Рішення

від 05.02.2025 по справі 753/19448/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5 А

справа № 753/19448/24

провадження № 2/753/1219/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» (далі по тексту - ТОВ «НДІ РС «Квант-Радіолокація», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 32 610,38 грн та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 2 227,69 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 20 вересня 2023 року по 06 травня 2024 року знаходився у трудових відносинах з ТОВ «НДІ РС «Квант-Радіолокація», які були припинені на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість становила 54 350,38 грн, яка виникла за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, що підтверджується довідкою № 20-63 від 29 лютого 2024 року.

13 червня 2024 року позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. 19 червня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/11702/24 видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається з невиплаченої заробітної плати в розмірі 54 350,38 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн на користь держави. Зазначений наказ у подальшому було скасовано. Зазначає, що після його звернення до суду про видачу вищезазначеного судового наказу на його банківський рахунок було проведено зарахування заробітної плати, а саме: 02 липня 2024 року в розмірі 5 435,00 грн; 01 серпня 2024 року в розмірі 5 435,00 грн; 03 вересня 2024 року у розмірі 5 435,00 грн та 26 вересня 2024 року у розмірі 5 435,00 грн, що є підтвердженням того, що відповідач має заборгованість щодо вчасно невиплаченої позивачу заробітної плати за відпрацьований період, і спростовує твердження відповідача, що заява про видачу судового наказу була необґрунтованою.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач повинен сплатити компенсацію за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року в сумі 2 227,69 грн.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

На адресу суду 24 грудня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позов у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що загальна сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату позивачем розрахована неправильно та не підлягає стягненню з відповідача. Крім того, зазначає, що позивачем не надано оригіналу довідки № 20-63 від 29 лютого 2024 року із заборгованості з виплати заробітної плати станом на 29 лютого 2024 року, у зв`язку із цим позивачем не могло бути здійснено розрахунку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, адже у нього відсутній відповідний документ, на підставі якого такий розрахунок міг би бути здійснений.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20 вересня 2023 року працював у ТОВ «НДІ РС «Квант-Радіолокація», що підтверджується копією трудової книжки позивача.

06 травня 2024 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

За період роботи на підприємстві у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі. Відповідно до довідки № 20-63 від 29 лютого 2024 року, виданої відповідачем, сума заборгованості на дату складання довідки становить 54 350,38 грн.

19 червня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/11702/24 видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається з невиплаченої заробітної плати у розмірі 54 350,38 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн на користь держави. Зазначений наказ скасовано ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року.

Згідно із виписки по картковому рахунку позивача на його рахунок було зараховано 02 липня 2024 року заробітну плату в розмірі 5, 435,00 грн, 01 серпня 2024 року в розмірі 5 435,00 грн; 03 вересня 2024 року в розмірі 5 435,00 грн та 26 вересня 2024 року в розмірі 5 435,00 грн.

Отже загальний розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 32 610,38 грн.

Відомості про проведення з позивачем повного розрахунку на день ухвалення судового рішення відсутні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний припис міститься у статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з роботи 06 травня 2024 року, то відповідач мав виплатити всі суми, що належать йому від підприємства в день звільнення. Проте ТОВ «НДІ РС «Квант-Радіолокація» свого обов`язку не виконало, чим порушило права позивача, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення боргу в розмірі 32 610,38 грн за вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Щодо вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати слід зазначити наступне

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлення строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється як прибуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Ураховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації втрат частини доходу заробітної плати) у розмірі 2 227,69 грн.

При цьому судом враховується, що вказаний розмір компенсації позивачем обраховано у відповідності вищезазначених норм законодавства. Сумнівів щодо правильності таких обрахунків у суду немає, жодних належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем до суду не подано.

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із урахуванням наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 32 610,38 грн та компенсації втрат частину доходу (заробітної плати) у розмірі 2 227,69 грн.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 5; код ЄДРПОУ 24577572) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі в розмірі 32 610,38 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, компенсацію втрати частини доходів (заробітної плати) у зв`язку з порушеннях строків їх виплати в розмірі 2 227,69 грн, а також судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.