Ухвала від 19.02.2025 по справі 545/646/25

Справа № 545/646/25

Провадження № 1-в/545/103/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відео конференції клопотання засудженої про умовно-дострокове звільнення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Димитров Донецької області, пенсіонер, проживала до засудження в АДРЕСА_1 , має професійно-технічну освіту, раніше неодноразово судима,

засуджена: 19.12.2019 року Димитровським міським судом Донецької області за ст.307 ч.2, 311 ч.2, 70 ч.1, 70 ч. 2 КК України до 6 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,-

встановив:

Засуджена ОСОБА_4 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що вона сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.

Засуджена надала заяву про розгляд справи у її відсутність, клопотання підтримала прохала його задовольнити звернувши увагу на пенсійний він та її стан здоров`я.

Представник адміністрації установи надала заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував вказавши, що засуджена за весь час відбуття покарання має п`ять стягнень і лише три заохочення.

Дослідивши матеріали особової справи та матеріали справи за клопотанням, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання,призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочині до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов`язків.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до п. 1 та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджена 19.12.2019 року Димитровським міським судом Донецької області за ст.307 ч.2, 311 ч.2, 70 ч.1, 70 ч. 2 КК України до 6 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Засуджена ОСОБА_4 в установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)» перебуває з 11.12.2020 року. Згідно статті 118 КВК України була працевлаштована з 2021 року по 2024 рік працівником ручних робіт. До роботи відносилась добросовісно, поставлені завдання виконувала вчасно та якісно. Не допускала порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Станом на 14.02.2025 року має статус пенсіонера.

До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою. За весь період відбування покарання мала 3 заохочення та 5 стягнень, які погашені в установленому законом порядку. Вину у скоєному злочині визнає.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України до засудженої ОСОБА_4 є те, що засуджена сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення, однак з огляду на характер застосованих відносно засудженої заохочень та їх періодичність суд доходить висновку, що за достатньо тривалий термін відбування покарання у місцях позбавлення волі, заохочувалася три рази, заохочення носять однотипний характер, що є недостатнім для доведення її ступеню виправлення впродовж усього строку відбування покарання. Окрім того, засуджена має п`ять стягнень, дві з яких догана одна сувора догана. Крім того суд враховує те, що засуджена ОСОБА_4 неодноразово судима за ст. 307 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, тобто остання не зробила для себе висновків і знову вчинила аналогічний злочин.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення засудженої ОСОБА_4 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженою призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше її виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт наявності заохочень не свідчить про її виправлення та сумлінне ставлення останньої до праці. При цьому суд звертає увагу на те, що засуджена має п`ять стягнень, два з яких накладені під час відбуття покарання в Недержинщенскій виправній колоній 65.

Таким чином, перевіривши доводи викладені в клопотанні, дослідивши матеріали особової справи засудженої ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що за весь час відбування покарання засуджена не довела своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.

З наведеного убачається, що на даний час засуджена не досягла необхідного ступеня виправлення та не довела своє виправлення, а тому не має впевненості в свідомому відновленні в соціальному статусі, як повноправного члена суспільства та готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже подання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1