Постанова

від 19.02.2025 по справі 521/19585/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1548/25

Справа № 521/19585/21

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Дришлюка А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -

В С Т А Н О В И В:

Судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» (далі ТОВ «Одесагаз-Постачання»), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» заборгованість за використаний природний газ у розмірі 20193 гривні 79 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 227 гривень 00 копійок.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із заявою про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року, що виданий за заявою ТОВ «Одесагаз-Постачання» відносно ОСОБА_1 про видачу судового наказу заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року, що виданий за заявою ТОВ «Одесагаз-Постачання» відносно ОСОБА_1 про видачу судового наказу заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є невірною, необґрунтованою та такою, що прийнята у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, судом першої інстанції надано однобоку юридичну оцінку обставинам справи, що у підсумку спричинило прийняття незаконного судового акту. Апелянт наголошує, що боржник подав заяву про скасування судового наказу 01 вересня 2023 року, в межах строку, передбаченого ст. 170 ЦПК України. Вказана заява містила прохання щодо поновлення строку на подачу заяви про скасування вказаного судового наказу. Скаржник наполягає, що з судовим наказом ОСОБА_1 ознайомився лише 18 серпня 2023 року у приватного виконавця під час ознайомлення з виконавчим провадженням №70824197, що було відкрито на підставі цього судового наказу, на підтвердження чого була надана заява від 18 серпня 2023 року з проханням видачі приватним виконавцем копії судового рішення №521/19585/21 від 13 грудня 2021 року, зі змісту якої також видно, що копію судового наказу він отримав того ж дня. Інших доказів щодо отримання апелянтом судового наказу матеріали справи не містять. Також, апелянт зазначає, що судом не досліджено та не надано мотивованої оцінки запереченням боржника щодо вимог ТОВ «Одесагаз-Постачання», що мають істотне значення для вирішення спору. За таких підстав ОСОБА_1 оскаржує судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову поновити пропущений процесуальний строк, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 10 ч. 1 ст.353 ЦПК України, та оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

З матеріалів справи вбачається наступне.

У листопаді 2021 року представник ТОВ «Одесагаз-Постачання» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, згідно якої просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» заборгованість за оплату послуг із газопостачання за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року у сумі 20193,79 грн., а також витрати з оплати судового збору у розмірі 227,00 грн. (а. с. 1-8).

Згідно довідки від 03 грудня 2021 року, що видана Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та надійшла до суду 10.12.2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року, виданого за заявою ТОВ «Одесагаз-Постачання», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» заборгованість за використаний природний газ у розмірі 20193 грн. 79 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 227 грн. 00 коп. (а. с. 11-12).

Відповідно до супровідного листа від 13.12.2021 року № 521/19585/21/399/2021-Вих. копію судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року, а також копію заяви про видачу судового наказу з додатками надіслано, засобами поштового зв`язку, на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Вихідна кореспонденція суду, що надсилалась на поштову адресу ОСОБА_1 , повернулась 11.05.2022 року на адресу відправника з відміткою пошти від 05.05.2022 року: «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 19 та зворот).

У вересні 2023 року, через засоби електронного зв`язку, ОСОБА_1 , через свого адвоката, звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із заявою про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року (а. с. 21-32).

В даній заяві боржник зазначив про свою незгоду з вимогами ТОВ «Одесагаз-Постачання», а також вказав, що копію судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року він отримав 18 серпня 2021 року у приватного виконавця, у зв`язку з чим просив поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу.

До заяви про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року боржник, поміж іншого, додав копію заяви від 18 серпня 2023 року до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. про видачу копії судового рішення № 521/19585/21 від 13 грудня 2021 року, зі змісту якої вбачається, що копію судового наказу він отримав того ж дня, а також копію довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №А5-163417-ф/л від 20.10.2022 року, видану Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано з 29.01.2015 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, адресою для листування в заяві про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначив саме адресу: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року, що виданий за заявою ТОВ «Одесагаз-Постачання» відносно ОСОБА_1 про видачу судового наказу заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, повернуто заявнику без розгляду (а. с. 35 та зворот).

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника оскаржив дану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку (а. с. 48-59).

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції заявлене боржником клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про скасування судового наказу не розглянув та передчасно вирішив повернути заяву особі, яка її подала (а. с. 79-82).

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу від 13 грудня 2021 року, що виданий за заявою ТОВ «Одесагаз-Постачання» відносно ОСОБА_1 про видачу судового наказу заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу судового наказу (а. с. 86 та зворот).

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутні поважні причини пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу, а тому процесуальний строк поновленню не підлягає.

Апеляційний суд не може повністю погодитись з вказаною ухвалою суду.

Колегія суддів виходить з такого.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України поміж інших принципів цивільного судочинства закріплено принципи верховенство права, обов`язковості судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункти 1, 7, 8).

ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Звернення до суду в порядку наказного провадження та порядок скасування судового наказу урегульовано розділом ІІ ЦПК України (ст. 160 - 173 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом (ч. 3 ст. 167 ЦПК України).

Як закріплюють положення ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

За приписами ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У ст. 127, 171 ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 442/37/16-ц (провадження № 61-1683св19).

Тобто, поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами.

Слід також вказати, що ЄСПЛ в своїх рішеннях сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Так, в у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, параграф 46, вказано, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно обставин даної справи вбачається, що судовий наказ Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року виданий судом без повідомлення заявника та боржника, що повністю узгоджується з положеннями ст. 167 ЦПК України.

Так, зі змісту ч. 1 ст. 167 ЦПК України вбачається, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно ч. 1 ст. 169 ЦПК України, в редакції закону станом на момент видачі судового наказу, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч. 2 ст. ст. 169 ЦПК України).

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених ч. 6 ст. 165 цього Кодексу (ч. 3 ст.169 ЦПК України).

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 272 цього Кодексу (ч. 2 ст. ст. 169 ЦПК України).

За вимогами ч. 5, 6 ст. 165 ЦПК України, в редакції закону станом на момент звернення з заявою про видачу судового наказу, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду

Як встановлено, судом першої інстанції 10.12.2021 року отримано від Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід вказати, що дана адреса збігається з адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , що вказана в наданій ним копії довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи № А5-163417-ф/л від 20.10.2022 року, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Зазначена адреса також вказана в заяві про скасування судового наказу та апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Після видачі судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року суд першої інстанції надіслав поштою на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , копію даного судового наказу та копію заяви стягувача про видачу судового наказу з додатками.

Проте, вихідна кореспонденція повернулась 11.05.2022 року на адресу суду першої інстанції з відміткою пошти від 05.05.2022 року: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч. 6 ст. 272 ЦПК України, в редакції закону на момент видачі судового наказу, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, уважно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що боржник був належним чином повідомлений про видачу судового наказу та строк на оскарження судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2021 року слід відраховувати від 05.05.2022 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Посилання ОСОБА_1 в заяві про скасування судового наказу та в апеляційній скарзі, що копію видачу судового наказу Малиновського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2021 року він отримав лише 18.08.2023 року від приватного виконавця, апеляційним судом відхиляється, оскільки не спростовує належне виконання районним судом вимог ст. 169 та 272 ЦПК України. Між тим, ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження того, що він за зареєстрованою адресою не проживає та/або не проживав, та/або докази існування об`єктивно непереборних, незалежних від його волевиявлення перешкод чи труднощів, що завадили йому своєчасно отримати копію згаданого судового наказу.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Отже, заявником не доведено належними, допустимими та достатніми доказами поважність причин пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу, тому у суду першої інстанції були відсутні достатні правові підстави для поновлення строку на звернення з відповідною заявою та суд правильно відмовив у поновленні такого строку, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в поновленні процесуального строку, є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновку суду, тому не приймаються апеляційним судом та не підлягають задоволенню.

Разом з тим апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 432, 435 цього Кодексу.

Між тим, апеляційний суд вказує, що постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року скасовано попереднє рішення суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 проскасування судовогонаказу через не вирішення судом клопотання заявника про поновлення строку на подачу цієї заяви, та справу направлено для продовження розгляду.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції, розглянувши клопотання заявника про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу та відмовивши в поновленні такого строку, не виконав вимог ч. 2 ст. 171 ЦПК України та не повернув боржнику його заяву про скасування судового наказу.

Зазначене вказує про незавершеність розгляду судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу,що всвою чергупозбавляє апеляційнийсуд можливостівиправити цейпроцесуальний недолік безпосередньов апеляційнійінстанції власнимрішенням безскасування ухвалита направлення справи до районного суду для продовження розгляду.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

А.І. Дришлюк