Рішення

від 06.02.2025 по справі 545/3793/23

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3793/23

Провадження № 2/529/13/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Негляд Д.Р.,

позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

представника позивачів - адвоката Ковжоги О.І.,

представника відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - адвоката Конюшенко М.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства "ЯРКО+КО" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

13.10.2023 представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ковжога О.І. звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Фермерського господарства "ЯРКО+КО" (далі - ФГ "ЯРКО+КО") про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову вказано, що 16.12.2019 між ФГ "ЯРКО+КО" та ОСОБА_3 , правонаступниками якої є її спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24.05.2022, було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 5,6488 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0275, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області (раніше - Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області). Цей договір оренди землі було укладено на строк 7 років, до 2026 року, зі сплатою орендної плати у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6 000,00 грн за 1 га. Орендна плата сплачується кожного року до 10 жовтня шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця. З 2019 по 2020 рік включно (тобто до 10.10.2020) відповідач не сплачував орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату, а з 2020 року по 2023 рік (тобто до 10.10.2023)відповідач не сплачував орендну плату позивачам, які успадкували цю земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_3 . Чотири роки поспіль орендар ФГ "ЯРКО+КО" порушує свої зобов`язання по вчасній сплаті орендної плати, на неодноразові усні вимоги та претензії позивачів щодо негайної виплати орендної плати не реагує. Станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за 2019-2023 роки становить 135 571,20 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання по сплаті орендної плати 8 449,99 грн.

Посилаючись на вказане, позивачі просять стягнути з ФГ "ЯРКО+КО" на їх користь вказану заборгованість за договором оренди землі від 16.12.2019 у загальному розмірі 144 021,19 грн. Вказуючи на систематичну несплату відповідачем орендної плати, позивачі також просять розірвати договір оренди землі від 16.12.2019. Крім цього, позивачі просять стягнути з відповідача на їх користь понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 3 587,42 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

17.10.2023 ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області вказану справу передано на розгляд за підсудністю до Диканського районного суду Полтавської області.

12.12.2023 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області вказану справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

18.01.2024 задоволено клопотання представника позивачів - адвоката Ковжоги О.І. про витребування доказів та виклик свідків.

13.03.2024 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - адвоката Дверницького В.Г. про об`єднання справ в одне провадження.

26.06.2024 до суду надійшов складений представником відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - адвокатом Конюшенко М.А. відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позов вказано, що відповідач добросовісно сплачував померлій ОСОБА_3 орендну плату і остання жодного разу не зверталася до нього із будь-якими претензіями. Твердження позивачів щодо несплати відповідачем їхній матері ОСОБА_3 орендної плати не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами. Копією видаткового касового ордеру підтверджується, що померла ОСОБА_3 за життя отримала орендну плату у розмірі 67 785,00 грн за дві належні їй земельні ділянки здані в оренду відповідачу, одна з яких нині належить її спадкоємцям - позивачам у справі. Крім того, трьохрічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по орендній платі, навіть якби така і була, сплинув 17.12.2022. Оскільки позивачі після прийняття спадщини зареєстрували своє право власності на належну матері ОСОБА_3 земельну ділянку 24.05.2022, то саме з травня 2022 року у них виникло право вимоги до відповідача про стягнення орендної плати за користування їхньою земельною ділянкою. Отже, позивачі мали право отримати орендну плату за 7 місяців 2022 року та за 2023 рік. Відповідачем сплачено позивачам орендну плату у 2022 році, яку позивачами отримано у касі ФГ "ЯРКО+КО" згідно з видатковим касовим ордером. Однак, відповідач не може надати оригінал квитанції про сплату позивачам орендної плати за 2022 рік, оскільки первинна бухгалтерська документація була викрадена у ФГ "ЯРКО+КО". З вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР 15.09.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, та відкрито кримінальне провадження № 12023170440000355. На теперішній час досудове розслідування цього кримінального провадження ще триває. На теперішній час відсутня можливість надання оригіналів квитанцій, які підтверджують сплату відповідачем на розрахункові рахунки позивачів орендної плати за 2021, 2022 роки, адже первинна бухгалтерська документація викрадена ОСОБА_4 . Відповідно до платіжних інструкцій ФГ "ЯРКО+КО" виплатило позивачам орендну плату за 2023 рік. Таким чином, ФГ "ЯРКО+КО" у повному обсязі добросовісно виконало всі зобов`язання по сплаті орендної плати за землю, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Посилаючись на вказане, представник відповідача просила під час розгляду справи застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08.08.2024 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їхній представник - адвокат Ковжога О.І. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні. Позивач ОСОБА_2 вказав, що у 2019 році його мати ОСОБА_3 підписала договір оренди землі із ФГ "ЯРКО+КО", головою якого є ОСОБА_5 , колишній зять його брата ОСОБА_6 . ОСОБА_5 не сплачував оренду плату ні ОСОБА_3 , ні йому, позивачу, після смерті матері та успадкування належної їй земельної ділянки. Позивач зазначив, що він через брата ОСОБА_6 , який займався такими справами, передавав ОСОБА_5 копію свідоцтва про право на спадщину, яке підтверджує, що він є спадкоємцем матері ОСОБА_3 , та реквізити банківського рахунку для перерахування на нього орендної плати. Однак, орендна плата відповідачем йому на цей рахунок не перераховувалася. Він також у касі господарства не отримував орендну плату. Позивач зазначив, що раніше він не порушував питання щодо негайної виплати ОСОБА_5 орендної плати, оскільки дочка його брата ОСОБА_6 , яка є його племінницею, та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, тобто це була сімейна справа і він не хотів псувати відносини. Коли він дізнався, що племінниця та ОСОБА_5 вирішили розлучитися і ОСОБА_5 хоче забрати у сім`ї ОСОБА_7 земельні ділянки, отримані ними у спадок після смерті матері, то почалися з`ясування щодо невиплати орендної плати. У зв`язку із цим, він та його брати подали позови до суду. ОСОБА_5 перерахував йому орендну плату за 2023 рік вже після подання позову до суду. На його рахунок надійшло близько 17 000,00 грн орендної плати. За інші роки ОСОБА_5 так і не виплатив орендну плату.

Позивач ОСОБА_1 вказав, що орендну плату за 2023 рік відповідач перерахував йому на банківський рахунок вже після подання позову до суду. За інші роки відповідач не виплатив орендну плату. Позивач зазначив, що він не підписував жодних документів про отримання орендної плати. За життя його мати також говорила, що ОСОБА_5 не виплачує їй орендну плату. Поспілкувавшись з братами, вони спільно вирішити подати позови до суду до відповідача з метою стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Представник позивачів - адвокат Ковжога О.І. в судовому засіданні вказав, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідач сплатив орендну плату позивачам лише за 2023 рік і то вже після подання позову до суду. Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів вчасного виконання свого зобов`язання по сплаті орендної плати за землю матері позивачів та самим позивачам, як її спадкоємцям та правонаступникам. Представник позивача також просив вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачів понесених ними судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду, що підтверджується наявними у справі квитанціями, та витрат на професійну правничу допомогу, документи на підтвердження яких він надав у судовому засіданні.

Представник відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - адвокат Конюшенко М.А. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві на позов. Представник відповідача також просила застосувати загальну позовну давність у три роки до вимог про сплату орендної плати та спеціальну позовну давність в один рік до вимоги про сплату пені за прострочення виплати орендної плати.

Представник відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - голова цього господарства Ярещенко О.А. у попередному судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2024, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. ОСОБА_5 зазначив, що він є засновником ФГ "ЯРКО+КО". В оренду ФГ "ЯРКО+КО" зокрема також була передана земельна ділянка, яка належала матері позивачів у справі. Коли померла мати позивачів, то останні, як її спадкоємці, набули прав орендодавців. ОСОБА_5 зазначив, що у нього були викрадені первинні бухгалтерські документи, які зокрема підтверджують виплату орендної плати всім орендодавцям, зокрема позивачам та їхній матері ОСОБА_3 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін у справі, їх представників, пояснення свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2019 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ "ЯРКО+КО" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,6488 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0275, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області) /а.с. 16-19/.

Цей договір оренди землі укладено строком на 7 років, до 2026 року (п. 8), зі сплатою орендної плати у грошовій формі у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6 000,00 грн за 1 га, за погодженням сторін оплата можлива у натуральній формі (п. 9). Згідно з п. 10 договору, обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції.

Відповідно до пунктів 11, 12 договору оренди землі від 16.12.2019, орендна плата сплачується до 10 жовтня кожного року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати є незмінним до кінця дії договору оренди, до 2026 року.

Відповідно до п. 14 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

З наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 травня 2022 року, посвідчених приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шимкою О.І., вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на належну їй вказану вище земельну ділянку, кожному по 1/2 частині цієї земельної ділянки /а.с. 20, 22/.

З копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що кожен із позивачів зареєстрував своє право власності на 1/2 частини зазначеної вище земельної ділянки 24 травня 2022 року /а.с. 21, 23/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень статтей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, розмір якої, умови і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) та обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент розгляду справи) орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати та пені за прострочення виплати орендної плати за 2019-2020 роки, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі було укладено між ФГ "ЯРКО+КО" та ОСОБА_3 , матір`ю позивачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Орендодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 16-19, 20/.

Згідно з договором оренди землі орендна плата повинна була сплачуватися до 10 жовтня кожного року.

Позивачі та їх представник стверджують, що відповідач не сплатив орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату з часу укладення договору оренди землі, тобто з 2019 року, по час смерті ОСОБА_3 , тобто по 2020 рік включно.

При цьому, стороною позивачів не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт несплати відповідачем орендної плати ОСОБА_3 за 2019-2020 роки. Відсутність відомостей у банківській виписці за рахунком ОСОБА_3 /а.с. 200/ про перерахування їй ФГ "ЯРКО+КО" орендної плати не є достатнім доказом несплати відповідачем їй орендної плати, адже ОСОБА_3 могла отримати орендну плату у касі господарства, у натуральній формі, в іншій, обумовленій орендодавцем та орендарем, формі. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що орендодавець ОСОБА_3 зверталася до відповідача ФГ "ЯРКО+КО" з вимогами чи претензіями щодо несплати орендної плати за вказані роки, або зверталася до суду із позовом до цього господарства щодо невиплати орендної плати.

Враховуючи те, що позивачами не надано суду належних та достатніх доказів які б підтверджували факт несплати відповідачем орендної плати ОСОБА_3 за 2019-2020 роки, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати та пені за прострочення її виплати за 2019-2020 роки.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати та пені за прострочення її виплати за 2021-2023 роки, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 20/.

Свідоцтва про право на спадщину за законом позивачі отримали 24травня 2022року /а.с. 20, 22/.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачі зареєстрували своє право власності кожен на 1/2 частини земельної ділянки 24травня 2022року /а.с. 21, 23/.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22), спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстраціїправа власностівідповідно доЗакону України"Прореєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень"не зумовлює позбавлення особиправ користуваннята володінняналежним їйна правівласності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України. З моменту відкриття спадщини спадкоємець набув право володіння та право користування спадковим майном і набуде право ним розпорядитися після оформлення спадщини.

Виходячи з вимог чинного законодавства, позивачі,як спадкоємці орендодавця ОСОБА_3 , євласниками належноїостанній земельноїділянки із часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно саме з цього часу мають право володіти, користуватися цією земельною ділянкою та зокрема отримувати орендну плату за її використання орендарем, що спростовує твердження представника відповідача про те, що право позивачів на отримання орендної плати виникло лише 24.05.2022, тобто з часу реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позивачі в судовому засіданні наголошували, що за 2021-2022 роки відповідач взагалі не виплатив їм орендну плату, а за 2023 рік виплачено із простроченням сплати, вже після подання позову до суду.

З наявниху матеріалахсправи банківськихвиписок зналежних позивачамрахунків вбачається,що з01.01.2018по 19.09.2023позивачу ОСОБА_1 ,а з02.12.2019по 25.09.2023позивачу ОСОБА_2 орендна платавід відповідачаФГ "ЯРКО+КО"не перераховувалася /а.с. 27-46/.

Твердження представника відповідача у відзиві на позов про те, що у 2022 році позивачі отримали орендну плату у касі ФГ "ЯРКО+КО" при цьому не підтверджене належними та достатніми доказами.

Посилання представника відповідача ФГ "ЯРКО+КО" - голови цього підприємства Ярещенка О.А., як на підставу несплати орендної плати, на ненадання позивачами банківських реквізитів для перерахування орендної плати, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, адже це не звільняє орендаря ФГ "ЯРКО+КО" від обов`язку щодо сплати орендної плати, оскільки умовами договору оренди не встановлено обов`язку орендодавця з`явитись до офісу орендаря для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування.

Крім того, відповідач для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, не вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: не надіслав позивачам, як орендодавцям, листи з проханням отримати орендну плату або повідомити банківські реквізити для її перерахування, чи не надіслав орендну плату за місцем проживання орендодавців грошовим переказом. Відповідач також не надав доказів про те, що позивачі відмовилися прийняти належне виконання договору, запропоноване орендарем, а саме: отримати орендну плату за відповідний період.

Крім того, з метою уникнення відповідальності за прострочення виплати орендної плати відповідач, відповідно до ст. 537 ЦК України, мав можливість звернутися до нотаріуса і внести кошти в депозит нотаріуса, нотаріальної контори, у разі ухилення орендодавців від отримання орендної плати, зокрема і шляхом ненадання банківських реквізитів, чого відповідачем не було зроблено.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати за 2021 та за 2022 роки, оскільки стороною відповідача не доведено належними та достатніми доказами факт сплати відповідачем орендної плати позивачам за цей період. З матеріалів справи вбачається, що загальну позовну давність у три роки до таких позовних вимог позивачами не пропущено, а тому підстави для застосування позовної давності у цій частині, як про те просив представник відповідача, відсутні.

Договором оренди землі від 16.12.2019 узгоджено, що орендна плата становить 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6 000,00 грн за 1 га.

Таким чином, розмір щорічної орендної плати кожному з позивачів за належну кожному з них 1/2 частини земельної ділянки повинен становити 16 946,40 грн (6 000,00 грн х 5,6488 га : 2 = 16 946,40 грн).

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ФГ "ЯРКО+КО" на користь кожного із позивачів орендну плату за 2021 рік у розмірі 16 946,40 грн та орендну плату за 2022 рік у розмірі 16 946,40 грн.

Щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2021-2022 роки, суд дійшов такого висновку.

Пунктом 14 договору оренди землі визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України до позовних вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За 2021 рік відповідач зобов`язаний був сплатити позивачам орендну плату до 10 жовтня 2021 року, а за 2022 рік - до 10 жовтня 2022 року ( як це передбачено пунктами 11, 12 договору оренди землі).

Таким чином, спеціальна позовна давність в один рік до стягнення пені за 2021 рік минула 11 жовтня 2022 року, а за 2022 рік - 11 жовтня 2023 року. Позов подано до суду 13 жовтня 2023 року.

Враховуючи те, що судом встановлено факт несплати відповідачем орендної плати позивачам за 2021 та за 2022 роки, у зв`язку із чим позивачі, відповідно до умов договору оренди землі та вимог чинного законодавства, мають право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати, представник відповідача заявила клопотання про застосування спеціальної позовної давності в один рік до позовної вимоги про стягнення пені, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачів пені за прострочення сплати орендної плати за 2021-2022 роки у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати за 2023 рік та пені за прострочення сплати цієї орендної плати, суд дійшов такого висновку.

З наданих відповідачем копій банківських платіжних інструкцій вбачається, що ФГ "ЯРКО+КО" перерахувало на рахунок позивача ОСОБА_1 орендну плату за 2023 рік 03 січня 2024 року в розмірі 16 946,41 грн, а на рахунок позивача ОСОБА_2 - 25 грудня 2023 року у розмірі 16 946,11 грн /а.с. 159, 161/. Факт отримання цієї орендної плати також підтвердили у судовому засіданні позивачі.

Враховуючи те, що хоча відповідач виплатив позивачам орендну плату з простроченням її сплати, адже зобов`язаний був це зробити до 10.10.2023, вже після подання позову до суду, однак виплатив її у повному обсязі, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачів орендної плати за 2023 рік не підлягає задоволенню.

Пунктом 14 договору оренди землі визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено орендну плату позивачам за 2023 рік невчасно, з простроченням її сплати, то відповідно до умов договору оренди землі та положень чинного законодавства позивачі мають право на стягнення з відповідача на свою користь пені за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік. Спеціальна позовна давність в один рік у цьому випадку не сплинула.

Пеня обраховується за такою формулою: Пеня = сума боргу х подвійна облікова ставка НБУ х кількість днів прострочення : 100 : 365 (кількість днів у році).

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 за 2023 рік здійснюється за такий період прострочення: з 11 жовтня 2023 року (орендну плату потрібно було сплатити до 10.10.2023 включно) по 02 січня 2024 року (орендну плату виплачено 03.01.2024).

З 11.10.2023 по 26.10.2023: 16 946,40 грн х 40 % / 100 х 16 днів / 365 = 297,14 грн.

З 27.10.2023 по 14.12.2023: 16 946,40 грн х 32 % / 100 х 49 днів / 365 = 728,00 грн.

З 15.12.2023 по 02.01.2024: 16 946,40 грн х 30 % / 100 х 19 днів / 365 = 264,64 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 пеня за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у загальному розмірі 1 289,78 грн.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати позивачу ОСОБА_2 за 2023 рік здійснюється за такий період прострочення: з 11 жовтня 2023 року (орендну плату потрібно було сплатити до 10.10.2023 включно) по 24 грудня 2023 року (орендну плату виплачено 25.12.2023).

З 11.10.2023 по 26.10.2023: 16 946,40 грн х 40 % / 100 х 16 днів / 365 = 297,14 грн.

З 27.10.2023 по 14.12.2023: 16 946,40 грн х 32 % / 100 х 49 днів / 365 = 728,00 грн.

З 15.12.2023 по 24.12.2023: 16 946,40 грн х 30 % / 100 / 10 днів / 365 = 139,29 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 пеня за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у загальному розмірі 1 164,43 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі 16 946,40 грн, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946,40 грн, пеню за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 1 289,78 грн, а всього разом 35 182,58 грн.

Також, слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі у розмірі 16 946,40 грн, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946,40 грн, пеню за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 1 164,43 грн, а всього разом 35 057,23 грн.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 16.12.2019, суд дійшов такого висновку.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, під систематичністюпід часвирішення приватноправовихспорів розуміютьсядва табільше випадкинесплати орендноїплати,визначеної умовамиукладеного міжсторонами договору.Натомість разовепорушення такоїумови договоруне вважаєтьсясистематичним іне можебути підставоюдля йогорозірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року, у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23 та інші). Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма в такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби. Якщо має місце сплата орендної плати в меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосовується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, так і на підставі п."д" ч. 1 ст. 141 ЗК України

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Враховуючи те, що судом встановлено, що відповідач за 2021-2022 роки взагалі не сплатив позивачам орендну плату за землю, а за 2023 рік сплатив невчасно, що свідчить про систематичність несплати орендарем ФГ "ЯРКО+КО" орендної плати та є істотним порушенням умов договору оренди землі, суд вважає за необхідне розірвати договір оренди землі від 16.12.2019, укладений між ФГ "ЯРКО+КО" та ОСОБА_3 , правонаступниками якої є її спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи те, що немайнову позовну вимогу про розірвання договору оренди землі задоволено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачами судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за вказану позовну вимогу, які підтверджені наявними у справі банківськими квитанціями /а.с. 1, 4/, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, а саме кожному позивачу по 1 073,60 грн.

Враховуючи те, що майнові позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та пені за прострочення сплати орендної плати задоволено частково, а саме на 48,86 %, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за ці позовні вимоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 351,84 грн (720,10 грн х 48,86 % = 351,84 грн).

Враховуючи те, що майнові позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення орендної плати та пені за прострочення сплати орендної плати задоволено частково, а саме на 48,68 %, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за ці позовні вимоги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 350,54 грн (720,10 грн х 48,68 % = 350,54 грн).

Розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачів понесених у справі судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ковжоги О.І. у розмірі 10 000,00 грн представником позивачів в судовому засіданні надано: копію договору на надання правової допомоги б/н від 29.09.2023, розрахунок суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 06.02.2025, в яких між позивачами та адвокатом Ковжогою О.І. узгоджено розмір гонорару адвоката у розмірі 10 000,00 грн, та копію квитанції від 29.09.2023, яка підтверджує сплату позивачами на користь адвоката Ковжоги О.І. коштів за надання правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Враховуючи те, що позивачами підтверджено факт понесення ними судових витрат у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги всі аспекти та складність справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ФГ "ЯРКО+КО" на користь кожного із позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,12,17,81,89, 141, 259, 263-265,273,354,355ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства "ЯРКО+КО" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 16 грудня 2019 року, укладений між Фермерським господарством "ЯРКО+КО" та ОСОБА_3 , правонаступниками якої є її спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 травня 2022 року, посвідчених приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шимкою Олександром Івановичем, щодо земельної ділянки площею 5,6488 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0275, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області (раніше - Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області).

Стягнути з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_1 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 40 коп, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 40 коп, пеню за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять) грн 78 коп, а всього разом 35 182 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят дві) грн 58 коп.

Стягнути з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у вигляді судового збору за подання позову суду в розмірі 1425 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять) грн 44 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_2 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 40 коп, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 40 коп, пеню за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) грн 43 коп, а всього разом 35 057 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят сім) грн 23 коп.

Стягнути з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у вигляді судового збору за подання позову суду в розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн 14 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Фермерське господарство "ЯРКО+КО", місцезнаходження: Полтавська область, Полтавський район, с. Мачухи, вул. Короленка, 35, код ЄДРПОУ 43223454.

Повний текст рішення суду складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий О.С. Кириченко