Рішення

від 05.02.2025 по справі 537/1160/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/54/2025

Справа № 537/1160/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2025 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Кириченко М.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики від 26.04.2019 року та визнання недійсним договору позики від 09.09.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»» звернулось до Крюківського районного суду міста Кременчука із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт що будучи засновником Кременчуцького учбово-виробничого підприємства (УВП) Українського товариства сліпих (УТОС), ним як власником останнього, було ініційовано проведення аудиту зазначеного вище підприємства, за наслідками якого було встановлено факт укладання бувшим директором Кременчуцького УВП УТОС ОСОБА_1 із зазначеним підприємством договорів позики від 26.04.2019 на суму 265000 грн. зі строком повернення до 31.05.20219 та договору позику від 09.09.2019 на суму 500000 грн. зі строком повернення до 19.12.2019, а за бажанням позичальника не пізніше 31.07.2020. 18.10.2021 на підставі рішення Президії ЦП УТОС від 12.10.2021, ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Кременчуцького УВП УТОС. Як зазначає позивач, оскільки на час укладення спірних договорів, ОСОБА_1 займав посаду директора Кременчуцького УВП УТОС і відповідно до пункту 4.8 Статуту зазначеного підприємства, мав повноваження представника останнього, то на думку сторони позивача, останній в своїх власних інтересах вчинив правочин від імені особи яку він відповідно до зазначених вище правовстановлюючих документах підприємства, представляв і що відповідно до вимог частини 3 статті 238 ЦК України тягне за собою недійсність останнього. Як вбачається зі змісту позову, обґрунтовуючи неправомірність дій відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під час укладення спірних договорів, сторона позивача посилається на той факт що останні не мали повноважень представника підприємства для укладення договорів, оскільки особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені Кременчуцького УВП УТОС без довіреності, у тому числі і підписувати договори був виключно директор підприємства Гришин Ю.Ю., що свідчить про те що зазначені вище особи, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладенні спірних правочинів і що тягне за собою визнання останніх недійсними.

12.06.2024 ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2024.

02.09.2024 на адресу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат Коваленко С.І.

30.09.2024 ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду.

Представника позивача Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»» адвокат Денис Б.І. в судовому засіданні позовні вимог підтримав, посилаючись на викладенні в позові обставини.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коваленко С.І. в судовому засіданні прохав в позові відмовити посилаючи на викладенні у відзиві обставини.

Відповідач ОСОБА_2 прохала суд в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав що остання станом на 2019 рік займаючи посаду заступника директора з комерційних питань Кременчуцького УВП УТОС і будучи особою яка мала право першого підпису документів від імені підприємства, під час укладання оспорюваних позивачем правочинів, діяла в межах своїх повноважень.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі оскільки займаючи посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера Кременчуцького УВП УТОС, на думку останньої, не мала визначених законодавством повноважень представника підприємства для укладення договорів і як наслідок не мала права підписувати від імені останнього оспорюваний позивачем договір позики від 26.04.2019.

Відповідач ОСОБА_4 належним чином була повідомлена про час та місце проведення судового розгляду, однак до суду не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4 яка належним чином була повідомлена про час та місце проведення судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Пунктом 1.3 Статуту Кременчуцького УВП УТОС визначено що засновником підприємства є Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»» в особі Президії Центрального Правління Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»».

Відповідно до пункту 85 розділу ІХ Статуту Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»» власністю останнього є створені ним підприємства, організації, установи та відображені у балансах цих підприємств, організацій, установ матеріальні та нематеріальні активи, кошти, цінні папери.

Пунктом 4.4 Статуту Кременчуцького УВП УТОС визначено що підприємство очолює Директор, що діє за принципом одноособового керування та на основі поєднання прав та інтересів УТОС і трудового колективу.

Пунктом 3.1 зазначеного вище установчого документу визначено що Підприємство має право отримувати позику від будь яких осіб.

Пунктом 4.8 зазначеного вище установчого документу визначено що наряду з іншим Директор в разі представлення інтересів Підприємства перед будь якими особами діє без доручення від імені підприємства та в межах своєї компетенціє.

Відповідно до вимог частини 1 статті 82 ЦПК України суд вважає обставину що станом на 2019 рік ОСОБА_1 займав посаду директора Кременчуцького УВП УТОС такою що не підлягає доведенню під час розгляду справи з підстав визнання останньою усіма учасниками судового розгляду.

18.10.2021 на підставі рішення Президії ЦП УТОС від 12.10.2021, ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Кременчуцького УВП УТОС.

26.04.2019 між фізичною особою ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС в особі заступника директора ОСОБА_2 та в.о. головного бухгалтера ОСОБА_3 укладено договір позики (безвідсоткової) в сумі 265000 грн.

26.04.2019 згідноплатіжної інструкціїАТ "ОТПБАНК" № D03T02EIIE від 26.04.2019 кошти за договором в сумі 265000 грн. внесені та зараховані на рахунок підприємства, призначення платежу: безвідсоткова зворотня фінансова допомога, платник ОСОБА_5 (а.с.73 т.2)

09.09.2019 між фізичною особою ОСОБА_1 та Кременчуцьким УВП УТОС в особі заступника директора Бутенко Н.М. та в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 укладено договір позики (безвідсоткової) в сумі 500000 грн.

09.09.2019 згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 1822649 від 09.09.2019 кошти за договором в сумі 200000 грн. внесені та зараховані на рахунок підприємства, призначення платежу: поворотня безвідсоткова позика за договором 09.09.2019, платник ОСОБА_5 (а.с.76 т.2)

13.09.2019 згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 1822695 від 13.09.2019 кошти за договором в сумі 140000 грн. внесені та зараховані на рахунок підприємства, призначення платежу: поворотня безвідсоткова позика, платник ОСОБА_5 (а.с.77 т.2)

12.10.2020 згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №12679778від 12.10.2020 кошти за договором в сумі 117000 грн. внесені та зараховані на рахунок підприємства, призначення платежу: поворотня безвідсоткова допомога, платник ОСОБА_5 (а.с.78 т.2)

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

2) наявність підстав для оспорення правочину;

3) встановлення, чи порушує (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Таке розуміння визначення правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається лише за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно достатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першоюстатті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною третьоюстатті 238 ЦК Українипередбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 241 ЦК Українивстановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих представником позивача пояснень під час судового розгляду, обставиною, на яку Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» посилається як на підставу своїх вимог є порушення при укладенні оспорюваних правочинів вимог частини 3 статті 238 ЦК України , при цьому стосовно відповідача ОСОБА_1 щодо порушення останнім як представником підприємства якій відповідно до Статуту мав необхідний обсяг повноважень на укладення договорів від імені довірителя і який допустив їх перевищення та усупереч імперативному обмеженню визначеного частиною 3 статті 238 ЦК України фактично діяв не в інтересах довірителя.

Доведений в судовому засіданні, наданими сторонами письмовими доказами та поясненнями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , факт укладання від імені підприємства договорів позики від 26.04.2019 та 09.09.2019 відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і участь відповідача ОСОБА_1 в даному випадку виключно як фізичної особи-позикодавця, на думку суду, нівелює твердження сторони позивача щодо використання останнім своїх повноважень як представника підприємства у своїх власних інтересах, всупереч інтересам довірителя

Той факт що на час укладення спірних правочинів, ОСОБА_1 займав посаду директора підприємства не є автоматичним свідченням того що будь яки його дії було вчинено як представником підприємства яке він очолював всупереч інтересам довірителя, а тому в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними слід відмовити з підстав не доведення позивачем порушень чинного законодавства при укладанні останніх.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявляючи вимоги до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторона позивача посилається на той факт що останні не мали повноважень представника підприємства для укладення договорів, оскільки особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені Кременчуцького УВП УТОС без довіреності, у тому числі і підписувати договори був виключно директор підприємства ОСОБА_1 , що свідчить про те що зазначені вище особи, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладенні спірних правочинів.

Проаналізувавши та вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку що стороною позивача не було надано суду жодного доказу як на підтвердження того факту що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час укладання спірних договорів перевищили свої повноваження так і на підтвердження того що останні взагалі були працівниками Кременчуцького УВП УТОС (накази про призначення на роботу, накази про звільнення, посадові інструкції заступника директора, головного бухгалтера тощо).

Відповідно до вимог частини 2 статті 78 ЦПК України працевлаштування відповідачів та обсяг покладених на них обов`язків, є обставинами які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, тобто письмовими доказами і як наслідок не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в даному випадку поясненнями відповідачів, які до речі, на відміну від свідків, не попереджаються судом за кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів суду.

Відповідно достатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зістаттею 51 ЦПК Україниналежним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №705/3876/18 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, що кореспондується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, що кореспондується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четвертастатті 202 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19) зроблено висновок, що «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору».

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено що особами які беруть у справі про визнання правочину недійсним є сторони правочину.

У справі, що є предметом даного судового розгляду, сторонами оспорюваних договорів позики є фізична особа ОСОБА_1 та юридична особа Кременчуцького УВП УТОС і тому з огляду на наведену вище судову практику ВС та роз`яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд приходить до висновку що належним відповідачем по даній справі є виключно зазначені вище сторони оспорюваного договору, тобто ОСОБА_1 і Кременчуцьке УВП УТОС а не особи що діяли від імені останнього як його представники, в даному випадку самостійно визначені позивачем відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З огляду на наведе вище, суд приходить до висновку що вимоги позивача та обставини на які той посилався як на підставу щодо задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позовних вимог Громадській організаціі «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» (код ЄДРПОУ 05477505, адреса: 01601, місто Київ, узвіз Печерський, будинок 3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), про визнання недійсним договору позики від 26.04.2019 року та визнання недійсним договору позики від 09.09.2019 року, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Д.О. Зоріна

Повний текст судового рішення складено 17.02.2025 року.