Постанова

від 11.02.2025 по справі 520/12474/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 р.Справа № 520/12474/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І., повний текст якого складено 16.12.2024 р.) по справі № 520/12474/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» (в подальшому ПАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.04.2024 р. № 19829/0412 про встановлення порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб та стягнення штрафу у розмірі 513288,47 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме,Податкового кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ «Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат» 16.02.2022 р. подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2022 рік № 9033044703 та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2022 рік № 9310036736.

17.02.2023 р. позивачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2023 рік № 9027774943.

Вищевказані земельні ділянки знаходяться на території Нововодолазької селищної територіальної громади.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ПАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» щодо порушення термінів погашення узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», за результатами якої складено акт № 9942/20-40-04-12-02/30773938 від 15.03.2024 р., висновками якого встановлено порушення позивачем п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно погашено узгоджені суми податкових зобов`язань з орендної плати за 2022 - 2023 роки по звітній «Податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9033044703 та по звітній «Податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» за 2023 рік від 17.02.2023 р. № 9027774943.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 р. № 19829/0412, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 513288,47 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цьогоКодексу.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пунктом286.2 статті 286 ПК України,платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п.287.3. ст. 287 ПК України,податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. (далі Закон № 2120-ІХ) доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022 р.

Тобто, з набранням чинності змінами п. п. 69.14 п. 69 підр. 10 розд. ХХПерехідні положенняПК України, не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

З 24.02.2022 року Нововодолазьку селищну територіальну громаду Харківського району згідно Розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004, віднесено до категорій Території, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ«Про внесення змін доПодаткового кодексу Українита інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», внесено зміни до п. 69.14 п. 69 підрозділу 10розділу XX ПК України та викладно вказаний пункт у наступній редакції: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абз. 1 п. 69.14).

Платники плати за землю, які до дати набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно"(в подальшому

Закон України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХ), відповідно до пункту286.2 статті 286цьогоКодексузадекларували за 2022 роки та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій (абз. 5 п. 69.14).»

Тобто, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р.

Також аналіз зазначених змін дає підстави вважати, що у платників плати за землю, які задекларували за 2022 рік, 2023 рік податкові зобов`язання по вказаним податкам, з`явилося право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Закон України від 11.04.2023 р. № 3050-ІХнабрав чинності 06.05.2023 р., а у спірних правовідносинах граничні терміни сплати податку визначено до вказаної дати.

Таким чином, пільгу по сплаті орендної плати скасовано у травні 2023 року, тобто, податок у даному випадку мав сплачуватись починаючи з червня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачеві податкового зобов`язання за період січень-травень 2023 не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

Крім того Законом від 11.04.2023 р. № 3050-IX не надавалася приписам нової редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ретроактивної дії.

Таким чином, застосування контролюючим органом редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, яка набрала чинності з 06.05.2023 р., починаючи з 01.01.2023 р. суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах стосовно сплати орендної плати за період березень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року необхідно застосовувати положення, чинного на час їх виникнення та існування, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована на територіях, на яких, зокрема, велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції, чинній з 06.05.2023 р. та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в період березень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року позивач, на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був звільнений від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території, на якій велися бойові дії, у зв`язку з чим правомірно відкоригував нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за землю за вказаний період шляхом подання уточнюючих податкових декларацій.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апелянта, що позивачем не недотримана процедура, передбачена наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки в спірних правовідносинах звільнення позивача за період березень-грудень 2022 року та за січень-квітень 2023 року від сплати орендної плати за землю не пов`язано з неможливістю виконання ним податкових обов`язків.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційноїінстанціївважає, що ключові аргументи апеляційноїскарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243,308,315, 316,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. по справі № 520/12474/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 19.02.2025 року