Рішення

від 19.02.2025 по справі 279/61/25

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/61/25

Провадження 2/279/493/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Коваленко В.П.,

секретаря Зубкової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу №279/61/25 в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвокатак Дубенчук М.В. звернувся з позовною заявою до ТОВ « Будівельна компанія « Будальянс Груп» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» заборгованість по заробітній платі в сумі 78439,42 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.10.2024 року по 30.12. 2024 року в сумі 83835 грн, та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 19.09.2023 року на підставі Наказу № 189 к/тр від 11.09.2023 року його було прийнято на роботу до ТОВ « Будівельна компанія « Будальянс Груп» на посаду механіка.

11.10.2024 року на підставі Наказу № 232-1 к/тр від 11.10.2024 року був звільнений з посади на підставі ст. 38 КЗПП України, за власним бажанням.

Вказав, що на день звільнення за період його роботи відповідачем не було проведено з ним розрахунків в повному обсязі.

Відповідно довідок форми ОК-5 нарахована заробітна плата в наступних місяцях складає:

- квітень -2024 року - 30565,72 грн. ;

-травень 2024 року 27692,22 грн.;

-червень 2024 року 39370,56 грн.;

-липень 2024 року - 23600,00грн.;

-серпень 2024 року -25086,29 грн.;

-вересень 2024 року -19419, 04 грн., а всього 165733,83 грн.

Відповідно до банківського розрахунку йому було виплачено : ( 25.04.2024 року кошти в сумі 33000 грн. та 25.04.2024 року в сумі 22000 грн.), дані кошти були виплачені по заборгованості за попередні місяці з 01.04.2024 року.

-травень 2024 року --------

-червень 2024 року ----------

-липень 2024 року - 20000 грн.;

-серпень 2024 року -25500 грн.;

-вересень2024 року -27000 грн.;

-жовтень 2024 року -8000 грн;

-листопад 2024 року - 14786,41 грн., а всього 87294,41 грн.

Тому, 165733,83 грн.- 87294,41 грн. = 78439,42 грн.( нарахована та виплачена заробітна плата).

Розрахунок середньоденного заробітку за час затримки розрахунку:

Кількість робочих днів:

-серпень 2024 року - 22 днів.;

-вересень 2024 року -21 день;

всього 43 робочих дні.

серпень 2024 року -25086,29 грн. ( нарахована заробітна плата за повний місяць)

вересень 2024 року - 19419,04 грн. ( нарахована заробітна плата за повний місяць)

всього : 44505,33 гривні.

Тому : 44505,33 :43 =1035,00 гривень ( заробітна плата за 1 день)

Період затримки розрахунку складає з 11.10.2024 року по 30.12.2024 року - 81 день.

81*1035,00 грн. = 83835,00 грн. ( сума заборгованості за час затримки виплати заробітної плати.

Також внаслідок неправомірнихдій відповідача в частині невиплати йомузаробітної плати в повномуобсязі,йому було нанесено моральної шкоди,яку він оцінює врозмірі 20000грн.

Розмір компенсації за завдану моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що він являється інвалідом 2 групи, йому систематично необхідно проходити курс лікування, які для нього є коштовними. Під час роботи розраховував на зароблену свою заробітну плату, яка йому не виплачувалась в повному обсязі. Внаслідок чого мав змоги належним чином лікуватись, забезпечувати себе необхідним. Неодноразово телефонував до бухгалтерії відповідача, щодо погашення заборгованості. Однак всі його законні вимоги залишились без задоволення. Тому йому було спричинено тяжкого психологічного удару у момент, коли з ним не провели розрахунок в повному обсязі, в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача, використання ним свого домінуючого положення, у нехтуванні відповідачем його законних прав на заробітну плату. Необгрунтоване не проведення з ним розрахунків по заробітній платі в повному обсязі в день звільнення, принизило його, призвело до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Порушення його трудових прав, завдало йому душевних страждань, він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій та гарне самопочуття, ситуація що склалася щодо нього, призводить до його роздратованості, а відповідно погіршує його відносини з оточуючими його людьми, близькими та рідними.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позов не надійшло.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з таких підстав.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи встановлено, згідно копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 , 19.09.2023 року прийнятий в ТОВ БК « Будальянс Груп» на роботу механіком, згідно наказу №189к/тр від 18.09.2023 року.

11.10.2024 року звільнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу №232 -1 к/т/р від 11.10.2024 року. ( а.с. 5)

Відповідно до виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , вбачається що 25.04.2024 року на картку надійшли кошти в розмірі 33 000 грн. та 22 000 грн. ( заробітна плата та аванси від ТОВ « БК « Будальянс Груп» ) ( а.с. 6)

З довідки Пенсійного фонду України форма ОК-5 Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу слідує, що відповідачем проводився звіт, нараховувалась заробітна плата, проводились відрахування до пенсійного фонду в 2023-2024 роки .(а.с. 11-13)

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці » працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст.24 Закону України « Про оплату праці » заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином,суд констатуєнаявність винироботодавця -відповідача ТОВ « БК« БудальянсГруп» у невиплатіналежних звільненомупрацівникові -позивачу ОСОБА_1 удень його звільнення нараховану тане виплаченузаробітну плату урозмірі 78439,42грн.,середній заробіток за час затримки розрахунку,що складає з 11.10.2024 року по 30.12.2024 року - 81 день, в розмірі 83835,00 грн.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з наступними змінами.

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду України наведених у п. 6 постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Аналіз зазначених правових норм (ст.ст.116, 117 КЗпП України) дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При цьому, судом відзначається, що відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні, тому відшкодування, передбаченест. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьоїстатті 13 ЦКУкраїни, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.

Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи наведене, зокрема, що під час звільнення позивача ОСОБА_1 відповідачем як роботодавцем не проведено із позивачем у день звільнення розрахунок у повному обсязі, при цьому, взявши до уваги, що сума невиплаченої заробітної плати за спірний період залишилася 78439,42грн., суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат в сумі 83835 грн. 00 коп., при цьому, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі та періоду затримки розрахунку.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» також роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно з п. 2 ч. 1ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

При вирішенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В частині 2 ст.23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір суми,що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди,суд враховує,конкретні обставини справи,характер та ступінь моральних страждань,яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця щодо нього, глибину душевних страждань, що позбавило можливості тривалий час користуватись своїми коштами, належними при звільненні; ступень вини роботодавця, який з різних причин не забезпечив виконання вимог статті 116 КЗпП України.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги розумності і справедливості суд визначає моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, оскільки на підтвердження завданої шкоди саме в розмірі 20 000 грн., позивач доказів не надав і не обґрунтував саме такий розмір.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29)

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивач при зверненні до суду на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку із чим він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Оскільки судом було задоволено дві позовні вимоги, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265,268 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 78439 ( сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять ) грн. 42 коп., яка визначена без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.10.2024 року по 30.12.2024 року в розмірі 83835 ( вісімдесят три тисячі вісімдесят тридцять п`ять) грн., який визначений без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Будівельна компанія « Будальянс Груп» в дохід держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Коваленко В.П.