Постанова

від 18.02.2025 по справі 344/21805/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/21805/24

Провадження № 22-ц/4808/329/25

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Романишин Карини Всеволодівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 січня 2025 року, ухвалену суддею Бабій О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів

Позовна заява мотивовано тим він є сином ОСОБА_3 - військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області, виконуючи обов`язки військової служби в складі третього штурмового відділення штурмового батальйону.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2023 військовослужбовцю ОСОБА_3 нараховано виплати: щомісячну премію в розмірі 513% від посадового окладу, надбавки особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за 2023 року; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, в розмірі 23854,44 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 202 в розмірі 23854,44 грн.; додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за лютий місяць 2023 року.

Всього було нараховано до виплати 275287,44 грн та допомога на поховання в сумі 11887,12 грн.

07.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було повідомлено, що нарахування грошового забезпечення були виплачені військовою частиною НОМЕР_1 , де проходив службу його загиблий батько, відповідачу ОСОБА_1 - матері загиблого.

Позивач вважає, що він мав право на першочергові виплати, оскільки є інвалідом з дитинства При народженні йому встановлено діагноз «дитячий церебральний параліч», в подальшому встановлено 1 групу інвалідності.

В позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на його користь безпідставно набутих коштів (грошове забезпечення) його батька ОСОБА_3 в сумі 275287,44 грн та витрат на правову допомогу.

02 січня 2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову та просить суд накласти арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на 1/4 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1003 га., що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Коростовичі, урочище «Касова Гора» кадастровий №2621284500:02:001:0031 та її грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , довідавшись про відкриття позовного провадження про стягнення безпідставно набутого майна, має намір відчужити на користь третіх осіб свою частку квартири та частку дачного будинку, які є її власністю, а також відкрито заявляє про намір витратити належні позивачу кошти до вирішення позову по суті.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 січня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Харченко О.М. про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме :

-1/4 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1003 га що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Коростовичі, урочище «Касова Гора» кадастровий №2621284500:02:001:0031;

- грошові кошти в сумі 275287,44 грн.. .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник відповідача подала апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду.

Вказує, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у сумі 275287,44 грн, відтак, ціна позову становить 275287,44 грн.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що ОСОБА_4 , довідавшись про відкриття позовного провадження про стягнення безпідставно набутого майна, має намір відчужити на користь третіх осіб свою частку квартири та частку дачного будинку які є її власністю, а також відкрито заявляє про намір вигратити належні позивачу кошти до вирішення позову по суті. При цьому доказів обставин, викладених у заяві, не надано.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист його прав у разі задоволення рішення на його користь, не підтверджено належними доказами.

Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував накладення арешту на все майно відповідача з урахуванням предмету позову та характеру спірних правовідносин. Обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не відповідає ціні позову та не є співмірним із вимогами, які заявлені. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, в тому числі на 1/4 квартири, 1/2 дачного будинку та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_4 , є втручанням у мирне володіння особи своїм майном.

Крім того, ОСОБА_1 отримує одноразову грошову виплату у розмірі 1/2 частини 15000000 грн, яка буде виплачуватись частковими платежами впродовж 40 місяців по 150000 грн щомісячно, таким чином відсутні підстави вважати, що у разі задоволення позову будуть існувати перешкоди для виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення, що ОСОБА_2 не було доведено.

Просить ухвалуІвано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від03січня 2025року скасувати тавідмовити узадоволенні заявипро забезпеченняпозову уданій справі.

29 січня 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Харченко О.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу суду обґрунтованою та мотивованою.

Вказує, що відповідач ОСОБА_1 є бабусею позивача, та їй достеменно було відомо про інвалідність внука та право на отримання виплат після смерті його батька. Проте, вона скористалась стійкими розладами здоров`я позивача, навмисно приховала факт наявного члена сім`ї загиблого, який був у загиблого утриманцем (як інвалід 1 групи з дитинства). Відповідач неправомірно заволоділа неналежними відповідачу коштами. Право позивача на отримання відповідних коштів (грошового забезпечення загиблого батька) підтверджується діючими нормами закону.

Відповідач, яка не згодна з прийнятим рішенням про забезпечення позову, мала звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, і лише в разі відмови йому в зазначеному клопотанні оскаржувати таке рішення до апеляційного суду. Такого клопотання в порядку ст. 158 ЦПІК України відповідач до суду не надавала.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд оправи по суті.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування ухвали від 03.01.2025 у даній справі відсутні. Просить суд залишити ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03.01.2025 року про забезпечення позову у цивільній справі N 344/21805/24 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Романишин К. В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Харченка О.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно дост.367ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання арешту намайно відповідачки,судпершої інстанціїприйшов довисновку,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можеістотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду. Виходив з того, що позивачем обґрунтовано належними правовими підставами, що відповідачка є власником нерухомого майна 1/4 частини квартири, 1/2 частини дачного будинку та 1/2 частини земельної ділянки. Отже, вимога про накладення арешту на належне відповідачці нерухоме майно є співмірною з предметом позову, а тому підлягала до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 275 287 грн. 44 коп., (а.с. 5-12).

06.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату грошового забезпечення померлого сина (а.с.20).

27.04. 2023 року ОСОБА_1 нараховано 287174, 56 грн на її картковий рахунок, що підтверджується скріном повідомлення (а.с.47 )

Відповідно до інформаційної довідки ОСОБА_1 належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_3 частина дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1003 га що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Коростовичі, урочище «Касова Гора» кадастровий №2621284500:02:001:0031 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом(а.с.66-68).

02 січня 2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову та просить суд накласти арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на 1/4 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/2 частину дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1003 га., що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Коростовичі, урочище «Касова Гора» кадастровий №2621284500:02:001:0031 та її грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно достатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Устатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Предметом спору у цій справі стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів (грошове забезпечення) його батька ОСОБА_3 в сумі 275287 грн 44 коп.

Позивач просив забезпечити поданий ним позов, шляхом накладенням арешту на все нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та на всі її гроші, до набрання судовим рішення законної сили.

Разом з тим, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову та накладання арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, а також ще й на все нерухоме майно відповідачки ОСОБА_1 , судом першої інстанції не враховано співмірність із заявленої позовної вимогою позивача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 275287 грн 44 коп.

Разом зтим,в судовомузасіданні представниквідповідача підтвердила наявність у ОСОБА_1 отриманих коштів 275287 грн 44 коп на банківському рахунку для виплат, які є предметом позову.

Водночас,представник ОСОБА_1 не спростуваладоводів позивача,що заобставин цієїсправи такийзахід забезпеченняпозову якнакладення арештуна грошовікошти всумі 275287гривень 44копійки не є співмірним і доцільним із заявленими позивачем вимогами та відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав ОСОБА_1 . Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Отже, можливість відповідача ОСОБА_1 розпорядитися грошовими коштами в будь-який момент є очевидною такою, що не потребує відповідних доказів.

Між сторонами виник спір, який має майнових характер, а без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання майбутнього рішення суду.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що забезпечення позову цілком можливо і достатньо шляхом накладення арешту тільки на гроші відповідача в межах суми позовних вимог. Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції в тій частині, яка стосується вирішення щодо накладення арешту не на всі грошові кошти відповідача, а тільки на грошову суму, що відповідає ціні позову 275 287 грн. 44 коп.

Колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Харченка О.М. про порушення ОСОБА_1 порядку оскарження ухвали про забезпечення позову та посилання на те, що відповідач, який не згідний з прийнятим рішенням про забезпечення позову, мав звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, і лише в разі відмови йому в зазначеному клопотанні звертатись з апеляційною скаргою на таке рішення до апеляційного суду, оскільки такі доводи не відповідають положенням п.3 ч.1 ст. 353 ЦПК України, відповідно до положень якого окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду про забезпечення позову. Також не є слушними доводи про те, що позивач має намір збільшувати позовні вимоги, тому скасування використаних судом заходів забезпечення позову недоцільно, оскільки така позиція позивача суперечить положенням ч.1 ст.13 ЦПК України.

З врахування вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частинінакладення арешту на 1/4частину квартирищо знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2частину дачногобудинку,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2частину земельноїділянки площею0,1003га щорозташована заадресою:Івано-Франківськаобласть,Івано-Франківськийрайон,село Коростовичі,урочище «КасоваГора» кадастровий№2621284500:02:001:0031,що належать направі приватноївласності ОСОБА_1 , в цій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підсумовуючи викладене,колегія суддівприйшла довисновку,що ухвала судупершої інстанціїпідлягає скасуваннюв частинінакладення арештуна нерухомемайно відповідачки,а вчастині накладенняарешту нагрошові коштив сумі 275287,44 грн. оскаржене рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Романишин Карини Всеволодівни задовольнити частково.

Ухвалу Івано-ФранківськогоміськогосудуІвано-Франківськоїобластівід03січня2025рокускасуватив частинінакладенняарешту на1/4частинуквартирищо знаходитьсязаадресою: АДРЕСА_1 ;1/2частинудачногобудинку,щознаходиться заадресою: АДРЕСА_2 ;1/2частинуземельноїділянки площею0,1003гащорозташована заадресою:Івано-Франківськаобласть,Івано-Франківськийрайон,селоКоростовичі,урочище«КасоваГора» кадастровий№2621284500:02:001:0031,щоналежать направіприватноївласності ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ).

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 лютого 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Луганська

В.А.Девляшевський