Ухвала

від 18.02.2025 по справі 420/3930/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3930/25

УХВАЛА

18 лютого 2025 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши матеріали адміністративного позову:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до: 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: 66161, Одеська обл., Подільський р-н., с. Білине, вул. Привокзальна, буд. 78, код ЄДРПОУ 33113264)

про: визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року в загальній сумі 205 393,94 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою судді від 13.02.2025 року залишено позовну заяву без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та правовим висновком Верховного Суду по справі №500/6880/23.

14.02.2025 року до суду за вхід. №ЕС/14112/25 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали.

В обґрунтування заяви зазначено, що Закон № 2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі. Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

Вказаний підхід стосовно процесуальних строків також застосовано Верховним Судом у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 460/713/21, від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 5 травня 2022 року у справах № 520/9769/19 та № 420/18798/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 120/16601/21-а та відв29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Окрім того, представник просив взяти до уваги позиції Верхового Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2023 року по справі №160/5468/23 та у постанові від 28 вересня 2023 року по справі № 140/2168/23, а саме: до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вирішуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Суд відхиляє доводи позивача з посиланням на наведені правові позиції у постановах Верховного Суду, оскільки при розгляді справи судом застосована саме остання позиція відома правова позиція Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.

Як зазначалось в ухвалі від 13.02.2025 року, відповідно до заявлених позивачем вимог, позивач не погоджується з діями, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року в неповному обсязі.

Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 29.01.2025 року по справі №500/6880/23, якою залишено без змін Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, зазначив наступне:

« 46. У справі ж, що розглядається, на момент звернення позивача до суду а саме 25 жовтня 2023 року з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.

47. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23.».

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

З огляду на аналогічні обставини справи, яку переглядав Верховний суд та викладену в Постанові від 29.01.2025 року правову позицію, суддя приходить до висновку про необхідність надання можливості Позивачу надати свої письмові пояснення з цього питання.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом та суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни дізналася та повинна була дізнатися, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач протягом більше 6 місяців не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що слід продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 256, 256, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Надати позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА