Рішення

від 13.02.2025 по справі 444/5005/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/5005/24

Провадження № 2/444/482/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державнанотаріальна контораЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права власності на нерухоме майно. Просять суд: визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в тому числі і 1\2 частина в порядку спадкування за законом після сметрі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав зазначених у позові.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 12.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Витребувано з Жовківської державної нотаріальної контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи, яка заведена після смерті:

- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак 07.01.2025 року подав на адресу суду заяву в якій просить суд розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, щодо ухвалення рішення у його відсутності не заперечує.

Представник відповідача, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак 19.12.2024 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.У вирішенні даної справи покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи, Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) , в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак 21.01.2025 від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що заперечень проти позовних вимог немає.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду із Жовківської державної нотаріальної контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на адресу суду надійшли належним чином завірена (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копія спадкової справи, яка заведена після смерті:

- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнавши їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №06 (а.с.4).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно.

У померлої ОСОБА_2 є син: ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №40 (а.с.5)

З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовківської державної нотаріальної контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про прийняття спадщини , однак нотаріус в письмовій формі відмовив у видачі свідоцтва про право на прийняття спадщини за законом на житловий будинок , оскільки його мати такого права належним чином не оформила (а.с. 23)

Враховуючи вищенаведене, позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Судом встановлено, що реєстрація права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не проводилася, що вбачається із довідки №4050 від 29.07.2024 виданої Червоноградським МБТІ (а.с.8)

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже, всі члени колгоспного двору, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/2 частині нерухомого майна колгоспного двору.

Судом встановлено, що з метою оформлення права власності позивач звернувся до Жовківської державної нотаріальної контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) , проте йому було відмовлено та письмово роз`яснено, що реєстрація його права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки, житловий будинок в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Житловий будинок з господарськимибудівлями таспорудами по АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Із копії технічного паспорта від 18.10.2024 року виданого КП ЛОР «Червоноградське міжміське БТІ» будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа житлового будинку 91, 6 кв.м. (житлова площа 71.6 кв.м., допоміжна площа 20 кв.м.) (а.с.10-21).

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записами в погосподарських книгах підтверджується власність.

Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Згідно виписки з погосподарської книги №1 Добросинсько-Магерівської сільської ради №478 від 22.07.2024 року , видно, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належить до колгоспноготипу двору, станом на 30.06.1990 року головою двору в АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , 1928 року народження, а членом двору був ОСОБА_1 , 1962 року народження (син) (а.с.6).

Станом на 15.04.1991р., ОСОБА_1 , 1962 року народження, не втратив права на частку в майні колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , що видно з довідки № 731 (а.с.7).

Таким чином, право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі сільської ради.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 91,6 кв.м. (житлова площа 71,6 кв.м. )), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує, що позивач також був членом колгоспного типу двору, а тому з врахуванням рівності часток членів колгоспного типу двору та встановлених судом обставин справи за ним підлягає визнанню право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 91,6 кв.м. (житлова площа 71,6 кв.м. )), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору

ОСОБА_3 по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 5, 81, 258, 259, 264, 265, ч. 3 ст. 296, 300, 354, 355 ЦПК України, статтями 39, 40, 41, 60, 62, 63, 64, 67 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 видане ПФ України 23.12.2015 року, РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок (загальна площа житлового будинку 91,6 кв.м. (житлова площа 71,6 кв.м. )), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в цілому, в тому числі на 1/2 частину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 18 лютого 2025 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.