Постанова

від 11.02.2025 по справі 297/2855/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2855/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 лютого 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Діамед» на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року, постановлену суддею Михайлишин В.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Діамед» про стягнення матеріальної та моральної шкоди

встановив:

У провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходиться позов ОСОБА_1 до ТОВ «Медичний центр «Діамед» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

26листопада 2024року ОСОБА_1 звернулася досуду іззаявою прозабезпечення позову.

Заяву мотивує тим, що предметом позовної заяви є стягнення збитків на суму 5155 955 грн. З огляду на наведене, а також той факт, що респектабельний медичний центр не має зареєстрованої на балансі нерухомості, то є висока імовірність, що відповідач, може вчинити дії щодо спустошення банківських рахунків, і навіть припинення господарської діяльності, що може в подальшому утруднити, а може і зовсім унеможливить виконання рішення суду по даній цивільній справі, яке може бути винесено на користь позивачки.

Тому, представник позивача просив суд, з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Медичний центр «Діамед» про стягнення завданих збитків накласти арешт на все майно ТОВ «Медичний центр «Діамед» у межах суми 5155 955 грн. до вирішення зазначеної справи по суті.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на все майно ТОВ «Медичний центр «Діамед» у межах суми 5155955 грн до вирішення цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Медичний центр «Діамед» про стягнення завданої шкоди по суті.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що заявлений представником позивача вид заходу забезпечення позову у вигляді арешту на майно відповідача, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Не погоджуючись з ухвалою ТОВ «Медичний центр «Діамед» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу, яка є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

В своїх доводах посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, а прийняв до уваги тільки те, що зазначив заявник у своєму клопотанні, а саме, щодо заявленої суми в розмірі 5155955 грн та прийняв до уваги голослівне твердження щодо можливого спустошення банківських рахунків та припинення господарської діяльності, що може утруднити чи унеможливити подальше виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Зазначає, що в поданому ОСОБА_1 позові повністю відсутні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача та завдання шкоди, фактично всі викладені обставини у позовній заяві не відповідають дійсності.

Обраний судом спосіб забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам, оскільки заявник ніяким чином не довів ті обставини, на які посилається, які могли б утруднити чи ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

У дане судове засідання з`явився адвокат Колотуха О.М., який діє в інтересах ТОВ «Медичний центр «Діамед». Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мензак Ю.Ю. в судове засідання не з`явились, ніяких заяв або клопотань до суду не подавали.

Адвокат Мензак Ю.Ю. повідомлений належним чином, зокрема на його електронну пошту та в додаток «Viber», про що свідчать довідки про доставку повідомлень(а.с.34-35).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі, а тому ОСОБА_1 також є повідомленою належним чином.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що між ОСОБА_1 та ТОВ «Медичний центр «Діамед» існує спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та накладено арешт на все майно ТОВ «Медичний центр «Діамед» у межах суми 5155955 грн до вирішення цивільного спору по суті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ч. 1-2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов`язок з`ясовувати наявність спору. Ціллю вжиття заходів забезпечення позову є запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 у справі №756/2609/20 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Медичний центр «Діамед» суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ТОВ «Медичний центр «Діамед» у межах суми 5155955 грн до вирішення цивільного спору по суті, буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.06.2024 відкрито провадження в даній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Медичний центр «Діамед» про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 155955 гривень та моральної шкоди в розмірі 5000000 гривень.

З ідентичним позовом ОСОБА_1 зверталась в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у справі №308/8861/23 та ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачу.

У справі №308/10417/23 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2023 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В справі №297/2855/24, яка перебуває на розгляді Берегівського районного суду Закарпатської області, предметом розгляду є стягнення моральної та матеріальної шкоди, заявлені суми є значними, оскільки разом становлять суму 5155955 гривень, в межах якої було забезпечено позов шляхом накладення арешту на все майно медичного закладу.

Однак, судом першої інстанції в порядку положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України не обговорювались питання зустрічного забезпечення стосовно погашення збитків так як існує ризик заподіяння таких медичному центру внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

Суд при вирішенні питання співмірності заходів забезпечення позову заявлених стороною спору повинен виходити не тільки з інтересів особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення, але й сторони спору, щодо якого такий захід буде застосовано.

Потрібно знайти баланс інтересів сторін, однак враховувати також чи не призведе такий захід забезпечення позову до порушення законних прав та охоронюваних інтересів інших осіб, які не відносяться до спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у справі №522/21977/21 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито ухвалою суду від 28.06.2024 року, тоді як заяву про забезпечення позову було подано в суд 26.11.2024 року, аж через 5-ть місяців після подання позову. Подаючи таку заяву після спливу зазначеного періоду часу, ОСОБА_1 не долучила до поданої заяви жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що за це період часу ТОВ «Медичний центр «Діамед» вчиняло будь-яких дій щодо свого майна з метою унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Оскільки доказів про таке суду не було надано то зазначене свідчить про відсутність у ТОВ намірів, які б були направленні на здійснення відчуження рухомого чи нерухомого майна, а твердження заявниці про зворотне не являється обґрунтованим припущенням, яке б заслуговувало на увагу.

Крім цього, представник ТОВ «Медичний центр «Діамед» в особі адвоката Колотухи О.М. пояснив колегії суддів, що накладення арешту на майно товариства призведе до неможливості повноцінної роботи бо останнє не зможе надавати медичні послуги третім особам, так-як не зможе використовувати медичне устаткування, що потягне за собою понесення збитків. Заявлені вимоги є безпідставними, оскільки не доводяться матеріалами справи, тому така заява не може бути задоволена.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції не здійснив належний аналіз заявлених заходів забезпечення позову, не дослідив чи будуть такі співмірними, не врахував чи не будуть такі порушувати законні інтереси інших сторін справи, а також осіб, які не відносяться безпосередньо до спору, та чи не призведе це до заподіяння збитків. Заявник ніяким чином не довів, що у медичного центру наявний намір відчужити своє рухоме та нерухоме майно, а також не навів ніяких переконливих доказів, а тільки висловив необґрунтовані припущення щодо можливого припинення господарської діяльності товариства та продажу всього майна.

А звідси, апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків, що суд першої інстанції застосовуючи такий захід забезпечення позову як накладення арешту на все майно відповідача, не врахував, що такий захід повинен відповідати співмірності, законності, розумності та обґрунтованості заявлених вимог, а також не з`ясував чи дійсно це убезпечить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог та чи не буде це суперечити законним правам та інтересам інших осіб. Відтак, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 149, 150, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Діамед», задовольнити.

Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній справі, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: