Постанова

від 29.01.2025 по справі 638/13875/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 638/13875/19

провадження № 61-18645св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харків «Шляхрембуд», Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олександровича, на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., до якої включені заперечення на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підрядного спеціалізованого підприємстві по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 суму заподіяної майнової шкоди у розмірі 34 578,30 грн, яка складається зі шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у сумі 33 278,30 грн та витрат у зв`язку із проведенням автотоварознавчого дослідження у сумі 1 300 грн; стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» (далі - КП «Шляхрембуд») на користь ОСОБА_1 суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування вимог вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), за участю автомобіля, який належить КП «Шляхрембуд», яка сталася 01 вересня 2018 року о 12:00 год позивачу завдано майнову шкоду у розмірі

33 278,30 грн.

Розмір шкоди підтверджується звітом оцінювача ФОП ОСОБА_2 від 03 жовтня 2018 року № 358/2018, а також рахунком на оплату ремонту автомобіля на загальну суму 38 495 грн. Окрім цього, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 1 300 грн пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження.

Також діями працівника КП «Шляхрембуд» йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 10 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 17 травня 2021 року позов задовольнив частково.

Стягнув солідарно з КП «Шляхрембуд», Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь ОСОБА_1 суму заподіяної майнової шкоди у розмірі 33 278,30 грн.

Стягнув з КП «Шляхрембуд» на користь ОСОБА_1 2 000 грн заподіяної моральної шкоди.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що КП «Шляхрембуд», як власник автомобіля МАЗ-555102-223, МТСБУ та ПрАТ «Київський страховий дім» несуть солідарну відповідальність за заподіяну позивачу шкоду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, МТСБУ подало апеляційну скаргу.

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінена територіальна підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Полтавський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу МТСБУ задовольнив.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування шкоди заподіяної ДТП, щодо солідарного стягнення з МТСБУ майнової шкоди у розмірі 33 278,30 грн, судового збору у сумі 256,12 грн скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування шкоди заподіяної ДТП залишив без задоволення.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року залишив без змін.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а в разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.

Матеріали справи не містять відомостей про ліквідацію страховика ПрАТ «Київський страховий дім» та недостатність коштів і майна страховика для виплати страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «Шляхрембуд» подало апеляційну скаргу.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2023 року клопотання КП «Шляхрембуд» про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив. Поновив КП «Шляхрембуд» строк на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року.

Відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Зупинив дію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року до закінчення апеляційного провадження.

Поновляючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не брав участі під час розгляду справи, належним чином не повідомлявся про розгляд справи, копія оскарженого рішення отримана 01 серпня 2023 року.

Харківський апеляційний суд постановою від 27 листопада 2023 року апеляційну скаргу КП «Шляхрембуд» задовольнив частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до КП «Шляхрембуд» про відшкодування шкоди заподіяної ДТП, щодо солідарного стягнення з КП «Шляхрембуд» майнової шкоди у розмірі 33 278,30 грн скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до КП «Шляхрембуд» про відшкодування шкоди заподіяної ДТП залишив без задоволення.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року залишив без змін.

Здійснив перерозподіл судових витрат.

Апеляційний суд вважав, що ПрАТ «Київський страховий дім», уклавши з КП «Шляхрембуд» договір страхування цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, не передбачало солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Матеріали справи не містять відомостей про ліквідацію страховика ПрАТ «Київський страховий дім».

Вказав, що частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 до КП «Шляхрембуд» про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно керувався вимогами пункту 2 статті 23 ЦК України та обґрунтовано виходив з того, що позивач довів, що у результаті протиправної поведінки працівника КП «Шляхрембуд» було пошкоджене належне позивачу майно, що безумовно свідчить про завдання йому моральної шкоди. Розмір зазначеної шкоди був визначений судом з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Орлов О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року, до якої включив заперечення на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 639/5138/17, від 31 серпня 2020 року у справі № 344/16227/19, в ухвалі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 206/230/17.

Вказує, що Дзержинський районний суд м. Харкова виконав всі вимоги щодо належного повідомлення відповідачів про ухвалення судового рішення, яке оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 травня 2021 року.

Постанова Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року надіслана всім учасникам справи.

Проте, КП «Шляхрембуд» не скористалось своїм правом своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції. Строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним, тому доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку не підлягали оцінці апеляційним судом.

Відкриття апеляційного провадження через більш ніж два роки після ухвалення судового рішення за відсутності однієї з двох підстав, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України, грубо порушує принцип правової визначеності, приписи процесуального закону та порушує право позивача на законні очікування та передбачуваність застосування судом норм процесуального законодавства.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року від КП «Шляхрембуд» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Зазначає, що КП «Шляхрембуд» не було повідомлене про розгляд справи у суді першої інстанції, представник КП «Шляхрембуд» не був присутнім під час проголошення рішення 17 травня 2021 року, а судове рішення в порушення статті 272 ЦПК України судом першої інстанції на адресу КП «Шляхрембуд» не направлялось.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Дзержинського районного суду м. Харкова.

31 травня 2024 року цивільна справа № 638/13875/19 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи відомо, що Харківський апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2023 року клопотання КП «Шляхрембуд» про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив. Поновив КП «Шляхрембуд» строк на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року.

Поновляючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не брав участі під час розгляду справи, належним чином не повідомлявся про розгляд справи, копія оскарженого рішення представником відповідача отримана лише 01 серпня 2023 року.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками апеляційного суду та вважає прийнятними аргументи касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Указаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала)

від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24) зроблено висновок, що законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що в разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не є переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же,

п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява

№ 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

З матеріалів справи відомо, що КП «Шляхрембуд» було повідомлене про розгляд справи 15 січня 2021 року (а. с. 180, том 1).

Повний текст оскарженого рішення суду першої інстанції складений 17 травня

2021 року та на наступний день воно було надіслане для оприлюднення в та надіслане на адресу КП «Шляхрембуд» (а. с. 192, том 1).

Враховуючи дату складення оскарженого рішення, останнім днем для подачі апеляційної скарги на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова

від 17 травня 2021 року є 16 червня 2021 року.

Звернувшись 21 серпня 2023 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою, КП «Шляхрембуд» пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду більше ніж на два роки.

Суд апеляційної інстанції належної уваги на наведене не звернув, не надав оцінки тій обставині, що КП «Шляхрембуд» звернулось із апеляційною скаргою після спливу більше, ніж одного року з дня складання повного тексту судового рішення, хоча підприємство було обізнане про розгляд справи в суді, жодних обставин непереборної сили, які завадили йому подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, у поданому клопотання не зазначило.

Таким чином, висновки Харківського апеляційного суду про наявність підстав для задоволення клопотання КП «Шляхрембуд» про поновлення строку на апеляційне провадження рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2021 року є передчасними.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що як оскаржена постанова суду апеляційної інстанції від 27 листопада 2023 року, так і ухвала апеляційного суду від 19 вересня 2023 року щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою КП «Шляхрембуд» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 травня 2021 року не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскільки оскаржені ухвала Харківського апеляційного суду

від 19 вересня 2023 року та постанова Харківського апеляційного суду

від 27 листопада 2023 року не можуть вважатися законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. В. Сердюк