Постанова

від 12.02.2025 по справі 380/4381/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4381/24 пров. № А/857/27570/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні 17 вересня 2024 року о 15 год. 15 хв. в м. Львів, повний текст судового рішення складено 27 вересня 2024 року у справі № 380/4381/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

26.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України від 26.01.2024 №16-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення»; визнати незаконним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України від 26.01.2024 №132-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Державної митної служби України з дати звільнення 29 січня 2024 року; стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від дати звільнення 29.01.2024 і до дати ухвалення рішення у даній справі; стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 26.01.2024 №16-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення»; визнано протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 26.01.2024 №132-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 з 30.01.2024 на посаді державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці; стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2024 по 17.09.2024 включно, в сумі 151 866,76 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в межах кримінального провадження та які наслідки у підсумку настали чи можуть настати для такої особи. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог пп. 1, 2, 4, 9 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, а фактів вказаних порушень дисциплінарним провадженням не встановлено та не доведено. Суд першої інстанції не взяв до уваги аргументи відповідача про те, що висвітлення інформаційними ресурсами дій позивача в мережі інтернет свідчать про використання ним своїх повноважень в особистих (приватних) інтересах, вчинення ним порушення Присяги державного службовця, оскільки такі дії підривають авторитет Львівської митниці як органу державної влади та дискредитують митну службу в цілому, та не були покладені в основу висновків службового розслідування. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази про застосування дисциплінарного стягнення до позивача від 26.01.2024 №16-дс, а також про звільнення ОСОБА_1 від 26.01.2024 №132-о не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, прийняті за відсутності належних та достовірних доказів, без врахування всіх обставин події, а відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач будучи наділеним владними повноваженнями в межах своєї компетенції, вчинив корупційні злочини у сфері службової діяльності, у скоєнні яких обґрунтовано підозрюється. Скаржник вказує, що позивач у своїй професійній діяльності не дотримався вимог Конституції України, Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, наказу Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України», вимог Посадової інструкції державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці від 04.07.2023 та Контракту № 479/2023 про проходження державної служби від 03.07.2023, що свідчить про порушення Присяги державного службовця. Скаржник зазначає, що на засідання дисциплінарної комісії 19.01.2024 ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлення про дату, час і місце засідання дисциплінарної комісії останньому було скероване засобами електронного зв`язку на адресу його електронної пошти 11.01.2024, не повідомив про поважність причин своєї відсутності, письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, не надав. Скаржник наголошує, що висвітлені в мережі інтернет відомості про неправомірні дії позивача підривають авторитет Львівської митниці як органу державної влади та дискредитують митну службу в цілому. Скаржник стверджує, що аргументи позивача про порушення дисциплінарною комісією процедури (порядку) здійснення дисциплінарного провадження, внаслідок чого порушено його право бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії є формальними. Скаржник зазначає, що у даній справі, відомості про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, були оцінені дисциплінарною комісією саме під кутом зору дотримання позивачем правил етичної поведінки державних службовців, за результатами чого було встановлено, що позивачем недотримано вимог пунктів 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1, п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7 розділу 3, п. 5.1, п. 5.3 розділу 5 наказу Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України».

В судовому засіданні представник Львівської митниці апеляційну скаргу підтримав, просив таку задовольнити. Представник позивача щодо такої заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах на посаді державного інспектора оперативного відділу №2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Згідно з Поданням Офісу Генерального прокурора України про проведення службового розслідування в порядку ст. 65 і Закону України «Про запобігання корупції» від 01.12.2023 №31/1/3-37069-23, головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000549 від 26.06.2023 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України

Наказом Львівської митниці від 04.12.2023 №341-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та створено дисциплінарну комісію, якою розглянуто дисциплінарну справу державного інспектора оперативного відділу №2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Бутова С.Д. за фактами, викладеними у доповідні записці начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Юрія Пшеничного від 04.12.2023 № 7.4.-25/588.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 07.12.2023 № 229 «Про проведення службового розслідування», проведено службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, державним інспектором оперативного відділу) № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_1 .

Наказом Львівської митниці від 26.01.2024 № 16-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1, 2, 4, 9 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» до державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення звільнення з посади державної служби.

Наказом Львівської митниці від 26.01.2024 №132-о «Про звільнення ОСОБА_1 », припинено державну службу та звільнено державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_1 29.01.2024.

Позивач, вважаючи вищевказані накази Львівської митниці від 26.01.2024 № 16-дс та від 26.01.2024 №132-о протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 569 Митного кодексу України, в редакції чинній на час видачі оскаржуваного наказу, (далі - МК України) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Статтею 65 Закону №889-VIII встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком є, зокрема порушення Присяги державного службовця (пункт 1 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини 5 статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (частина 1 статті 67 Закону №889-VIII).

Додержання присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених статтями 8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені, яких діють державні службовці.

У постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі №826/10854/17, від 26.05.2022 у справі №420/6190/20 та інших Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію Суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця. З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Обґрунтовуючи підставність заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що службове розслідування, за результатами якого прийнято спірні накази проведено відповідачем формально, без підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» належними та допустимими доказами.

Позивач зазначає, що для притягнення державного службовця до визначеного виду відповідальності законодавство передбачає необхідність встановлення вини такої особи за результатами проведення службового розслідування або дисциплінарного провадження.

Позивач вважає, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 3, 4 ст. 368 КК України, без належного доведення вини у його скоєнні не може беззаперечно свідчити про порушення присяги державного службовця, та скоєння проступку, який шкодить авторитету держави, зокрема, вчиненні неправомірних дій та отриманні неправомірної вигоди.

Однак такі аргументи позивача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними а аргументи відповідача доречними, з огляду на таке.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону № 889-VIII).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (пункт 7 Порядку № 1039).

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (пункт 33 Порядку № 1039).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).

Отже, положення Закону № 889-VIII та Порядку №1039 вказують на те, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з Поданням Офісу Генерального прокурора України: про проведення службового розслідування в порядку ст. 65 і Закону України «Про запобігання корупції» від 01.12.2023 №31/1/3-37069-23, головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000549 від 26.06.2023 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, 30.11.2023 повідомлено про підозру державному інспектору оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, про те, що він підозрюється:

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища;

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене повторно, та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене повторно.

Також, у ході дисциплінарного провадження, комісією здійснено моніторинг засобів масової інформації, за результатами якого встановлено, що факт затримання працівника Львівської митниці за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України висвітлено в інтернет-ресурсах.

Зазначені обставини підтверджуються публікаціями за посиланнями:

https://tvoemisto.tv/news/pratsivnyka_lvivskoi_mytnytsi_spiymaly_na_habari_u_38_tysyach_dolariv_157953.html

(Заголовок «Працівника Львівської митниці спіймали на хабарі у 38 тисяч доларів);

https://zaxid.net/dbr_zatrimalo_lvivskogo_mitnika_na_habari_16_tis_dolariv_n1575517/amp

(Заголовок: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »);

https://suspilne.media/amp/629988-lvivskogo-mitnika-pidozruut-v-habarnictvi-v-osoblivo-velikih-rozmirah/

(Заголовок: «

ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Таким чином, інформація про факт затримання працівниками правоохоронних органів головного інспектора управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Львівської митниці ОСОБА_3 була опублікована у низці національних інтернет-ресурсів, набула широкого національного інформаційного розголосу та медійного резонансу, що дискредитує не тільки посадову особу, а й державний орган, а якому така особа проходить державну службу.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь- яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що корупційні злочини, особливо зараз, у час, коли Україна переживає один із найскладніших періодів своєї історії, є зрадою національних інтересів. Такі діяння ослаблюють оборону, економіку та міжнародний імідж України, а набуття розголосу зазначеними подіями у засобах масової інформації нанесло шкоду Держмитслужбі у вигляді підриву довіри та репутаційних втрат з огляду на посаду, яку займав позивач.

Так, порушення присяги державного службовця є окремою підставою для реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Ця підстава не пов`язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, розпочатого щодо особи, яка проходить службу в митному органі, не виключає можливості застосування до особи наслідків, передбачених пунктом 1, 2, 4, 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання або неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов`язків.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуючи спірній накази, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається лише на те, що спірні накази є протиправними, оскільки не містить жодних конкретних обґрунтувань.

Водночас, встановлені дисциплінарним провадженням обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, дії, що шкодять авторитету державної служби, підтверджуються доказами, що є у матеріалах справи, і є достатніми для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Отже, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні кримінального правопорушення є компетенцією кримінального суду, а доводи позивача про те, що підставою для його звільнення був лише факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення кримінального правопорушення, а за порушення присяги державного службовця, яка передбачає обов`язок дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки, а також за порушення правил етичної поведінки державних службовців та дії, що шкодять авторитету державної служби.

Поміж тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Тому, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивач був позбавлений можливості надавати будь які пояснення працівникам митниці з приводу обставин інкримінованих йому правопорушень, бути присутнім на засіданні Комісії тощо, то такі на думку суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 31 Порядку здійснення дисциплінарного провадження затвердженого постановою КМУ № 1039 від 04.12.2019, (далі Порядок) передбачено Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Водночас, згідно п. 19-1. Порядку члени Комісії, дисциплінарної комісії, державний службовець та інші особи, які є учасниками дисциплінарного провадження, у разі наявності поважних причин можуть брати участь у засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, повідомивши про такі причини головуючому на засіданні Комісії, голові дисциплінарної комісії шляхом використання засобів електронної комунікації не пізніше ніж як за один день до проведення засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія також може прийняти рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції з використанням відповідних технічних засобів, про що зазначається в протоколі засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Таким чином, позивач, зважаючи на наявність запобіжного заходу щодо нього у вигляді цілодобового домашнього арешту, на переконання суду апеляційної інстанції міг заявити клопотання про бажання брати участь у засіданні дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відео конференції, проте, жодних повідомлень до дисциплінарної комісії про участь у засіданнях дисциплінарної комісії дистанційно позивач не направляв, як це правильно зазначено в апеляційній скарзі.

Відтак, аргументи позивача про порушення дисциплінарною комісією процедури (порядку) здійснення дисциплінарного провадження, внаслідок чого порушено його право бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії, є безпідставними.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач намагався реалізувати свої права та надання дисциплінарній комісії будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність в його діях дисциплінарного проступку та вини, отже слушними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач, пропри заборону спілкування з працівниками митниці, не був позбавлений права надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, однак скерування таких матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Львівською митницею належним чином проведено службове розслідування з дотриманням всіх передбачених чинним законодавством строків, досліджено всі належні докази, враховано характеристику позивача.

Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з аргументами апелянта про те, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у порушенні Присяги державного службовця та вчиненні дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлення подальшого виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків.

Окрім того колегія суддів зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в межах здійсненого дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, в діях позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку порушення Присяги, порушення правил етичної поведінки державних службовців, дії, що шкодять авторитету державної служби, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень, оскільки проступок, вчинений позивачем проти інтересів служби та суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на відповідній посаді.

Оскільки вимоги про поновлення на посаді державного інспектора оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Державної митної служби України та стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними, то такі задоволенню також не підлягають.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.

Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №380/4381/24 скасувати та в позові ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 19.02.2025 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.