Постанова

від 19.02.2025 по справі 380/13232/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13232/24 пров. № А/857/31437/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлево" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/13232/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлево" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїЧаплик І.Д.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анлево» (місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Антонича, 20/36; ЄДРПОУ: 39095503) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.12.2023 №UA209000/2023/901390/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004342.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/13232/24 у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції допущено грубе порушення норм матеріального права, оскільки при вирішення питання щодо достовірності визначення умов поставки товарів, судом першої інстанції:

- взято до уваги проформу інвойс, водночас, не надано оцінки комерційному інвойсу. Використання комерційного інвойсу для митного оформлення передбачено Митним кодексом України та відповідними нормативними актами (ст. 49 МК України; Постанова КМУ №450 від 21.05.2012; Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.02.2012);

-не надано оцінки договору №2 від 01.05.2023, а також -комерційному інвойсу (сommercial invoice) №JA230809-2 від 09.08.2023), якими визначено умови поставки ввезених товарів;

Позивач стверджує, що:

сторони погодили за комерційним інвойсом (сommercial invoice №JA230809-2 від 09.08.2023) умови поставки товару СIF Gdansk;

до митного оформлення, окрім іншого, подано рахунок (invoiceu/faktura FV05/12/0002/23) в якому відображено усі понесені позивачем витрати за транспортування товару, зокрема із зазначенням переліку усіх наданих послуг стосовно організації наданої послуги (перевантаження контейнерів; контейнерні перевезення; перевантаження товарів; зберігання контейнера; зберігання товару);

декларантом до митного оформлення також подано й документи щодо морського страхування товару, які є необхідними при ввезенні товару згідно наведених вище умов поставки.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із зовнішньоекономічним контрактом товар поставляється на умовах CFR GDANSK, POLAND або інший морський порт, що вказаний в проформі інвойсі за домовленістю сторін. Такі ж умови поставки товару визначено у рахунку-проформі №JA20230606-7 від 06.06.2023. Однак, як видно з митної декларації №23UA209170106372U1, та рахунку-фактури № JA230809-2 від 09.08.2023, поставка товару здійснювалась на умовах CIF GDANSK.

Таким чином, умови поставки, зазначені у товаросупровідних документах, не узгоджуються між собою. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що від умов поставки товару залежать, зокрема обов`язки по сплаті витрат на завантаження, розвантаження, страхування, транспортування товару (які є складовими митної вартості товару) та обов`язковість вчинення цих дій продавцем або покупцем. Позивачем не надано ні до митного органу, ні до суду доказів внесення змін до зовнішньоекономічного контракту №2 від 01.05.2023 в частині визначення умов поставки товару, що б могло спростувати сумніви митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості товару з усіма її складовими.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Анлево зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (79049, м. Львів, вул. Антонича, 20/36; ЄДРПОУ: 39095503), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 25.73 Виробництво інструментів.

Між HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO.LTD, в особі директора Fan Hong Fei (продавець) та TзOB АНЛЕВО, в особі Ярослава Лейцюся, що діє на підставі статуту (покупець) укладено договір №2 від 01.05.2023, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця на умовах CFR GDANSK, POLAND або інший морський порт, що вказаний в проформі інвойсі за домовленістю сторін (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.), товари, відповідно до специфікацій чи проформ інвойсів, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Згідно з п. 1.1.2. договору, вартість пакування, навантаження, маркування та брокерських послуг в країні продавця входять у вартість товару, якщо інше не передбачено інвойсом.

Відповідно до п. 1.1.3. договору, інвойси складаються на підставі замовлень (проформ інвойсів).

Згідно з п. 2.1 договору, ціни на товар визначаються у доларах США (USD) із урахуванням умов CFR GDANSK, POLAND, або згідно інших погоджених між сторонами умов, визначених в специфікації або проформі інвойсі.

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість складає суму всіх інвойсів до цього договору, які є невід`ємними його частинами.

На виконання вимог договору №2 від 01.05.2023 позивач придбав у продавця товар (сітка із скловолокна) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №JA230809-2 від 09.08.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 19.12.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170105863U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 сітка із скловолокна, полотняного переплетення в рулонах, щільністю 145г/м2, завширшки більше як 30см. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170105863U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист від 09.08.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №JA230809-2 від 09.08.2023; автотранспортну накладну №4171022 від 04.12.2023; сертифікат про походження товару №С233361072150061 від 22.08.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №FV05/12/0002/23 від 04.12.2023 та № 63 від 18.12.2023; страховий поліс №104155539021580691280 від 23.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2 від 01.05.2023; перепустку від 16.12.2023, копію митної декларації країни відправлення №021720230000214118.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також надав на вимогу митного органу банківські платіжні документи, рахунок-проформу №JA20230606-7 від 06.06.2023.

20.12.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901390/2, в графі 33 якого було вказано: Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: -подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено наступне: відповідно до п. 1.1 Договору № 2 від 01.05.2023 та проформи-інвойсу № JA20230606-7 від 06.06.2023, умовами поставки є CFR Gdansk, однак у комерційному інвойсі № JA230809-2 від 09.08.2023 та у гр.20 митної декларації 23UA209170105863U9 зазначено умови поставки CIF Gdansk; відповідно до п. 1.1.3 Договору № 2 від 01.05.2023 інвойси складаються на підставі замовлень, проте, жодне замовлення до митного оформлення не подавалось; у п.6.2 Договору порядок та терміни оплати вказуються у проформі-інвойсі. Декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс № JA20230606-7 від 06.06.2023, де зазначено: термін оплати 2000 дол. США авансовий платіж; оплата залишку - 30 днів після завантаження; час відвантаження - 30 днів після здійснення авансового платежу. Відповідно до наданого банківського платіжного документу від 15.06.2023 покупцем перераховано авансовий платіж (призначення платежу: відповідно до Договору № 2 від 01.05.2023). Слід зазначити, що авансовий платіж здійснено 15.06.2023, а товар відвантажено 09.08.2023 (комерційний інвойс № JA230809-2), чим порушено 30-денний термін умов поставки. Крім того, порушено 30-денний термін оплати основної частини вартості товару, так як відповідно до банківського платіжного документу платіж було здійснено 25.10.2023, а товар відвантажено 09.08.2023 відповідно з відомостями, зазначеними в товаросупровідних документах порт загрузки товару Xingang, China, а доставки товару Gdansk Poland. Слід зазначити, що у митній декларації країни відправлення № 021720230000214118, у графах торговельна країна та країна кінцевого призначення зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: банківські платіжні документи, проформу - інвойс. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимоги не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100360/2023/512972 від 10.11.2023, рівень митної вартості становить 2,05 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004342. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 20.12.2023 №UA209000/2023/901390/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170106372U1, та 20.12.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що при митному оформленні товару позивач надав документи, а саме: пакувальний лист від 09.08.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №JA230809-2 від 09.08.2023; автотранспортну накладну №4171022 від 04.12.2023; сертифікат про походження товару №С233361072150061 від 22.08.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №FV05/12/0002/23 від 04.12.2023 та № 63 від 18.12.2023; страховий поліс №104155539021580691280 від 23.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2 від 01.05.2023; перепустку від 16.12.2023, копію митної декларації країни відправлення №021720230000214118.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, надіслала повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів.

На виконання вказаної вимоги декларант надав митному органу банківські платіжні документи, рахунок-проформу №JA20230606-7 від 06.06.2023та просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатом розгляду перелічених документів, відповідач виніс рішення у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а надані декларантом на запит митного органу документи не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Зокрема відповідач вказав, що під час розгляду митним органом поданих документів встановлено, що:

-у п.6.2 Договору порядок та терміни оплати вказуються у проформі-інвойсі. Декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс № JA20230606-7 від 06.06.2023, де зазначено: термін оплати 2000 дол. США авансовий платіж; оплата залишку - 30 днів після завантаження; час відвантаження - 30 днів після здійснення авансового платежу. Відповідно до наданого банківського платіжного документу від 15.06.2023 покупцем перераховано авансовий платіж (призначення платежу: відповідно до Договору № 2 від 01.05.2023). Авансовий платіж здійснено 15.06.2023, а товар відвантажено 09.08.2023 (комерційний інвойс № JA230809-2), чим порушено 30-денний термін умов поставки. Крім того, порушено 30-денний термін оплати основної частини вартості товару, так як відповідно до банківського платіжного документу платіж було здійснено 25.10.2023, а товар відвантажено 09.08.2023;

-відповідно з відомостями, зазначеними в товаросупровідних документах порт загрузки товару Xingang, China, а доставки товару Gdansk Poland у митній декларації країни відправлення № 021720230000214118, у графах торговельна країна та країна кінцевого призначення зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

-відповідно до п. 1.1 Договору № 2 від 01.05.2023 та проформи-інвойсу № JA20230606-7 від 06.06.2023, умовами поставки є CFR Gdansk, однак у комерційному інвойсі №JA230809-2 від 09.08.2023 та у гр.20 митної декларації 23UA209170105863U9 зазначено умови поставки CIF Gdansk;

-відповідно до п. 1.1.3 Договору № 2 від 01.05.2023 інвойси складаються на підставі замовлень, проте, жодне замовлення до митного оформлення не подавалось.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу відсутності замовлення при поданні документів до митного оформлення, то колегія суддів погоджується з доводами позивача та зазначає те, що частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки чи то замовлення, які окрім того містять інформацію про попередню, а не остаточну ціну. При цьому, зміст зовнішньоекономічного контракту не містить домовленості сторін щодо форми такої заявки уста чи письмова, що не виключає можливості розміщення заявки в усній формі. Крім того, при надсиланні вимоги до декларанта про надання додаткових документів митний орган цей документ не витребував, а його відсутність як підстава для митних консультацій не згадувалося.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача з приводу того, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21, від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17.

Як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що приведені відповідачем доводи з приводу неподання замовлення та порушення сторонами зовнішньоекономічного контракту договірних умов порядку оплати не є правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення, позаяк приведені доводи не підтверджують наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Що ж стосується виявлених розбіжностей в умовах поставки товару, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 2 від 01.05.2023 продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця на умовах CFR Gdansk, POLAND, або інший морський порт, що вказаний у проформі інвойсі за домовленістю сторін товари, відповідно до специфікацій чи проформи- інвойсу.

Отож з вказаного пункту слідує, що товар поставляється позивачу на продавця на умовах CFR Gdansk, POLAND. При цьому, сторони вказаного контракту досягли згоди виключно про можливість подальшої зміни лише місця доставки товару на інший морський порт, що вказаний у проформі -інвойсі. Як наслідок можливі зміни порту доставки не стосуються досягнутої домовленості щодо поставки товару на умовах CFR правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Згідно пункту 2.1 цього ж контракту ціни на товари визначаються у доларах США (USD) із урахуванням умов CFR Gdansk, Poland, або згідно інших погоджених між сторонами умов вказаних у специфікації або проформі -інвойсі.

Дослідивши надану позивачем проформу-інвойс № JA20230606-7 від 06.06.2023, колегією суддів установлено, що вказана проформа також містить відомості з приводу того, що товар поставляється позивачу CFR Gdansk, Poland (а.с. 26).

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR (Cost and Freight Вартість і фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR, на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Також умови поставки за базисом СFR не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару.

Отож з огляду на приведені положення законодавства, в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження на позивача, як покупця покладаються витрати, що виникають після переходу товаром борту судна, а зокрема ті, що пов`язані з митним очищенням товару для експорту, його вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів, навантаженням товарів на транспорт та його подальшим переміщенням на митну територію України, а відповідно і страхуванням якщо таке мало місце.

Дослідивши долучений позивачем договір про надання послуг транспортно -експедиційного обслуговування від 12.05.2022 року, колегією суддів установлено, що вказаний договір не містить жодних відомостей з приводу того, що до складової вартості транспортно -експедиційних послуг входять витрати, що виникають після переходу товару через борт судна в порту відвантаження, а зокрема ті, що пов`язані з очищенням товару для експорту, його вивантаженням та обробкою, завантаженням на транспортні засоби для переміщення на митну територію України, а також з страхуванням якщо таке мало місце.

При цьому позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, який вказував на зміст та обсяг витрат, які понесені ним при транспортуванні товару, яке за умовами поставки CFR повинно включати всі витрати після переходу товару через поручні судна в порту відвантаження (а зокрема: очищенням товару для експорту його вивантаження та обробкою, завантаженням на транспортні засоби для переміщення на митну територію України, а також з страхуванням якщо таке мало місце та страхуванням якщо таке мало місце).

Таким чином позивачем не подано документального підтвердження складових митної вартості, передбачених пунктом 6 частини 10 ст. 58 МК України.

Поряд із зазначеним з митної декларації №23UA209170106372U1 та рахунку-фактури № JA230809-2 від 09.08.2023, долученої позивачем для митного оформлення товару убачається, що фактично поставка товару здійснювалась на умовах CIF GDANSK.

Умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight Вартість, страхування і фрахт) зазначені у митній декларації №23UA209170106372U1 та рахунку-фактурі № JA230809-2 від 09.08.2023 передбачають, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця.

Натомість як було зазначено вище за умовами пунктів 1.2 та 2.1 зовнішньоекономічного договору № 2 від 01.05.2023 року та проформи-інвойсу № JA20230606-7 від 06.06.2023 сторонами досягнуто домовленості про поставку товару за ціною товару, визначеною на умовах CFR Gdansk, Poland до якої не входять витрати передбачені умовами поставки CIF.

За приведених обставин умови поставки, зазначені у товаросупровідних документах, не узгоджуються між собою. Як наслідок колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами відповідача про те, що від умов поставки товару залежать, зокрема обов`язки по сплаті витрат на завантаження, розвантаження, страхування, транспортування товару (які є складовими митної вартості товару) та обов`язковість вчинення цих дій продавцем або покупцем.

При цьому, позивачем не надано ні до митного органу, ні до суду жодної із інстанцій доказів внесення змін до зовнішньоекономічного контракту №2 від 01.05.2023 в частині визначення умов поставки товару, що б могло спростувати сумніви митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості товару з усіма її складовими.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що декларантом позивача не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п.6 ч.10 ст.58 МК України.

За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Надані позивачем копії митних декларацій країни відправлення та інших документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Отож у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку, використано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100360/2023/512972 від 10.11.2023, де митна вартість такого товару становить 2,05 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів). Оскаржуване рішення містить вичерпну інформацію щодо використаних джерел для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анлево" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/13232/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос