Постанова

від 11.02.2025 по справі 924/1280/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 924/1280/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (головуючий суддя Тимошенко О. М., судді Миханюк М. В., Коломис В. В.)

у справі № 924/1280/23

за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Агрофірма "Проскурів" і 2) Публічне акціонерне товариство "Проскурів",

про скасування державної реєстрації права власності та повернення до комунальної власності об`єкта соціальної сфери

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Гудков Д. В., представниця третьої особи-2 - Керницька О. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. Прокурор в інтересах держави в особі міської ради звернувся з позовом до товариства, посилаючись на те, що за останнім зареєстроване право власності на майно - будинок культури, який підлягав безоплатній передачі у комунальну власність як об`єкт соціальної сфери колективного сільськогосподарського підприємства, що не підлягав паюванню в процесі реорганізації цього підприємства та передачі на баланс підприємств-правонаступників.

2. Суди по-різному вирішили цей спір. Так, місцевий господарський суд позов задовольнив частково, витребувавши у товариства спірне майно. Суд апеляційної інстанції, навпаки, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. За результатом розгляду касаційної скарги прокурора, Верховний Суд погоджується з його доводами стосовно допущеного судом апеляційної інстанції неправильного застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням цього, вважає висновки апеляційного суду, передчасними, такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, а також доводів та заперечень сторін, про що детально викладено далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4. Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - Хмельницька міськрада, позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів"</a> (далі - відповідач, ТОВ "Технопарк Проскурів") про скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення будинку культури, припинивши право приватної власності відповідача на вказане нерухоме майно та про повернення територіальній громаді в особі Хмельницької міськради нежитлового приміщення - будинку культури загальною площею 1025 кв.м, що розташований по вул. Кам`янецька, 257 у м. Хмельницькому.

5. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що спірний об`єкт - будинок культури, у 1960-1970 роках збудований Колгоспом "Комунар", на базі якого 15.02.1991 створено Колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Проскурів" (далі - КСП агрофірма "Проскурів").

6. Прокурор вказує на те, що в подальшому правонаступниками КСП агрофірми "Проскурів" були, зокрема, Сільськогосподарське акціонерне товариство (САТ) "Проскурів" та Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Проскурів", якому вказане нерухоме майно передано на баланс.

7. В свою чергу Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Проскурів" (перетворене з ВАТ "Проскурів" відповідно до вимог розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства") на підставі протоколу засідання наглядової ради від 01.06.2020 № 12 та акта від 01.06.2020 № 1 передало будинок культури в статутний капітал ТОВ "Технопарк Проскурів".

8. При цьому, прокурор зазначає, що відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" № 2114-ХІІ від 14.02.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 № 1060 "Про поетапну передачу у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності" (далі - Постанова КМУ № 1060), постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" (далі - Порядок № 1253), спірний будинок культури підлягав безоплатній передачі у комунальну власність як об`єкт соціальної сфери колективного сільськогосподарського підприємства, що не підлягав паюванню в процесі реорганізації цього підприємства та передачі на баланс підприємств-правонаступників.

9. З огляду на встановлену законодавчу вимогу щодо безоплатної передачі до комунальної власності об`єктів соціальної сфери реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, ініціаторами якої могли виступати підприємства-правонаступники, прокурор зазначає що державна реєстрація права приватної власності на таке майно за ТОВ "Технопарк Проскурів" є незаконною, чим спростовується презумпція права власності зазначеного товариства на спірний будинок культури.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

10. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 позов задоволено частково.

10.1. Витребувано у ТОВ "Технопарк Проскурів" у комунальну власність територіальної громади в особі Хмельницької міськради нежитлове приміщення - будинок культури загальною площею 1025 кв.м, що розташоване по вул. Кам`янецька, 257 в м. Хмельницькому.

10.2. В частині скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення будинку культури загальною площею 1025 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080358468101, номер запису про право власності: 36489412) по вул. Кам`янецька, 257 в м. Хмельницькому, з припиненням права приватної власності ТОВ "Технопарк Проскурів" на вказане нерухоме майно, в позові відмовлено.

10.3. Місцевий господарський суд виходив із того, що під час розпаювання нерухомого майна Агрофірми "Проскурів", спірний об`єкт згідно з договором купівлі-продажу акцій ВАТ "Проскурів" в порядку відкритої підписки від 24.04.1999 №11 як майно, отримане громадянами в натурі на належні їм майнові паї в майні КСП агрофірма "Проскурів", внесено в якості оплати вартості акцій у ВАТ "Проскурів".

10.4. Матеріалами справи підтверджено, що САТ "Проскурів" реорганізовано шляхом приєднання до ВАТ "Проскурів" та останнє є правонаступником усіх майнових прав та зобов`язань САТ "Проскурів", у тому числі ВАТ "Проскурів" передано у власність та поставлено на баланс будинок культури загальною площею 1025,0 кв.м у м. Хмельницькому по вул. Кам`янецькій, 257.

10.5. Місцевий господарський суд вказав, що не дивлячись на набрання чинності ще у 2003 році змін до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Порядку №1253, на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2008 у справі №11/616, яким визнано за ВАТ "Проскурів" право власності на будинок культури (яке в подальшому скасоване постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009), проведено державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ВАТ "Проскурів", що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого Хмельницьким БТІ від 09.04.2008 №18444680.

10.6. Водночас, суд першої інстанції вказав на те, що у відповідності до вимог Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (зі змінами внесеними 20.02.2003) та Порядку №1253 ВАТ "Проскурів", як правонаступник прав та обов`язків САТ "Проскурів", якому на баланс передано об`єкт соціальної сфери, мав передати об`єкт до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10.7. Окрім того, суд першої інстанції вказав на те, Хмельницька районна державна адміністрація у листі від 12.02.2009 повідомила Хмельницьку обласну державну адміністрацію, що рішення, прийняте зборами працівників трудових колективів Агрофірми "Проскурів" 14.11.2008 є неправомірним, а згідно з Порядком № 1253 об`єкти соціально-культурного призначення не передані на баланс Розсошанської сільської ради і продовжують знаходитись на балансі Агрофірми "Проскурів". Окремо вказано, що Агрофірмі "Проскурів" за рахунок державного бюджету по об`єктах соціально-культурного призначення на селі, які будувалися і реконструювалися в 1995-2000 роках відшкодовано в сумі 2739,2 тис. грн, в тому числі по житловому фонду 369,0 тис. грн. Вказане, за висновком суду, свідчить про компенсацію з державного бюджету товариству витрат на будівництво спірного об`єкта нерухомого майна та правомірне очікування на виконання останнім встановленого в Законі України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" обов`язку щодо передачі об`єкта соціальної сфери до комунальної власності міської ради.

10.8. Також, місцевий господарський суд не встановив пропуску позовної давності, у зв`язку із чим відхилив заяву представника відповідача про застосування позовної давності на підставі статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

11.1. Виходячи зі змісту протоколу від 22.03.1997 року №1 зборів уповноважених Агрофірми "Проскурів" апеляційний суд дійшов висновку, що САТ "Проскурів" створено шляхом виділу з агрофірми "Проскурів". Разом з цим, апеляційний суд вказав на те, що виділ не є формою реорганізації підприємства, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21.

11.2. При цьому, апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи не містять конкретного переліку майна Агрофірми "Проскурів", яке було розпайоване та внесене до статутного капіталу САТ "Проскурів", зокрема - спірної будівлі будинку культури.

11.3. З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що САТ "Проскурів" не було утворено внаслідок реорганізації КСП агрофірми "Проскурів", не було правонаступником останнього та доказів передачі спірної будівлі будинку культури в статутний фонд САТ матеріали справи не містять.

11.4. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ВАТ "Проскурів" було створене засновниками САТ "Проскурів" та громадянами, які в рахунок оплати акцій ВАТ внесли майно, отримане ними в натурі на належні їм майнові паї в майні КСП агрофірма "Проскурів". Саме серед переліку майна, внесеного громадянами, зазначено будівлю будинку культури.

11.5. Звідси, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що КСП Агрофірма "Проскурів" не реорганізована, не ліквідована та не має правонаступників. Спірне майно було передано до статутного капіталу ВАТ "Проскурів" не під час реорганізації чи ліквідації КСП, чи в процесі передання на баланс товариства-правонаступника, а внаслідок внесення такого майна як вкладу до статутного капіталу колишніми членами КСП Агрофірма "Проскурів", яким таке майно належали на праві спільної часткової власності. Відповідно, положення ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", за висновком суду апеляційної інстанції, в даному випадку застосуванню не підлягають (апеляційний суд врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/232/19 та від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17).

11.6. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у ВАТ "Проскурів" не було обов`язку ініціювання передачі спірного об`єкта в комунальну власність, що в свою чергу вказує на відсутність будь-яких порушень прав Хмельницької міськради, позаяк остання не могла набути прав власності на спірний об`єкт.

11.7. За наведеного суд апеляційної інстанції також не застосовував до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України.

Касаційна скарга

12. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги на рішення і постанову

13. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не враховав висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21, а також у постановах Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №906/283/22 та від 22.10.2024 у справі №906/844/23 стосовно питань правонаступництва, яке виникає внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи.

14. Прокурор пояснює, що з огляду на фактичні обставини справи та з урахуванням вимог законодавства, Агрофірма "Проскурів" була реорганізована в 1997 році шляхом виділення CAT "Проскурів". Водночас, спірний об`єкт соціальної сфери - клуб загальною площею 1025 кв.м належав до групи активів, які не підлягають паюванню, а тому міг перебувати на балансі КСП до моменту його реорганізації, а у подальшому підлягав безоплатній передачі у комунальну власність.

15. З огляду на викладене, прокурор зазначає, що внесення спірного об`єкта соціальної сфери до статутного фонду CAT "Проскурів", виділеного з Агрофірми "Проскурів", було не можливим.

16. Також, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного суду, викладених у постановах від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 21.12.2021 у справі №917/258/19 та від 21.09.2021 у справі №925/1176/20 стосовно присвоєння та незмінності ідентифікаційного коду, у випадку припинення юридичної особи та створення на її базі відокремленого підрозділу; від 09.06.2022 у справі № 913/140/21 стосовно застосування положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив

17. ПАТ "Проскурів" подало відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Вказує на те, що наведені скаржником висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі. Наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а постанова суду апеляційної інстанції, навпаки, ухвалена з дотриманням положень законодавства. Так, третя особа-2 вказує на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Постанови №1060 та Порядку №1253, оскільки КСП агрофірма "Проскурів" ніколи не припиняло свою діяльність, не було перетворене чи реорганізоване, а також не має правонаступників та здійснює свою діяльність на даний час. Окрім того, вказує на відсутність в матеріалах рішення загальних зборів Агрофірми "Проскурів" щодо передачі будинка культури в комунальну власність. Більше того, третя особа-2 взагалі заперечує, що спірний об`єкт є об`єктом соціально-побутового призначення. Вказує на те, що Хмельницька міськрада не довела наявності порушеного права, а прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту. Просить закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, а в іншому випадку - відмовити в задоволенні касаційної скарги.

18. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на те, що наведені скаржником висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі. Зазначає, про те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, зокрема, ухваленою із правильним застосуванням статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Постанови КМУ №1060 та Порядку №1253. Окрім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції правомірно врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.01.2020 у справі № 904/232/19 та від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17. Відповідач вважає себе добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і вказує на те, що втручання в його право власності є незаконним. Також, посилається на відсутність порушеного права Хмельницької міськради в спірних правовідносинах. Вказує на пропуск прокурором позовної давності при зверненні з цим позовом до суду. Просить закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, а в іншому випадку - відмовити в задоволенні касаційної скарги.

19. Хмельницька міськрада подала відзив, у якому повністю підтримує доводи касаційної скарги прокурора. Просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Інші заяви та клопотання

20. Від заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького надійшла відповідь на відзив, яку він просить врахувати під час розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

21. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується прокурором з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

23. Причиною виникнення цього спору (в оскаржуваній частині) є вимоги про повернення територіальній громаді будинку культури, який, за доводами прокурора, не підлягав паюванню в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства, та мав бути безоплатно переданий до комунальної власності як об`єкт соціальної сфери.

24. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що відповідності до вимог Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (зі змінами внесеними 20.02.2003) та Порядку №1253 ВАТ "Проскурів" як правонаступник прав та обов`язків САТ "Проскурів", якому на баланс передано об`єкт соціальної сфери, мав передати об`єкт до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходи з того, що САТ "Проскурів" засноване членами Агрофірми "Проскурів" шляхом внесення до його статутного фонду майнових часток, які отримані ними в натурі під час розпаювання майна агрофірми та було окремо створеним акціонерним товариством, в рахунок оплати акцій якого деякими членами Агрофірми "Проскурів" внесено майнові частки.

26. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що виходячи зі змісту протоколу від 22.03.1997 року №1 зборів уповноважених Агрофірми "Проскурів" можна дійти висновку, що САТ "Проскурів" створено шляхом виділу з агрофірми "Проскурів". Разом з тим, дійшов висновку про те, що виділ не є формою реорганізації підприємства, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21.

27. Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 (на яку в тому числі посилається скаржник), наведено, зокрема, правовий висновок про те, що: "виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків. Відтак суперечностей (колізії) між нормами частини першої статті 104 ЦК та частини першої статті 28 Закону № 1087-IV, щодо застосування яких до спірних правовідносин у цій справі слід зробити правовий висновок, немає: норма частини першої статті 104 ЦК визначає види реорганізації юридичної особи, за яких юридична особа припиняється, тоді як норма частини першої статті 28 Закону № 1087-IV установлює способи реорганізації кооперативу безвідносно до збереження юридичною особою (кооперативом), що реорганізується, правового статусу".

28. Врахувавши наведене, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21, відступила від висновків об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 та висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16 про те, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи.

29. Таким чином, суд апеляційної інстанції в своїй постанові помилково зазначив про те, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/2, виділ не є формою реорганізації підприємства.

30. За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків щодо обставин реорганізації КСП агрофірма "Проскурів" з неправильним застосуванням положень законодавства, а також без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21, про що підставно зазначає прокурор у поданій касаційній скарзі.

31. Вказаним також підтверджується обґрунтованість касаційної скарги, поданої на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

32. Колегія суддів наголошує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21, є універсальними по відношенню до правовідносин реорганізації юридичної особи шляхом виділу, а тому підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі. Вказаним спростовуються доводи відзиву відповідача і третьої особи-2 щодо неподібності правовідносин у справах на які посилається скаржник.

33. Окрім того, як уже було наголошено вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 вказала на те, що виділ не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, а тому посилання відповідача і третьої особи-2, а також висновки суду апеляційної інстанції про те, що Агрофірма "Проскурів" є діючим підприємством, як заперечення обставин її реорганізації, визнаються безпідставними.

34. За наведеного, висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав вважати, що КСП "Проскурів" було реорганізоване внаслідок виділу з нього САТ "Проскурів" не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з правильним застосуванням норм матеріального права та врахуванням актуальної позиції Великої Палати Верховного Суду. Звідси доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

35. Також, прокурор у касаційній скарзі наголошує на тому, що спірний об`єкт соціальної сфери - будинок культури відповідно до положень постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 № 2115 належав до групи активів, які не підлягають паюванню, а тому міг перебувати на балансі підприємства до моменту його реорганізації, а в подальшому підлягав безоплатній передачі у комунальну власність на підставі статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції від 20.02.2003), Порядку №1253.

36. Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у відповідній редакції в даному випадку застосуванню не підлягають, вказавши на те, що будинок культури переданий до статутного капіталу ВАТ "Проскурів" не під час реорганізації чи ліквідації КСП, чи в процесі передання на баланс товариства-правонаступника, а внаслідок внесення такого майна як вкладу до статутного капіталу колишніми членами КСП агрофірма "Проскурів", яким таке майно належало на праві спільної часткової власності.

37. Вказаного висновку суд апеляційної інстанції дійшов врахувавши висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/232/19 (правильний № 904/234/19), від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17.

38. Разом з тим, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутній аналіз змісту наведених постанов Верховного Суду на предмет їх подібності з правовідносинами, що склалися в цій справі.

39. Колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17, стосовно відсутності підстав для застосування статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" мотивовані тим, що спірне майно (внутрішньогосподарська меліоративна (зрошувальна) система) перебуває на балансі КСП і в матеріалах справи відсутні докази його ліквідації або реорганізації, чи, що спірне майно передавалося на баланс підприємств-правонаступників. Разом з тим, як уже було наголошено вище, висновки суду апеляційної інстанції щодо реорганізації КСП агрофірма "Проскурів" не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а встановлені у справі обставини свідчать про те, що спірний будинок культури не перебуває на балансі КСП, що свідчить про відмінні фактичні обставини у цих справах.

40. У постанові від 21.01.2020 у справі № 904/234/19 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у зв`язку з тим, що засновниками СГТОВ "Прогрес", згідно з установчими документами, є ЗАТ "Приват-Сервіс" та колектив КСП "Прогрес", тобто колишні члени КСП "Прогрес", якими під час формування статутного капіталу СГТОВ "Прогрес" 21.04.2000 внесено до його статутного фонду отримане в якості паю спірне майно (внутрішньогосподарська меліоративна мережа).

41. Водночас, спірне майно у справі № 904/234/19, як і у справі № 911/1978/17 не належало до об`єктів соціально-побутового призначення. Суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу не звернув.

42. Разом з тим, прокурор під час розгляду справи в попередніх інстанціях неодноразово посилався на те, що спірне майно - будинок культури є об`єктом соціально-побутового призначення та відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягав паюванню між членами колективного сільськогосподарського підприємства. Вказаним доводам суд апеляційної інстанції також не надав належної правової оцінки, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про можливість врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі № 904/234/19, від 04.04.2018 у справі № 911/1978/17.

43. У постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №913/140/21 (на яку посилається скаржник), викладено такий правовий висновок:

"Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вище вказаних норм, з огляду на наведені вище міркування".

44. З огляду на зазначене вище у цій постанові, доводи прокурора, а також долучені на їх підтвердження докази, не були належним чином досліджені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також врахуванням актуальної практики Верховного Суду.

45. Окрім того, зосередившись на висновках про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції також не перевіряв висновки суду першої інстанції щодо застосування положень 267 ЦК України, що також є необхідним задля забезпечення дотримання всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи.

46. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Порушення судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

48. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

49. Інші доводи касаційної скарги, зокрема стосовно ідентифікаційного коду юридичної особи-правонаступника, спрямовані на встановлення Верховним Судом обставин справи, що, як уже неодноразово було наголошено вище, до повноважень суду касаційної інстанції не входить, а тому відхиляються як безпідставні.

50. Доводи відзивів наведеного вище не спростовують, та, крім того, направленні на переоцінку судом касаційної інстанції обставин справи, що не передбачено приписами статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже її не можна визнати законною і обґрунтованою.

53. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частин 3 статті 310 ГПК України, касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

56. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 924/1280/23 скасувати.

3. Справу № 924/1280/23 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил