Постанова

від 19.02.2025 по справі 522/19171/24-е

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/19171/24-Е

Перша інстанція: суддя Чернявська Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 10.01.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (далі Департамент транспорту) та просив:

- визнати протиправними дії Департаменту транспорту щодо складання 24.09.2024р. постанови про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_2 ;

- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_2 , складену 24.09.2024р. Департаментом транспорту.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 24.09.2024 року об 10 год. 35 хв. ОСОБА_2 (власника автомобілю марки MERCEDES BENZ E220 CDI, д.н. НОМЕР_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова по справі серії ОДП №7106417), передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП. Проте, за кермом вказаного автомобілю був позивач. Цей автомобіль позначений відповідними позначками особи з інвалідністю згідно п.7.17 ПДР. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи. Позивач здійснив зупинку на перехресті вулиці Успенській та проспекту Українських Захисників строком на 20 хвилин (в особистих цілях). При цьому, відносно власника авто, на якому позивач пересувався по місту Одесі, працівником Департаменту транспорту складено постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Із вказаною постановою позивач не згоден та вважає її протиправною.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2024 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, Мельниченко В. Ф. було виявлено порушення водієм транспортного засобу MERCEDES-BENZE 220 CDI, д/н НОМЕР_1 , вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» п.33.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від10.10.2001р. №1306 (далі ПДР), а саме: здійснено заборонену зупинку за адресою м.Одеса, пр-т Українських Героїв (Успенська,58).

Справу розглянуто та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП 7106417 із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП.

Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем порушено вимоги п.33.3 ПДР., а тому відповідачем правомірно винесено спірну постанову про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, в даному випадку - представником Департаменту транспорту, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР.

Відповідно до п.3.34 ПДР України «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо не необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (п.15.1 ПДР України).

Порушення правил зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки», а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є адміністративним порушенням, відповідальність за вчинення якого передбачено ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно ПДР, знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Апеляційний суд зазначає, що розглядаючи дану справу в межах спірних правовідносин, суд перші інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте з помилкових підстав.

Як встановлено матеріалами справи, оскарженою постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» п.33.3 ПДР, а саме: здійснення забороненої зупинки за адресою м.Одеса, пр-т Українських Героїв (Успенська,58).

Матеріалами справи також встановлено, що автомобіль марки MERCEDES BENZ E220 CDI, д.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , а не позивачу.

При цьому, як зазначено позивачем у позовній заяві, в момент пригоди за кермом вказаного авто був саме він - ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до п.3 Порядку підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:

1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; 2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; 3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; 4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); 5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Враховуючи вище викладене, належним користувачем є особа, відомості про яку занесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на підставі одного із передбачених порядком документу.

Аналогічна норма зазначена в ч.1 ст.279-1 КУпАП, а саме: разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є належним користувачем зазначеного ТЗ.

Відповідно до частини першої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала (частина 2 статті 48 КАС України).

При цьому, встановлення належності позивача, відповідача та їх заміна чи залучення у разі необхідності є обов`язком суду першої інстанції.

Проте, судом першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не було дотримано, питання щодо залучення до справи належного позивача судом першої інстанції не вирішувалося, згода позивача на її заміну іншою особою не з`ясовувалася, а ОСОБА_2 , відносно якого і прийнята спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, не брав участі у розгляді даної справи.

Статтею 48 КАС України передбачена можливість заміни первинного позивача, залучення іншого відповідача чи його заміна лише судом першої інстанції. Особа, що залучається до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, має процесуальні права та процесуальні обов`язки позивача, визначені КАС України. Після заміни сторони, вступу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Під час розгляду справи судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що позивач просив прийняти судове рішення щодо складання та скасування постанови про адміністративне правопорушення відповідачем відносно ОСОБА_2 , тобто без визначених законом підстав для такого звернення до суду в інтересах цієї особи.

ОСОБА_2 не брав участь у розгляді справи, хоча були підстави для вирішення судом першої інстанції питання заміни позивача або, у разі незгоди позивача з такою заміною - для залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Такий підхід до вирішення питання про залучення належного позивача в подібних правовідносинах був застосований у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №712/13983/17 та від 17 січня 2024 року у справі №580/1071/20.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відсутні правовідносини між позивачем та Департаментом транспорту у розумінні положень КАС України та КУпАП.

Позивач, звертаючись з позовом та заявляючи позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки обов`язковою умовою для визнання дій/бездіяльності протиправними відповідача та як наслідок скасування постанови, як акту індивідуальної дії, є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, чого за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук