Постанова

від 11.02.2025 по справі 381/273/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 лютого 2025 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/5848/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2024 року

та апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року

в складі судді Осаулової Н. А.

у цивільній справі №381/273/24 Фастівського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просив суд стягнути з останнього на свою користь грошові кошти в розмірі 3 512 814,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 04.06.2009 по 29.02.2012 ОСОБА_2. виконував повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК Трейдінг" (далі - ТОВ «ПАК Трейдінг», Товариство) та в цей період безпідставно отримав від Товариства грошові кошти у розмірі 1 675 500 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 23.11.2016 ТОВ «ПАК Трейдінг» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 задоволено позов ТОВ «ПАК Трейдінг», в інтересах якого діяв ліквідатор, до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 200 000,00 грн отриманих за договором про поворотну фінансову допомогу.

Посилаючись на те, що право вимоги до відповідача позивач набув за результатами проведеного 14.03.2019 аукціону в межах процедури банкрутства ТОВ «ПАК Трейдінг», однак заочне рішення було скасовано, а за наслідками його перегляду було відмовлено у задоволенні позову, просив стягнути зі ОСОБА_2 , з підстав передбачених ст. 1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 3 512 814,67 грн, з яких: 1 637 351,43 грн, отриманих відповідачем у 2011 році від ТОВ "ПАК Трейдінг", а також 1 539 828,34 грн інфляційних втрат та 335 635,00 грн - 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі в сумі 1 672 500,00 грн., як і не доведено наявність у ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 , так як на підставі правочину було відступлено право вимоги за договором про поворотну фінансову допомогу, а такий договір, як встановлено судовим рішенням у справі №381/2001/17, не укладався. При цьому, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки кошти відповідач, за твердженням позивача, отримав у 2011 році від ТОВ "ПАК Трейдінг", а даний позов було подано у 2024 році. Тому, на думку відповідача, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

ОСОБА_1 просив визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною, оскільки про безпідставність отримання відповідачем коштів від ТОВ «ПАК Трейдінг» позивачу стало відомо в судовому засіданні 01.11.2023 під час розгляду іншої цивільної справи за позовом ТОВ «ПАК Трейдінг» до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 200 000 грн, отриманих за договором про поворотну фінансову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Рішення мотивоване тим, що вимоги ОСОБА_1 , який заявляє про повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України узгоджуються з вказаною нормою закону, оскільки під час розгляду справи №381/2001/17 було встановлено, що договір позики не укладався, але кошти були перераховані ТОВ «ПАК Трейдінг» ОСОБА_2 . Суд встановив, що право позивача порушено відповідачем, однак у задоволенні позову відмовив у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг ОСОБА_3 та їх узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2024 та додатковим рішенням цього ж суду від 09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся з апеляційними скаргами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду посилався на те, що є неправильним висновок суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності в березні 2020 року, оскільки не враховано, що в червні 2017 року позивач звертався до відповідача з позовом, в результаті чого ухвалено заочне рішення Фастівським міськрайонним судом Київської області від 01.08.2017 у справі №381/2001/17, яке набрало законної сили, виконувалося органом виконавчої служби та було скасовано 15.08.2023.

Судом не враховано, що про безпідставність отриманих відповідачем коштів позивачу стало відомо лише після ухвалення судом рішення у справі №381/2001/17.

Суд також не врахував, що згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, а також перебіг позовної давності зупиняється на строк дії воєнного стану.

Зазначав, що у зв`язку з продовженням законодавцем строку позовної давності 3% річних та інфляційні втрати могли бути стягнуті з відповідача, незалежно від застосування судом позовної давності до вимоги про стягнення основного боргу.

Судом не взято до уваги, що у період з 28.12.2020 по 20.03.2023 відповідач частково повернув позику, чим перервав перебіг позовної давності.

Суд не розглянув подані позивачем заяви про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Також в обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду ОСОБА_1 зазначив обставини, на які посилався в позовній заяві та зазначив причини пропуску строку позовної давності, які на його думку, є поважними.

За наведених обставин просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що до закінчення судових дебатів у справі, як того вимагає ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідач не зробив відповідну заяву про те, що протягом п`яти днів буде подано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Вважав, що таке є підставою для скасування додаткового рішення суду від 09.12.2024 та залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.11.2024 в частині мотивів відмови в задоволенні позову, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2024 шляхом викладення його мотивувальної частини в іншій редакції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд не врахував відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини отримання відповідачем грошових коштів, про які вказує позивач, а відтак дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для відмови в їх задоволенні через пропуск строку позовної давності. Зауважив, що в задоволенні позову належить відмовити, у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Відомості, щодо явки учасників в судове засідання в апеляційній інстанції

Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення та на додаткове рішення підтримав та просив задоволенні. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити без задоволення.

Представник відповідача - ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала та просила задовольнити. Апеляційні скарги ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.

Позиція суду апеляційної інстанції

Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача на рішення не підлягає задоволенню, а на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню; апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що в 2009 році було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАК Трейдінг», засновником був ОСОБА_6 (том 2, а. с. 42), який призначив керівником ОСОБА_2 (відповідач у справі).

Повноваження керівника ТОВ «ПАК Трейдінг» ОСОБА_2. виконував у період з 04.06.2009 по 29.02.2012.

Згідно виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 у період з 06.04.2011 по 26.09.2011 ТОВ «ПАК Трейдінг» здійснювало перерахування грошових коштів. В кожному платіжному документі в графі «призначення платежів» «Поворотна фін. допомога згідно дог. №1/01/10 від 04.01.2010 без ПДВ».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі №810/2394/14 стягнуто з ТОВ «ПАК Трейдінг» до Державного бюджету України податковий борг у сумі 1 539 016 грн 72 коп., з яких 674 490 грн 73 коп. з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та 864 525 грн 99 коп. з податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Господарського суду Київської області від 23.11.2016 у справі №911/401/16 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАК Трейдінг» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором ТОВ «ПАК Трейдінг» призначено арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича.

24 листопада 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення (повідомлення) про визнання ТОВ «ПАК Трейдінг» банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури за №37716.

23 лютого 2017 року ліквідатором Товариства направлено ОСОБА_2 вимогу за вихідним №401/16/58 про повернення 1 675 500 грн, отриманих останнім як фінансову допомогу, та з метою включення даних коштів до ліквідаційної маси банкрута.

У червні 2017 року ТОВ «ПАК Трейдінг» в особі ліквідатора звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме грошових коштів в сумі 200 000 грн.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у справі №381/2001/17 позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПАК Трейдінг» заборгованість у розмірі 200 000 грн та судові витрати в розмірі 3 000 грн.

На виконання вказаного рішення суду 04.10.2017 судом видано виконавчий лист.

14 березня 2019 року за результатом проведеного аукціону ОСОБА_1 придбав заборгованість фізичної особи (колишнього керівника Товариства) перед ТОВ «ПАК Трейдінг» у розмірі 1 675 500 грн.

18 березня 2019 року між ТОВ «ПАК Трейдінг» в особі арбітражного керуючого Звєздічева М. О. та фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги до ОСОБА_2 .

В пункті 1 Договору про відступлення права вимоги від 18.03.2019 зазначено, що первісний кредитор ТОВ «ПАК Трейдінг» відступає новому кредитору ОСОБА_1 , а новий кредитор набуває право вимоги до ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 672 500,00 грн. (надана первісним кредитором поворотна фінансова допомога, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період від 04.03.2011 по 20.10.2011, заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 по справі №381/2001/17, яким стягнуто з відповідача на користь первісного кредитора 200 000,00 грн та судових витрат 3 000,00 грн, виконавчим листом Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 по справі №381/2001/17).

Початкова ціна лоту 34 560 грн (п. 8 Договору про відступлення права вимоги від 18.03.2019); за ціною 1 036,80 грн (п. 15 Договору про відступлення права вимоги від 18.03.2019).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.07.2020 замінено стягувача ТОВ «ПАК Трейдінг» при виконанні заочного рішення від 01.08.2017 у справі №381/2001/17 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Постановою головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костецького М. М. від 09.09.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Фастівського міськрайонного суду Київської області №381/2001/17 від 04.10.2017 на суму 203 000 грн.

У 2023 році ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 у справі №381/2001/17.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2023 скасовано заочне рішення від 01.08.2017 та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 200 000 грн залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення коштів суд у справі №381/2001/17 дійшов висновку, що такий документ - Договір №1/01/10 від 04.01.2010, який вказаний в призначені платежу в кожному платіжному дорученні у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався, а сам по собі факт перерахування коштів на рахунок не є позикою в розумінні ст. 1047 ЦК України, а тому не передбачає обов`язку їх повернення.

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Мотиви, з яких виходить Київський апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України 1 675 500,00 грн, як безпідставно отриманих коштів за період з 06.04.2011 по 26.09.2011, позивач вказував, що він є правонаступником ТОВ «ПАК Трейдінг» за договором про відступлення права вимоги від 18.03.2019.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у справі №381/2001/17 було встановлено, що договір позики не укладався, але кошти були перераховані ТОВ «ПАК Трейдінг» ОСОБА_2 , що свідчить про порушення прав позивача відповідачем, однак у задоволенні позову відмовив у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування обставин справи та у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме не застосуванням ст. 512, 514 ЦК України, з огляду на таке.

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки договору відступлення права вимоги від 18.03.2019, внаслідок чого не враховано, що за цим договором ТОВ «ПАК Трейдінг» відступило ОСОБА_1 , а останній набув право вимоги до ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 675 500,00 грн, наданих первісним кредитором в якості поворотної фінансової допомоги (п. 1 договору від 18.03.2019).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 38) навела ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги, зокрема: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні.

Отже, зі змісту договору про відступлення права вимоги та наведених положень закону слідує, що позивач набув права вимоги до відповідача за конкретним зобов`язанням - договором про поворотну фінансову допомогу.

З пункту 8 Протоколу №156 про проведення аукціону від 14.03.2019 та пункту 1 Договору про відступлення права вимоги від 18.03.2019 вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача за зобов'язанням про поворотну фінансову допомогу (том 1, а. с. 33, 35).

Договір про поворотну фінансову допомогу та стягнення в судовому порядку безпідставно отриманих коштів мають різну правову природу і регулюються різними нормами законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 про стягнення з останнього саме безпідставно отриманих коштів за період з 06.04.2011 по 26.09.2011 на загальну суму 1 675 500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, визнаючи позовні вимоги доведеними, не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання відповідачем від ТОВ «ПАК Трейдінг» грошових коштів, як поворотну фінансову позику.

Матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження отримання відповідачем коштів на загальну суму 1 672 500 грн, як поворотну фінансову допомогу.

Так, заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 по справі №381/2001/17, яке скасовано рішенням цього ж суду від 01.11.2023 та виконавчий лист Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 по справі №381/2001/17, виданий на підставі скасованого рішення суду, не доводять наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «ПАК Трейдінг» в сумі 1 675 500,00 грн.

Вимога від 23.02.2017 №401/16/58 також не є первинним документом та не доводить ні факт отримання відповідачем коштів (в тому числі поворотну фінансову допомогу) від ТОВ «ПАК Трейдінг» в сумі 1 675 500,00 грн, ні наявність такої заборгованості.

З банківських виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період від 04.03.2011 по 20.10.2011, у вибірковій виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 , і в доданих документах до листа АТ «СЕНС БАНК» вих. №7224-БТ-32.2/2024 від 24.06.2024, зокрема касових документах, сформованих з наявних архівних баз даних не вбачається, що ТОВ «ПАК Трейдінг» перераховував/видавав безпосередньо ОСОБА_2 кошти в сумі 1 675 500,00 грн.

Також і в призначеннях вказаних вище платежів, які відображено в банківських виписках по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період від 04.03.2011 по 20.10.2011, не вказано, що дані кошти отримані саме ОСОБА_2 . Інші докази, які підтверджують факт видачі ТОВ «ПАК Трейдінг» та отримання вказаних в позові коштів відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про доведеність позивачем наявності боргу у відповідача перед ТОВ «ПАК Трейдінг» і розміру такого боргу в сумі 1 675 500 грн.

Колегія суддів також знаходить неправильним висновок суду першої інстанції про те, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 встановлено факт перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 1 675 500 грн, з огляду на таке.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (15 вересня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/12525/20).

Проте, як вбачається зі змісту рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17, судом досліджувалося питання щодо укладення між ТОВ «ПАК Трейдінг» та ОСОБА_2 договору позики грошей, зокрема №1/01/10 від 01.01.2010. Проте, суд не встановлював обставин отримання відповідачем коштів сумі 1 675 500,00 грн. Зокрема, в даному рішенні зазначено: «ключовим питанням в даному спорі є те, чи може укладення договору позики грошей між юридичною особою (позикодавець) та фізичною особою підтверджуватися тільки вказівкою призначення платежу при перерахунку коштів на картку».

В рішенні Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 зазначено, що «з виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 з графі призначення платежу вказано «Поворотна фінансова допомога згідно договору №1/01/10 від 04.01.2010 без ПДВ». Однак в даному рішенні не відображено які саме виписки досліджувалися судом та за який період, та яка сума коштів була перерахована ТОВ «ПАК Трейдінг» та кому саме.

Отже, питання щодо отримання/не отримання відповідачем коштів в сумі 1 675 500,00 грн суд у справі №381/2001/17 не досліджував та дані обставини не встановлював. Лише зазначив, що ліквідатору ТОВ «ПАК Трейдінг» «при дослідженні руху коштів по рахунках банкрута стало відомо, що ОСОБА_7 було надано фінансову допомогу від ТОВ «ПАК Трейдінг» на загальну суму 1 675 500,00 грн. Також суд відобразив у вказаному рішенні, що «позивач стверджує, що зазначені кошти перераховувались платником ТОВ «ПАК Трейдінг» через ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачу на картковий рахунок і саме цими документами підтверджується отримання відповідачем коштів, які підлягають поверненню позивачу».

Окрім того, в банківських виписках по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період від 04.03.2011 по 20.10.2011 відсутні будь-які операції по перерахуванню коштів ТОВ «ПАК Трейдінг» на картковий рахунок відповідача за вказаний період.

Таким чином, під час розгляду справи №381/2001/17 судом не досліджувалася, а відтак і не встановлено обставин отримання відповідачем коштів від ТОВ «ПАК Трейдінг» в загальній сумі 1 675 500,00 грн, в тому числі як поворотну фінансову допомогу.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17, встановлено факт перерахування відповідачу коштів, але не встановлено, що їх було надано на підставі договору позики, що не передбачає обов`язку їх повернення». Також суд зазначає, що «оскільки під час розгляду справи №381/2001/17 було встановлено, що договір позики не укладався, але кошти були перераховані, вимоги позивача, який заявляє про повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України узгоджуються з вказаною нормою закону».

Однак, в рішенні Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 не вказано про перерахування відповідачу коштів в загальній сумі 1 675 500,00 грн, а лише зазначено, що представник відповідача заперечив факт існування домовленості про передачу вказаних коштів в борг за договором позики, проте не заперечував факту надходження грошових коштів на рахунок, отримання ним цих коштів та їх використання.

Разом з тим, відображення в зазначеному рішенні, що представник відповідача не заперечував факту надходження грошових коштів на рахунок, отримання ним цих коштів та їх використання, жодним чином не свідчить про отримання відповідачем коштів від ТОВ «ПАК Трейдінг» в загальній сумі 1 675 500,00 грн.

Більш того, надані позивачем до позову банківські виписки спростовують факт надходження грошових коштів на рахунок відповідача, так як з таких виписок вбачається, що ТОВ «ПАК Трейдінг» видавало кошти невідомим особам готівкою.

Таким чином, в рішенні Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 не встановлено обставини щодо отримання відповідачем коштів від ТОВ «ПАК Трейдінг» в загальній сумі 1 675 500,00 грн.

В постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/11870/20 (п. 83) суд касаційної інстанції зауважує, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими процесуальним законодавством. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд першої інстанції, не перевіривши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до помилкового висновку про перерахування ТОВ «ПАК Трейдінг» відповідачу коштів в сумі 1 675 500,00 грн.

При цьому суд першої інстанції також помилково вказав на те, що відповідач частково повернув кошти на суму 35 148,57 грн, що не спростовано стороною відповідача в ході розгляду справи.

Водночас, судом першої інстанції не досліджено надані позивачем докази щодо стягнення з відповідача коштів на суму 35 148,57 грн, з яких вбачається, що ці кошти в сумі 35 148,57 грн списані з відповідача у примусовому порядку в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 по справі 381/2001/17 протягом 28.12.2020 - 20.06.2023, про що зазначено в позовній заяві. Тобто списання в примусовому порядку з відповідача таких коштів жодним чином не свідчить про визнання відповідачем боргу в сумі 1 640 351,43 грн.

Окрім того, як неодноразово вказувалося вище, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 скасовано, на підставі якого було видано виконавчий лист, що перебував на примусовому виконанні, та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

За наведених обставин колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума отриманих відповідачем коштів становить 1 675 500,00 грн, а сума неповернутих коштів складає 1 640 351,43 грн.

Як вже вказувалося вище, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним про стягнення з ОСОБА_2 з підстав передбачених ст. 1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 3 512 814,67 грн, з яких: 1 637 351,43 грн. - основний борг, 1 539 828,34 грн - інфляційні втрати та 335 635,00 грн - 3% річних

З огляду на те, що за договором від 18.03.2019 позивач виключно отримав право вимоги до відповідача наданої ТОВ «ПАК Трейдінг» ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги в сумі 1 675 500,00 грн, то у позивача, який особисто не сплачував відповідачу кошти в сумі 1 675 500,00 грн, відсутні правові підстави вимагати повернення в останнього 1 675 500,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Посилання в п. 3 Договору про відступлення права вимоги від 18.03.2019 на документи, що підтверджують існування зобов'язання, а саме (банківська виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період від 04.03.2011 по 20.10.2011; вимога від 23.02.2017 №401/16/58; заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 по справі №3 81/2001/17; виконавчий лист Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 по справі №381/2001/17) не змінюють природу зобов'язання, яке існувало між первісним кредитором ТОВ "ПАК Трейдінг" та відповідачем у справі. А лише є переліком документів на підтвердження саме цього зобов'язання.

Проте, як вказувалося вище, заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 у справі №381/2001/17, на яке є посилання в договорі про відступлення права вимоги від 18.03.2019, скасовано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Тобто, ні рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.08.2017 по справі №381/2001/17, ні виконавчий лист Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 по справі №381/2001/17, виданий на підставі скасованого рішення суду, не підтверджують переходу до ОСОБА_1 від ТОВ «ПАК Трейдінг» права вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язанням про поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Продаж неіснуючого права вимоги не породжує правових наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023 у справі №381/2001/17 встановлено преюдиційні обставини, що між ТОВ «ПАК Трейдінг» та ОСОБА_2 не укладався договір про поворотну фінансову допомогу, тому продаж за договором від 18.03.2019 неіснуючого права вимоги у неіснуючому зобов`язанні до відповідача за договором про поворотну фінансову допомогу в сумі 1 675 500,00 грн не породжує жодних правових наслідків.

З огляду на зазначене, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції не правильно застосував положення ст. 512, 514 ЦК України, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, відповідно дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача, який заявляє про повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за договором від 18.03.2019 узгоджуються з нормами закону.

Ураховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції невірно надав аналіз доказам, що є в матеріалах справи, а тому дійшов не обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та відмову в їх задоволенні з підстав пропуску строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що не мають правового значення доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності та не врахував поважних причин такого пропуску.

Висновки Київського апеляційного суду

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зміни мотивів відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Щодо апеляційної скарги позивача на додаткове рішення суду

Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції зводяться до порушення норм процесуального права щодо вирішення процесуального питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

В частині першій статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, з урахуванням принципу розумності:

у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У даній справі, що переглядається:

у першій заяві ОСОБА_2 по суті спору (письмових поясненнях), поданих адвокатом Будовою Н. М., не зазначено орієнтовного попереднього розрахунку суми судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу (ТОМ 1, а. с. 230-240);

до закінчення судових дебатів у справі ОСОБА_2 не подавав до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу;

18 листопада 2024 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення; повний текст рішення складно 29 листопада 2024 року (том 2, а. с. 176-182);

після ухвалення рішення, а саме 25 листопада представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку надіслала до суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65 628,15 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представник відповідача Будова Н. М. до заяви про ухвалення додаткового рішення долучила наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 10.07.2024 (далі - Договір), укладений між адвокатом Будовою Н. М. та ОСОБА_2 ; Акт приймання-передачі наданих послуг за договором №б/н від 18.07.2024 та Детальний опис наданих послуг від 19.11.2024, в якому зазначено про надання наступних послуг на загальну суму 65 628,15 грн, а саме: усна консультація щодо чинного законодавства, яке застосовується до спірних правовідносин (1000 грн); ознайомлення з матеріалами справи та вивчення документів по справі (2000 грн); вивчення судової практики щодо предмета спору (1000 грн); підготовлення та подання до суду письмових пояснень (5000 грн); підготовлення та подання до суду клопотання про зупинення провадження у справі (4000 грн); підготовлення та подання до суду заперечення проти заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (4000 грн); підготовлення та подання до суду заяви про застосування строків позовної давності (4000 грн); підготовлення та подання до суду додаткових пояснень у справі (5000 грн); представництво інтересів клієнта в судових засідання (4500 грн); "гонорар успіху" в розмірі 1% від ціни позову (35128,15 грн) (том 2, а. с. 184-194).

Разом з тим, заява представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтувань поважності причин не подання вищевказаних доказів суду першої інстанції до закінчення судових дебатів у справі. У письмових поясненнях та в інших поданих представником відповідача процесуальних документах також не наведено обґрунтувань неможливості подання до закінчення судових дебатів доказів про понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та взагалі не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання нею доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України додаткове рішення суду від 09 грудня 2024 року, яким частково задоволено заяву ОСОБА_2 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду - задовольнити частково.

Додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2024 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2025 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

А. М. Стрижеус