Постанова

від 19.02.2025 по справі 380/7732/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7732/24 пров. № А/857/18363/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІК ДЕКОР» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року, ухвалене суддею Чаплик І.Д. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/7732/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІК ДЕКОР» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІК ДЕКОР» податкового боргу в загальній сумі 198838,29 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в частині стягнення суми боргу у розмірі 102664 та в цій частині закрити провадження у справі.

Заперечуючи наявність заборгованості у заявленому розмірі, скаржник наводить власний розрахунок заборгованості, згідно якого сума податкового боргу складає лише 96174,29 грн.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно.

За визначенням, вказаним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Досліджуючи питання наявності у відповідача заборгованості по поданих деклараціях, застосованих штрафних санкціях, нарахованій пені, несплата яких зумовила звернення контролюючого органу до суду з вимогою про їх стягнення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

В межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу, за стягненням якого звернувся контролюючий орган.

Водночас, при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень рішень, на підставі яких виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим оргаом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов`язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виникла внаслідок несплати грошових зобов`язань відповідно до податкових декларацій від 19.10.2023 №9277466649 на суму 21032,00 грн, від 19.12.2023 №9345964627 на суму 50532,00 грн, від 01.12.2023 №9033827309 на суму 11473,00; штрафної санкції по залишку несплаченого податкового зобов`язання відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 02.08.2023 №0175320412 на суму 106831,34 грн; пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 17.10.2023 у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 на суму 661,10 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 23.10.2023 у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 на суму 765,59 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 23.10.2023 у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 на суму 440,68 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 18.12.2023 у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 на суму 801,33 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 23.12.2023 відповідно у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 на суму 964,65 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 29.05.2023 по 12.01.2024 у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок податкової декларації №9036208796 від 27.02.2023 та розрахунку пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки з 31.08.2023 по 12.01.2024 на податкове повiдомлення-рiшення форми «Н» №0175320412 вiд 02.08.2023 на суму 514,61 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 31.08.2023 по 12.01.2024 та розрахунку пені на суму грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «Н» №0175320412 вiд 02.08.2023 на суму 3978,51 грн, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло за період з 31.08.2023 по 19.03.2024 відповідно розрахунку пені на суму грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «Н» № 0175320412 вiд 02.08.2023 на суму 843,48 грн.

З метою погашення податкового боргу позивач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттік Декор» податкову вимогу форми «Ю» від 30.03.2023 № 0002194-1309-1301.

Відомості про актуальний стан заборгованості підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Львівській області №8219/5/13-01-13-09-14 від 25.03.2024 про суму податкового боргу платника податків ТОВ «Аттік Декор».

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що податковим законодавством регламентовано обов`язок платників податків сплачувати узгоджені суми податкових зобов`язань.

При цьому, ПК України визначено чітку процедуру звернення контролюючих податкових органів до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника.

Разом з тим, обов`язкові умови (обставини), наявність яких у своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із таким позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; платнику надсилалась податковим органом податкова вимога і з моменту її направлення пройшло 60 днів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17.

Водночас факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, що є підставою для формування та надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги, та, в подальшому, здійснення контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом у постанові від 01.04.2021 у справі № 826/21868/15.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом в постановах від 09.07.2019 у справі №821/2205/15-а, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевіряти правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань, в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу..

Так, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Резюмуючи наведене та враховуючи доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника із наявністю боргу у заявленому контролюючим органом розмірі, суд апеляційної інстанції наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові по справі № 480/13804/21 від 27.06.2023.

Звідси, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судом встановлено, що на адресу відповідача направлялася податкова вимога форми «Ю» від 30.03.2023 № 0002194-1309-1301.

Станом на день розгляду справи доказів оскарження вказаної податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень в судовому чи в адміністративному порядку відповідач не надав.

Таким чином, оскільки відповідачем не було погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, то в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ця сума набула статусу податкового боргу.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у заявленому розмірі, що є предметом стягнення, або спростування її наявності, відповідач суду не надав, а тому такий податковий борг підлягає стягненню з відповідача.

Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІК ДЕКОР» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 380/7732/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний