Рішення

від 19.02.2025 по справі 202/13532/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/13532/24

Провадження № 2/202/1339/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених працівнику при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувяс до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягненнягрошових коштівневиплачених працівникупри звільненнів сумі 288703,63 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02.08.2010 року позивач працював гірником очисного забою 5 розряду Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля». Наказом № 499-К від 14.08.2024 року позивача звільнено з 14.08.2024 року, за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до наданого відповідачем розрахункового листка за серпень 2024 року зазначено, що на момент звільнення загальна заборгованість за видами оплати нарахованих коштів на кінець періоду складає - 288703,63 грн., яку до теперішнього часу не виплачено.

Враховуючи нарушення права позивача на отримання розрахунку при звільненні, останній вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 13 грудня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025 року закрито підготовчепровадження тапризначено цивільнусправу №202/13532/до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов таких висновків.

Відповідно достатті 15 ЦКУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Судом встановлено, що, згідно із записами в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 , останній з 02.08.2010 року працював на різний посадах Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», остання майстер гірничого підземного видобутку вугілля дільниці №7.

Наказом в.о. директора, в.о. начальника відділу по роботі з персоналом Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» № 499-К від 14.08.2024 року ОСОБА_1 , майстра гірничого підземного видобутку вугілля дільниці №7, звільнено за ст. 38 ч. 2 КЗпП України (власне бажання), з 14.08.2024 року.

Частиною четвертою статті 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП України,Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 14.08.2024 року, при звільненні не отримав усіх належних йому платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань, в розумінні практики ЄСПЛ.

За приписамист. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно дост. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статей4,6 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина першастатті 6 Закону України «Про відпустки»).

У наданому позивачем, на підтвердження невиплаченої заробітної плати, розрахунковим листком за серпень 2024 року, зазначені суми, які підлягали сплаті ОСОБА_1 із зазначенням усіх її складових, зокрема, включено компенсацію за 156 днів невикористаної відпустки в сумі 339520 гривень та за 3 відпусні дні в сумі 6554,07 гривень, з яких утримано 67484,44 гривень (62296,33 гривень - податок на доходи фізичних осіб; 5191,11 гривень військовий збір), сума до сплати за 08.2024 р. складає 278589,59 гривень.

Також в розрахунковому листі вказано про наявність заборгованость з виплати заробітної плати на початок періоду в сумі 64633,67 гривень, з яких ОСОБА_1 виплачено 54819 гривень, з яких: 06.2024 року 22534,67 гривень (11666,20 гривень + 10868,47 гривень); 07.2024 року - 31984,96 гривень (7346,28 гривень + 7896,52 гривень + 5679,01 гривень + 11063,15 гривень). Тобто заборгованість по заробітній платі, яку відповідач не виплатив позивачу складає 10114,04 гривень.

Окрім того, зазначено, що заборгованість Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» перед позивачем ОСОБА_1 по заробіній платі складає 288703,60 гривень.

Тобто, відповідач визнав право позивача на отримання заборгованості по заробітній платі, відпускних та грошової компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до положень ст.ст.115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивачавідпроцесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

В ході розгляду справи відповідач не оспорював наведені позивачем доводи. Будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідачемдо суду не надано.

Отже, відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі, в строки, встановлені частиною 1ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.

Частиною 1ст.13ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає справиза зверненнямособи поданимвідповідно доцьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір нарахованої, але не виплаченої при звільненні суми, що складає 288703,60 гривень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд доходить висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення грошових коштів невиплачених працівнику при звільненні, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно достатті 141ЦПК України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 2887,04 грн.покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 280-282, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доВідокремленого підрозділу«Шахта 1-3«Новогродівська» Державногопідприємства «Селидіввугілля»про стягненнягрошових коштівневиплачених працівникупри звільненні задовольнити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33621594, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по нарахованій,але невиплаченій призвільненні суми,розмір якої після утримання податків та інших обов`язкових платежів складає288703,60гривень.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33621594,на користь держави судовий збір в розмірі 2887,04 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський