Ухвала

від 18.02.2025 по справі 380/2983/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2983/25

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

18 лютого 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву представниці позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства освіти та науки України, у якій просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , д.н. 18.04.1997 року) на денній формі навчання освіти рівня магістр за спеціальністю 174 «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та роботехніка» в Національному університеті «Львівська політехніка».

Одночасно з позовною заявою представниця позивача подала заяву про забезпечення позову (вх. № 12809 від 17.02.2025) у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 д.н. 18.04.1997 року) до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом до Міністерства освіти і науки України про зобов`язання внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , д.н. 18.04.1997 року на денній формі навчання освіти рівня магістр за спеціальністю 174 «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та роботехніка» в Національному університеті «Львівська політехніка».

В обґрунтування такої заяви вказала, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки є здобувачем ступеня магістра за денною формою навчання. Разом з тим, оскільки наданий час ОСОБА_1 не може звернутися з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу оскільки оскаржуються дії Міністерства освіти і науки України щодо невірних відомостей щодо порушення черговості навчання, а для звернення з заявою потребує саме наявність довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій зазначено про відсутність порушення послідовності здобуття освіти. Наведене, на думку представниці позивача, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, позаяк, без вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, мобілізаційні заходи щодо нього можуть будуть здійсненні. Крім того, наслідком не прибуття за викликом до ТЦК та СП, не проходження військово-лікарської комісії є притягнення особи до адміністративної та кримінальної відповідальності. Таким чином, у разі виклику позивача до ТЦК та СП або затриманням групою сповіщення, за наявності підстав для отримання ним відстрочки від призову на військову службу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову. Саме забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов`язків позивача до розгляду адміністративної справи по суті.

Вказала, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту. Стверджує, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці, і підставою для їх звільнення регулюється іншими правовими нормами, які не передбачають права на звільнення у зв`язку з проходженням навчання. При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Вважає, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Тому вважає, що наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що у даній справі відсутній будь-який спір між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим заявлена вимога про забезпечення позову фактично не стосується предмета позову, оскільки спір щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період наразі відсутній, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

За таких обставин за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 156, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представниці позивача про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

СуддяР.П. Качур