Ухвала

від 18.02.2025 по справі 308/10312/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10312/24

1-кс/308/841/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором, про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Воловець, Воловецького р-ну, мешканця АДРЕСА_1 , розлученого, громадянина України, українця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

До слідчого судді від захисників ОСОБА_4 надійшли заперечення, у яких вони вказують про необґрунтованість підозри та ризиків, про які стверджує сторона обвинувачення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактично обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.

Слідчим відділом СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42023070000000281 від 08.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 та ч. 4 ст. 191 КК України.

10.02.2025 ОСОБА_4 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

За фабулою повідомленої підозри ОСОБА_4 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 будучи службовими особами ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 02649977), у період з 02.02.2024 по 30.06.2024 внаслідок самовільного користування надрами, незаконно видобули вуглекислі мінеральні води, придатні для внутрішнього та зовнішнього лікування, а також для промислового розливу, в частині підділянки «Санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, зі свердловин №№10-к (р), 13-р в загальному об`ємі 26 100,0 м3, внаслідок чого розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами становить 644 269 365,0 грн.

Відповідно до наказу № 63-к від 23.08.2023 ОСОБА_4 , призначений на посаду директора ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ЄДРПОУ 02649977.

Виконуючи визначені статутом дочірнього підприємства а саме розділом 4.8 Директор (Головний лікар) Підприємства пунктами 4.8.1 безпосередньо керує діяльністю Підприємства, несе персональну відповідальність за результати роботи Підприємства, виконання договорів і угод, укладених від імені підприємства; 4.8.3 забезпечує збереження і ефективне використання майно Товариства; 4.8.10 видає накази, інструкції, вказівки з питань, що входять до його компетенції, обов`язкові для виконання всіма працівниками Підприємства; 4.8.11 приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Підприємства, затверджує їх посадові обов`язки.

Виходячи з наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення звернулася з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.

Відповідно до приписів ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні, зокрема, протоколом про результати НСРД від 05.03.2024, протоколом про результати НСРД від 27.03.2024, протоколом про результати НСРД від 07.05.2024, протоколами про результати НСРД від 13.05.2024, протоколами про результати НСРД від 13.06.2024, протоколами про результати НСРД від 15.08.2024, протоколом про результати НСРД від 10.05.2024, протоколом про результати НСРД від 02.08.2024, протоколами огляду місцевості від 20.06.2024, протоколами обшуку від 04.07.2024, протоколом допиту свідка від 31.07.2024, висновком експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 27.08.2024 №2799-Е, висновком експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи від 27.08.2024 №2800-Е, листом Держгеонадра від 24.01.2025, розрахунком розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного користування надрами, протоколом допиту свідка від 12.09.2024, протоколом допиту свідка від 12.09.2024, каталогом координат водозабірних свердловин №№ 8-к(р), 10-к(р), 13-р, технічним звітом з виконання топографо-геодезичних вишукувань на об`єктів «Свердловина №13 для видобування мінеральних вод в с. Яківське», технічним звітом з виконання топографо-геодезичних вишукувань на об`єктів «Свердловина №10 для видобування мінеральних вод в с. Яківське», протоколами огляду місцевості від 30.08.2024, протоколом допиту свідка від 11.10.2024, висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №4824-Е від 27.01.2025 та іншими матеріалами.

Доводи захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя відхиляє, оскільки питання винуватості слідчим суддею не вирішується. Аргументи, які вказуються захистом, зокрема, щодо невідповідності координат водозабірних свердловин та правильності обчислення розміру збитків, можуть бути предметом перевірки під час розгляду обвинувачення по суті.

Крім того, виклад у повідомленні про підозру обставин вчинення кримінального правопорушення є дискрецією сторони обвинувачення та може змінюватися в процесі досудового розслідування.

Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 3 ст. 240 КК України, є тяжким злочином.

Також слідчий суддя бере до уваги приписи ст.178 КПК України, за якими при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У цьому контексті слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я підозрюваного, характер його соціальних зв`язку, наявність офіційного працевлаштування та характеристику за місцем роботи.

Між тим, означені обставини, хоч і заслуговують на певну увагу, однак не є безумовним свідченням того, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України відсутній.

Натомість слідчий суддя зауважує, що, як підтверджується матеріалами клопотання, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснювалося у присутності понятих, а не під його підпис.

Крім того, з матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний знятий з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК від 21.12.2022 №188/1286. Більше того, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що підозрюваний має можливість виїзду за кордон.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя із урахуванням наведеного, а також беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення та попередню процесуальну поведінку підозрюваного, вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя погоджується із доводами клопотання про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що в підозрюваний обізнаний зі змістом показань, наданих свідками, а тому може впливати на них з метою зміни ними викриваючих його показань.

Крім того, у кримінальному провадженні залучено представника потерпілого та проводилися експертні дослідження, а згідно з повідомлення про підозру ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

При цьому слідчий суддя бере до уваги те, що за правилами ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони обвинувачення про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як будь-яких обставин на підтвердження того, що підозрюваний сприяє та активно взаємодіє зі слідством у ході розгляду цього клопотання не встановлено.

Слідчий суддя нагадує, що, як підтверджується матеріалами клопотання, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснювалося у присутності понятих, а не під його підпис.

Також слідчий суддя поділяє доводи сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У цьому контексті слідчий суддя враховує версію сторони обвинувачення щодо продовжуваності (тривалості) кримінально-протиправних дій, які лягли в основу повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідатиме характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя бере до уваги особу підозрюваного та відсутність відомостей про його незадовільний майновий стан. Також слідчий суддя враховує кількість та характер встановлених ризиків.

Крім того, слідчий суддя враховує розмір збитків, які відповідно до повідомлення про підозру були заподіяні кримінальним правопорушенням.

На переконання слідчого судді, за обставин цього клопотання має місце виключний випадок, за якого розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом слід встановити в сумі 331 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий буде належним чином гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави на підозрюваного слід покласти окремі обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Таким чином, клопотання сторони обвинувачення слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів із правом внесення застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.240КК України,запобіжний західу виглядітримання підвартою строком до 60 днів, а саме до 12.04.2025.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених цим Кодексом 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити, що відповідно до положень ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого чи прокурора або суду;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1