Ухвала

від 04.02.2025 по справі 569/2245/25

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2245/25

1-кс/569/1008/25

УХВАЛА

04 лютого 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

захисника підозрюваного адвоката- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка, Єланецького район, Миколаївської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05.09.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.

Так, 02 лютого 2025 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_5 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи повторно та в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який у подальшому продовжено, шляхом пошкодження вхідних дверей балкону проник в середину квартири АДРЕСА_2 , де відкрито заволодів майном ОСОБА_8 , а саме 1 долар США, що на момент вчинення злочину згідно офіційного курсу НБУ (1 долар США становив 41 грн. 82 коп.,) становили 41 грн. 82 коп., 5 Євро, що на момент вчинення злочину згідно офіційного курсу НБУ (1 Євро становив 43 грн. 50 коп.) становили 217 грн. 05 коп., 100 Злотих, що на момент вчинення злочину згідно офіційного курсу НБУ (1 Злотий становив 10 грн. 34 коп.) становили 1034 грн. та грошовими коштами в сумі 7000 гривень, чим спричинили потерпілій майнову шкоду в розмірі 8292 грн. 87 коп..

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст.186КК України,а саме відкритевикрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно та в умовах воєнного стану.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецьс. Новоолександрівка, Єланецького район, Миколаївської області, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України.

02 лютого 2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 03 лютого 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:протоколом допитупотерпілої, протоколами допитів свідків, протоколом огляду місця події та іншими матеріалами кримінального провадження.

Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст.177 КПК України відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1,3, 4, 5 ч.1 ст. 177КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою єзабезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також перешкоджання ризикам, а саме:

- може переховуватись від суду, а саме: ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7до 10 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.У зв`язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння в умовах воєнного стану, тяжкість злочину, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам останнього переховуватися від суду та слідства.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні,оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 буде чинити тиск на потерпілих та свідків.

- може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строкинаведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це.

може вчинити інше кримінальне правопорушення:згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05.09.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, належних висновківдля себе не зробив та на шлях виправлення та перевиховання не ставта через короткий проміжок часу повторно вчинив новий умисний, корисливий злочин проти власності в умовах воєнного стану за наступних фактичних обставин,що свідчить про злочинну спрямованість дій підозрюваного і свідчить про наявність вказаного ризику.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів, що ще раз підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій підозрюваного щодо вчинення кримінальних правопорушень.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного ОСОБА_5 , а тому є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та просили його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили зменшити розмір застави.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні старшого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181010000363 від 02.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбаченихч.4 ст.186КК України.

02 лютого 2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

03 лютого 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він раніше судимий, працездатний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення на строк від семи до десяти років, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строкинаведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення на строк від семи до десяти років, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 70 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками потерпілими, їх адвокатами у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Новоолександрівка,Єланецького район,Миколаївської області,фактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,громадянина України,українця,не одруженого,раніше судимого,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, а саме до 10год.45хв.03 квітня 2025 року.

Утримувати ОСОБА_5 в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 10 год. 45 хв. 02 лютого 2025 року.

Встановити строк діїухвали до 10год.45хв.03 квітня 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України:, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками потерпілими, їх адвокатами у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк діїухвали тапокладених обов`язків,у разівнесення заставивстановити до10год.45хв.03 квітня 2025 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайно му виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9