Рішення

від 13.02.2025 по справі 944/4046/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4046/24

Провадження №2/944/489/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.02.2025 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Бібрської міської ради Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову покликається на те, що вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 09 жовтня 2010 року, який був зареєстрований у Баковецькій сільській раді Жидачівського району Львівської області, актовий запис № 09. Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Оскільки сімейне життя у них не склалося, 21 жовтня 2014 року рішенням Жидачівського районного судом Львівської області у справі № 443/1169/14-ц, шлюб між ними було розірвано. Після розлучення, вони стали проживати окремо, син залишився проживати зі нею та перебуває на її повному утриманні. З часу розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, фізичним та духовним розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання, розвиток дитини не надає, не цікавиться навчанням, а також не бере участі в підготовці дитини до самостійного життя. При цьому, ще з моменту народження сина, його батько ніколи не приділяв дитині належної уваги. В подальшому, відповідач ніколи не відвідував сина по місцю проживання, не вітав з днем народження, дитина вже не пам`ятає та не вважає його своїм батьком. Крім того ОСОБА_4 жодного разу не відводив дитину в садочку чи школі та відповідно не забирав її звідти, ніколи не спілкувався з її вихователями, вчителями, до дитини відносився з повною байдужістю. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2014 року у справі № 443/1767/14-ц вирішено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення ним повноліття починаючи з 03 жовтня 2014 року. Даним рішенням крім призначення аліментів, встановлено зокрема, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо утримання дитини. Після пред`явлення виконавчого листа до виконання, починаючи із 01 вересня 2020 року до моменту звернення із даним позовом жодної виплати аліментів відповідач не здійснив, що підтверджується розрахунком заборгованості виданого Яворівським відділом державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якого заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів, станом на 29 травня 2024 року становить 194168, 50 грн. Фактично після розірвання шлюбу вона прикладає всі свої зусилля та можливості для утримання та розвитку сина без участі його біологічного батька. Також в цьому їй на даний момент допомагає її чоловік ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_2 свідомо не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , не цікавиться його фізичним та моральним розвитком, нехтує своїм обов`язком щодо утримання дитини, незважаючи, що він потребує матеріального забезпечення. Окрім того батько взагалі не спілкується з дитиною та не навідує її, не проявляє ніякого інтересу до дитини. Окрім того, ОСОБА_2 відмовляється сплачувати аліменти, які необхідні на утримання дитини. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідатиме інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року витребувано з Державної прикордонної служби України відомості про те, чи здійснював перетин Державного кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець села Дрогомишль Яворівського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 21 жовтня 2014 року по теперішній час а саме: в які дні (число, місяць, рік), в яких саме пунктах пропуску (назва,номер) відбувався перетин кордону та до якого пункту слідував.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 рокузобов`язано Виконавчий комітет Бібрської міської ради Львівського району Львівської області надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Учасники справи у судове засідання не прибули.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сторонський І.О. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірительки, позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримує та просить їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця його реєстрації, рекомендованим повідомленням про вручення. Про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень та відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бібрської міської ради Львівського району Львівської області подав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з`явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У ч. 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03 лютого 2025 року, є дата складення повного судового рішення 13 лютого 2025 року.

Оцінивши доводи позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батьки вказано: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14 жовтня 2011 року Баковецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 жовтня 2014 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Яворівським відділом державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 29 травня 2024 року становить 194168, 50 грн. Останній раз ОСОБА_2 сплатив аліменти в розмірі 2000 грн у 2020 році.

Також судом встановлено, що ОСОБА_7 19 лютого 2024 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 19 лютого 2024 року Виконавчим комітетом Бібрської міської ради Львівського району Львівської області.

Позивач ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади Бібрської міської ради.

Як вбачається з психолого-педагогічної характеристики учня 7 класу Новострілищанського опортного ліцею ім.Миколи Лебедя, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у даному закладі освіти з першого кладу. За час навчання зарекомендував себе як здібний, розумний вихованець. Має достатній рівень навчання, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позарочному житті класу. До складу сім`ї, окрім учня входять: вітчим, мати та дві менші сестрички. Сімейні стосунки у родині побудовані на здоровій морально-психологічній основі. ОСОБА_9 любить і поважає свого вітчима, тому завжди називає його батьком. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житі класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моні торить поводження дитини в мережі Інтернет, підтримує достатній рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

З письмових пояснень ОСОБА_10 , які були відібрані адвокатом Сторонським І.О., вона повідомила, що є матір`ю ОСОБА_1 . ЇЇ дочка була одружена з ОСОБА_2 , однак сімейні відносини у них не склалися, оскільки ОСОБА_2 зловживав спиртним, ображав її дочку та не хотів зберегти сім`ю, що привело до їхнього розлучення. Після розлучення ОСОБА_2 не цікавився своїм сином, його здоров`ям, вихованням та забезпеченням. Він не приїжджав до сина, не вітав з днем народження, не надавав жодної матеріальної допомоги. Де він на даний час знаходиться, їй не відомо. Утриманням онука займається дочка та її теперішній чоловік.

З письмових пояснень ОСОБА_11 , які були відібрані адвокатом Сторонським І.О. вона повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1 та знає що та була одружена з ОСОБА_2 , від шлюбу з яким у неї народився син ОСОБА_9 . Сімейне життя у них не склалося та шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 до колишньої дружини та сина не приїжджав, життям, здоров`ям, навчанням сина не цікавився. З 2014 року вона його жодного разу не бачила. ОСОБА_1 вийшла заміж вдруге та на даний час проживає у щасливому шлюб. Теперішній чоловік забезпечує ОСОБА_1 та її сина усім необхідним, хлопець називає його батьком.

Нормами ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виконавчий комітет Бібрської міської ради Львівського району Львівської області від 28 листопада 2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Як позивач стверджує та описано вище, відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не займається його вихованням, не цікавиться навчанням, не спілкується з ним, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, морально та матеріально не підтримує.

В свою чергу, жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не надав.

Крім того, суд вважає, що з врахуванням наведених вище обставин, на даний час відсутні підстави та передумови вважати, що можливо змінити у кращу сторону поведінку відповідача як батька малолітнього ОСОБА_3 , а також встановлені судом обставини свідчать про наявність вини у діях відповідача щодо виникнення такої ситуації, а саме наявності факту свідомо та тривалого нехтування ним виконанням батьківських обов`язків щодо свого сина.

З огляду на наведене, суд визнає поведінку ОСОБА_2 ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню свого сина ОСОБА_3 , що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Також, враховуючи зазначене вище, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст. 169 Сімейного кодексу України, а саме що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією від 22 липня 2024 року.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Зважаючи на наведене вище, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позовної у розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166, 167 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 19, 81, 141, 263, 265, 280, 281, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2025 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Бібрської міської ради Львівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 43455872, адреса: Львівська область, Львівський район, м.Бібрка, вул.Тарнавського, 22.

.

Суддя Д.Б. Поворозник