Постанова

від 19.02.2025 по справі 552/8604/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р.Справа № 552/8604/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.01.2025 (головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А.) по справі № 552/8604/24

за позовом ОСОБА_1

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України»

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.11.2024 № 000061, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 65 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що адміністративне правопорушення у вигляді незаконного зрубання дуба звичайного сироростучого не вчиняв, відповідачем не встановлено належним чином обставини справи, не з`ясовано наявність вини позивача та порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вказував, що у Чалівському лісництві збирав гілки розпиляних дерев, що не є порубкою дерева в розумінні ст. 65 КУпАП, натомість ДП «Ліси України» не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Як наслідок, вважав спірну постанову протиправною та просив суд її скасувати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08.01.2025 позов задоволено.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам, а саме протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2024 із підписом свідка ОСОБА_2 , яким підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: зрубання одного дерева дуба звичайного сироростучого.

Зауважує, що в графі «пояснення порушника та його зауваження» протоколу відсутні зауваження позивача, тоді як про обставини перебування у лісництві, а саме збирання гілок вже зрубаних дерев останній повідомив лише в суді, що ставить під сумнів правдивість його твердження.

Крім того, твердження позивача щодо збору гілок розпиляних дерев свідчать про те, що він знаходився в лісі з чітко визначеною метою привласнення деревини для власних потреб.

В свою чергу, ліквідація дерев з поваленими та зламаними стовбурами, тобто таких, що лежать на поверхні ґрунту є заходом, що називається «рубка», така рубка повалених чи зламаних дерев являється «заготівлею деревини», право на заготівлю деревини з поваленими стовбурами належить виключно власникам лісів і постійним лісокористувачам, на підставі спеціальних дозволів та заготівля дров з сухих дерев на території лісу відноситься до спеціального використання лісових ресурсів, а отже потребує спеціального дозволу. Тоді як, позивачем не надано доказів наявності відповідного дозволу на рубку дерев.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП є помилковими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 22.11.2024 провідним інженером лісового господарства філії «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000061 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП (а.с. 6).

Згідно протоколу, 22.11.2024 о 16:10 у кварталі 20 виділ 3 Чалівського лісництва ОСОБА_1 зрубав одне дерево дуба звичайного сироростучого діаметром пня 49 см, чим порушив статті 67, 69, 105 Лісового кодексу України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 65 КУпАП. Також зазначено, що внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяно шкоду в розмірі 19676,88 грн.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, 25.11.2024 філією «Полтавське лісове господарство» ДП «Ліси України» прийнято постанову № 000061, якою накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 1020,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП (а.с. 5).

У постанові зазначено, що у кварталі 20 виділ 3 Чалівського лісництва ОСОБА_1 зрубав одне дерево дуба звичайного сироростучого діаметром пня 49 см, у результаті чого заподіяв лісовому господарству шкоду на суму 19676,88 грн. Згідно зі ст. 265 КУпАП вилучена деревина сироростуча породи дуб звичайний, речі не вилучались.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП не доведений відповідачем належними та допустимими доказами, отже спірна постанова є протиправною.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу; порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КУпАП незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, у відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Тобто, протокол має містити всі відомості, які ідентифікують обставини правопорушення, щоб вважатись належним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано протокол про адміністративне правопорушення.

Зі змісту протоколу вбачається, що 22.11.2024 о 16:10 у кварталі 20 виділ 3 Чалівського лісництва ОСОБА_1 незаконно зрубав одне дерево дуба звичайного сироростучого діаметром пня 49 см. Також протоколом зафіксовано виявлення у порушника деревини породи дуб звичайний.

Водночас, будь-яких доказів які б підтверджували саме рубку дерева матеріали справи не містять.

Відповідач не надав фото- або відео фіксації порушення, зокрема, інструменту, яким зрубано дерево, моменту рубки, а також інших доказів, таких як акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, акт зрізування зразків для дослідження тощо.

Доводи апелянта про відсутність у протоколі письмових зауважень ОСОБА_1 колегія суддів вважає такими, що не свідчать про визнання ним порушення та не перешкоджали йому в усній формі повідомити відповідача про обставини перебування у лісництві та наявності при собі деревини дуба.

Посилання апелянта на свідка ОСОБА_2 , підпис якого міститься у протоколі про адмінправопорушення, колегія суддів вважає не достатнім доказом на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів надання письмових пояснень свідком ОСОБА_2 під час розгляду справи про адмінправопорушення відповідачем не надано.

Крім того, відповідач ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не заявляв клопотання про виклик вказаної вище особи до суду в якості свідка з метою отримання відповідних пояснень.

З урахуванням наведеного, підпис особи в протоколі про адмінправопорушення в графі "свідок" не є належним доказом на підтвердження зазначених апелянтом обставин.

Отже, доводи апелянта про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та свідком ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що притягнення до адмінвідповідальності можливе лише за наявності вини особи у вчинені адмінправопорушення , яка підтверджена належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що збирання гілок вже зрубаного дерева слід отожнювати з його рубкою, на що необхідно мати відповідний дозвіл колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 65 КУпАП є вчинення таких дій, як незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; знищення або пошкодження молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності саме за незаконну порубку дерева.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не визначено поняття як "рубка".

Водночас, рубкою лісу за словниками слід вважати спилювання, зрубування або зрізання дерев, чагарників або ліан у лісі, що не є збиранням гілок чи частин вже зрубаних дерев.

Таким чином, збирання гілок у лісництві не створює склад правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП.

Посилання апелянта на Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 колегія суддів відхиляє, оскільки останні не поширюють свою дію на спірні правовідносини, а стосуються здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Крім того, вищенаведеними Правилами не визначено поняття "рубки дерева", так і не віднесено збирання гілок до різновиду такої рубки.

Суд враховує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В спірних правовідносинах відповідачем не доведено обставин, які мають значення для прийняття спірної постанови, що свідчить про недоведеність вини та відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що факт правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.01.2025 по справі № 552/8604/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц