Рішення

від 20.02.2025 по справі 578/1064/24

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/1064/24

провадження №2/578/32/25

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2025 року селище Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 про позбавлення батьківських прав,

установив:

01.11.2024 позивачка звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що з відповідачем по справі вони перебували у шлюбі з 17 вересня 2016 року, який рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 23 вересня 2021 року розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне проживання з відповідачем припинено у лютому 2020 року і в подальшому не поновлювалося. Рішенням суду від 23 вересня 2021 року з відповідача на мою користь стягнуто аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , 2017 року народження та доньки ОСОБА_6 , 2019 року народження, у розмірі однієї третини від його заробітку доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця. 28 травня 2024 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , з яким вона має спільну дитину - доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як зазначила позивачка, відповідач не приймає участі у вихованні своїх дітей з часу окремого проживання, не спілкується з ними, фізичним та розумовим розвитком дітей не цікавиться, не цікавиться і їх станом здоров`я, матеріально дітей не утримує, тобто повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Діти повністю знаходяться на утриманні позивачки та її нинішнього чоловіка.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 05.11.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2024, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, залучено у порядку статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування для подання письмового висновку щодо розв`язання спору, постановлено розглянути у підготовчому засіданні клопотання про виклик свідків.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 25.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 22.01.2025; задоволено клопотання позивачки про виклик свідків.

02.12.2024 до суду від Відділу «Служба у справах дітей» Краснопільської селищної ради надійшов Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивачка під час розгляду справи по суті позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити із наведених у позові підстав. У судовому засіданні усно уточнила, що діти не спілкувались з біологічним батьком з лютого 2020 року, а не 2021 року як помилково вказано у позові, оскільки саме у 2020 році відповідач виїхав за кордон, на даний час начебто проживає у Польщі, створив нову сім`ю, позивачка з цього приводу точної інформації не має, аліменти на утримання дітей відповідач також не сплачує, через що утворилась значна заборгованість.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які у відповідності до положень статті 128 ЦПК України вважаються врученими відповідачеві. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Неприбуття відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням позивачки у ході судового розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

У судовому засіданні, яке відбулось 20.02.2025, судом прийнято усну відмову позивачки від клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_11 , а також за клопотанням позивачки викликано для допиту свідка ОСОБА_12 .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.12.2017та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.03.2019.

Відповідно до рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 23.09.2021 за позовом позивачки розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , зареєстрований Краснопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області 17 вересня 2016 року, актовий запис №48, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 , аліменти на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову з 26.07.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

З довідки № 70969, виданої 08.10.2024 Сумським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області станом на 08.10.2024 заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 157577,71 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 28.05.2024, позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».

Як пояснила позивачка у ході розгляду справи, відповідач у лютому 2020 року виїхав за межі України на заробітки та до цього часу їй невідомо його місце перебування, з того часу вони не бачились, з дітьми відповідач не спілкувався ані особисто, ані засобами аудіо- чи відеозв`язку, діти взагалі не сприймають відповідача як батька. Також позивачка наголосила, що відповідач має значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей.

Відповідно до довідок від 26.07.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб малолітні діти сторін проживають з позивачкою.

08.10.2024 позивачка звернулась до Комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської селищної ради з заявою про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав її колишнього чоловіка ОСОБА_2 відносно їхніх спільних дітей.

Довідкою від 11.10.2024 за № 01-96/93, виданою Угроїдським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) Краснопільської селищної ради підтверджується, що за час перебування у закладі малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батько дітей жодного разу не був залучений до освітньо-виховної роботи ні з власної ініціативи, ні за запрошенням педагогічного колективу.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кожна окремо пояснили, що працюють в Угроїдському старостинському окрузі, позивачку знають в силу виконання посадових обов`язків, оскільки позивачка зверталась за державною допомогою на дітей через несплату відповідачем аліментів. Зі слів батьків відповідача свідкам відомо, що позивач проживає за кордоном, на території старостинського округу протягом кількох останніх років відповідач не з`являвся.

Свідок ОСОБА_12 під час допиту повідомила, що знайома із сторонами у справі близько 15 років. На початку 2020 року відповідач виїхав за кордон та з того часу з позивачкою та їхніми спільними дітьми не спілкувався, дітям жодної підтримки не надавав ані особисто, ані через батьків, які проживають у с. Наумовка. Також свідку відомо, що відповідач заблокував усі контакти позивачки, після ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей близько двох разів аліменти сплатив, а згодом перестав їх перераховувати, що свідчить про небажання відповідача бути батьком.

Рішенням виконавчого комітету Краснопільської селищної ради Сумської області від 23.10.2024 за № 245 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовного його дітей, позивачка посилається, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх здоров`ям, взагалі не має наміру підтримувати з дітьми сімейні відносини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абзацом другим пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України. Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому за положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування з боку своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У ході розгляду даної справи судом встановлено, що з моменту припинення спільного проживання подружжя відповідач не цікавився життям спільних з позивачкою дітей, їх розвитком, навчанням, досягненнями, здоров`ям, не приймав участі у їх вихованні, не надавав матеріальної допомоги і не сплачував аліменти, тобто фактично усунувся від будь-якого спілкування з дітьми.

Відповідно до отриманого судом у порядку статті 19 СК України висновку орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та таким, що відповідає інтересам останніх.

Підстави не погоджуватись з наданим висновком органу опіки та піклування у суду відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дітей, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток дітей.

Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Нормами статей 12, 13 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд з урахуванням інтересів дітей, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, доходить висновку, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, а тому його слід позбавити батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно частини другої статті 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивачці за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 батьківських прав відносно дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до частини першої статті 268 ЦПК України під час проголошення повного рішення суду було оголошено його вступну та резолютивну частини з негайним врученням копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Суддя Ю.О. Зеря