Ухвала

від 19.02.2025 по справі 596/198/25

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"19" лютого 2025 р. Справа № 596/198/25

Провадження № 2/596/209/2025

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на окремий об`єкт нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 , Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на окремий об`єкт нерухомості та просить в судовому порядку: припинити режим майна у вигляді права спільної часткової власності на 1/2 моєї частки магазину, куди входить: 2-1 магазин площею 50,2 кв.м., 2-2 склад площею 16,5 м.кв., 2-3 туалет пл.1,4 м.кв., 2-4 кладовка пл..3,8 м.кв і загальною площею -71,9 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом його виділу в окрему цілу одиницю; визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на окремий об`єкт нерухомого майна - приміщення магазину, загальною площею 71,9 кв.м., розміщеного в АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За умовами ч.3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім цього, ч. 5 ст.177 ЦПК України визначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За змістом ч.1,2,4 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175 ЦПК України, зокрема: звертаючись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, позивач не подає суду докази, об`єктивної неможливості отримати в органах Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно правовстановлюючих документів на спірне майно, зокрема що на його звернення із заявою про видачу правовстановлюючих документів таким органом було винесено постанову про відмову у процедурі реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови.

Крім того, згідно прохальної частини позовної заяви вимогами позивача є припинення режиму майна у вигляді спільної часткової власності на частки спірного майна, однак згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1972319 від 12.11.2003 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить частка приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує із змісту позовної заяви відповідач ОСОБА_2 є власником цілої частки магазину про продажу промислових товарів, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9759455 від 06.02.2006 року та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2014 року.

Зазначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на окремий об`єкт нерухомості - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК