Постанова

від 13.02.2025 по справі 346/4089/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4089/24

Провадження № 22-ц/4808/139/25

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Луганська В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

секретаря: Гудяк Х. М.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє адвокатАтаманюк ВолодимирМихайлович,на рішенняКоломийського міськрайонногосуду Івано-Франківськоїобласті від07листопада 2024року,в складісудді Васильковського В. В., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради, Підгайчиківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Печеніжинської селищної ради, Підгайчиківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померли її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилася спадщина на нерухоме майно житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами. В подальшому, ОСОБА_1 , звернулась до нотаріуса із відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , на вищезазначені господарства. У зв`язку з тим що, право власності на нерухоме майно не зареєстровано, та у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В тому числі, державний нотаріус Мануляк І.В., відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за померлою ОСОБА_3 , однак побудовано, згідно будівельного паспорта № 425 від 13 липня 1985 року, забудовником у якому вказано ОСОБА_4 . Про вказане нотаріус ухвалив постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Одночасно доводить до відома суду, що ОСОБА_4 , у кінці 90-х років виїхав за кордон на постійне місце проживання і з того часу про нього позивачці не відомо.

Поруч з тим, після смерті матері позивачка оформила право власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва, що знаходиться у с. Сопів, Коломийського району, Івано-Франківської області, загальною площею 0,0649 га серії ІФ № 030025.Також зазначила, що на спадкове будинковолодіння ОСОБА_1 , було виготовлено технічний паспорт, а також проведено його оцінку, відповідно до якої ринкова вартість зазначеного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , становить 129700, 00 грн та проведено оцінку будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої ринкова вартість становить - 105200, 00 грн.

Враховуючи наведене, просила визнати за ОСОБА_1 , право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на житловий будинок АДРЕСА_2 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що орган місцевого самоврядування у справі про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 є неналежним відповідачем, натомість належним відповідачем у даній справі є забудовник ОСОБА_4 . Суд також дійшов висновку про відмову у задоволені позовної вимоги в частині визнання права власності на садовий будинок в АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що позивач не надав жодного доказу, яким би підтверджувалася та обставина, що ОСОБА_3 належав на праві власності садовий будинок в АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк В. М. просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд відмовляючи у задоволенні позову дійшов хибного висновку про те, що орган місцевого самоврядування є неналежним відповідачем у справі. Адже, той факт, що в інвентаризаційних матеріалах є інформація про забудовника ОСОБА_4 не означає, що останній має відношення до нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки на момент розгляду справи наявне свідоцтво на померлу ОСОБА_3 , що є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Оскільки, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, то представником позивача було зазначено відповідачем відповідний орган місцевого самоврядування.

Щодо будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , то в матеріалах справи є дозвіл (2015 рік) на будівництво садового будинку. Даний будинок збудований, відповідає будівельним нормам, що підтверджується виготовленим технічним паспортом, а оскільки інших спадкоємців немає, то представником позивача, як відповідача у справі також визначено орган місцевого самоврядування, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що батьки позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померли ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 003662080 від 30 серпня 2022 року, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 7). Цей шлюб було розірвано 04 жовтня 2004 року (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 липня 2023 року, спадкоємцем майна вказаного у даному свідоцтві, що належало ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідно до копії Витягу з державного реєстру речових прав № 339998718 від 21 липня 2023 року, власником земельної ділянки, площею 0, 0649 га, кадастровий номер: 2623286901:01:028:0018, є ОСОБА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 68550958 від 21 липня 2023 року (а.с. 12).

Відповідно до копії виписки з інвентаризаційних матеріалів № 75900 від 07 березня 2023 року, власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 13 вересня 1988 року, була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Побудовано Е житловий будинок, Є літня кухня, Ж сарай. Забудовником у якому вказаний ОСОБА_4 . (а.с. 18).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 липня 2023 року, державний нотаріус Мануляк І. В., відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , по причині, що що право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за померлою ОСОБА_3 , однак, побудовано: Е житловий будинок, загальною площею 124, 0 м. кв.; Є літня кухня; Ж сарай, старий житловий будинок літери «А», та господарські будівлі: Б сарай, В стодола, підлягали знесенню (а.с. 20).

Відповідно до копії Рішення Виконавчого комітету Сопівської сільської ради № 214-12/2005 від 27 грудня 2005 року, ОСОБА_3 , дозволено завершити самочинне будівництво садового будинку, яке розпочате до 90-х років, у АДРЕСА_1 , з додержанням умов, визначених відділом архітектури і містобудування райдержадміністрації (а.с. 21).

Відповідно до копії Довідки № 1103 від 11 листопада 2009 року, виданої Сопівською сільською радою, ОСОБА_3 , про те, що у неї дійсно є будинок у АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Відповідно до копії Виписки з інвентаризаційних матеріалів № 75896 від 07 березня 2023 року, виданої ОКП «Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації», про те, що у АДРЕСА_1 , згідно архівних даних станом на 31 грудня 2012 року, у Коломийському бюро технічної інвентаризації право власності не зареєстровано (а.с. 25).

Відповідно до копії Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 липня 2023 року, державний нотаріус Мануляк І. В., відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , по причині, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано, а також відсутністю у позивачки правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності на житловий будинок (а.с. 34).

Звертаючись до суду із позовом. позивачка зазначала, що будинок АДРЕСА_2 належав за життя її матері ОСОБА_3 .

Між тим, як вбачається із технічного паспорту та виписці з інвентаризаційних матеріалів на це домоволодіння (а.с. 14-17, 18) станом на 16 травня 2023 року на його території розташовано два будинки: один з яких збудовано у 1925 році, літ. А, загальною площею 41,5 м2, а інший у 1988 році, літ. Е, загальною площею 124 м2. Причому забудовником першого будинку зазначений колишній чоловік позивачки ОСОБА_4 , а другий будинок (старий) підлягав знесенню разом із сараєм та стодолою.

З свідоцтва про право власності на домоволодіння від 13 вересня 1988 року вбачається, що ОСОБА_3 була власником всього домоволодіння АДРЕСА_2 . При цьому у свідоцтві зазначено, що це домоволодіння складається лише з одного будинку площа якого вказана не була.

Оскільки будинок літ. Е, загальною площею 124 м2, був збудований ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з позивачкою, а також він міг бути членом колгоспного двору до якого належить домоволодіння АДРЕСА_2 , доказів які б беззаперечно доводили, що померлій ОСОБА_3 належали обидва будинки, позивачкою суду не надано, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_4 має бути залучений до участі в справі в якості відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 зареєстровано не було. Нею було отримано дозвіл на завершення цього самочинного будівництва та розроблено робочий проект на будівництво житлового будинку за цією адресою (а.с. 30-33).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21) зробив такі правові висновки:

«… Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця замінений у порядку спадкування забудовник);

право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.»

Як неодноразово роз`яснював Верховний Суд із посиланням на ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

З роз`яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів щодо належної відмови нотаріуса (постанови) у видачі позивачці свідоцтва саме про право на майнові права забудовника на будинок АДРЕСА_1 , суду першої інстанції не надано. Не надано таких доказів і апеляційному суду. Крім того, з таким позовними вимогами позивачка до суду також не зверталася.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вінтересах якоїдіє адвокатАтаманюк ВолодимирМихайлович залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонногосуду Івано-Франківськоїобласті від07листопада 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2025 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева