Рішення

від 20.02.2025 по справі 199/10237/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10237/24

(2/199/1228/25)

Рішення

Іменем України

19 лютого 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

представника позивача (ВКЗ) Постернак М.М.

представника відповідача Шпак В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпро цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (далі - позивач) звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" нараховані за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст. 625 ЦКУ на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями підтвердженими рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/6723/14-ц від 04.12.2014 року: 3 (три) відсотки річних у розмірі 3510,63 доларів США; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/6723/14-ц від 04.12.2014 року з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором, на загальну суму 23611,22 доларів США. 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора на підставі договору № 1370/К про відступлення права вимоги за кредитним договором 10403066000 від 31.08.2005 року. Ухвалою суду від 01.11.2019 року замінено сторону (стягувача) на позивача. Постановою Дніпровського апеляційного суду частково скасовано ухвалу від 01.11.2019 року,а саме в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі дублікату виконавчого листа. Враховуючи наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано, з урахуванням строків позовної давності продовженими на період дії карантину, та з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути 3% річних від простроченої суми заборгованості, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 3510,63 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав відзив на позов, зазначивши, що обставини наявності судового рішення про стягнення заборгованості з відповідача не заперечуються. Водночас вказане рішення не перебуває на виконанні, строк пред`явлення виконавчого листа закінчився. З урахуванням позицій Верховного суду (06.03.2019 № 757/44680/15-ц) вказує на те, що кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому порядку. Окрім того, з посиланням на практику ВС у справі № 285/3536/20 від 22.11.2022, вказує про те, що пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги. Також з посиланням на судову практику, в справах яких приймав участь позивач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути на користь відповідача витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача свою позицію, викладену у відзиві на позов підтримав, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1КонституціїУкраїни визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.(ст.16 ЦК України).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ч. 1 ст. 80 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно викладених позицій сторін по справ, обставини укладення кредитного договору, стягнення кредитної заборгованості з відповідача за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/6723/14-ц від 04.12.2014 року, заміни сторони (стягувача) на підставі ухвали суду від 01.11.2019, яка частково скасована постановою ДАС від 23.10.2020 року не заперечуються, тому судом не досліджуються в цій частині.

Звертаючись до суду позивач вказує на те, що ним правомірно здійснено розрахунок 3% річних на прострочене грошове зобов`язання, згідно ст. 625 ЦКУ, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, розрахунок здійснено за період 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, з урахуванням законодавчих змін запроваджених під час дії карантину та введення воєнного стану на території України із 05:30 год. 24.02.2022 року, який триває і по теперішній час.

Таким чином спірним у даній справі є те, чи має право кредитор нараховувати 3% річних на прострочене грошове зобов`язання, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), у випадку наявності судового рішення про стягнення боргу та закінчення на момент звернення до суду строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З урахуванням фактичних обставин по справі та норм чинного законодавства, суд вважає, що кредитор має право для нарахування 3% річних на прострочене грошове зобов`язання, згідно ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги слід задовольнити. Таке переконання суду ґрунтується на такому.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2ст.625ЦК України,визначено,що боржникне звільняєтьсявід відповідальностіза неможливістьвиконання нимгрошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання може бути застосовано до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалась об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов`язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене, суд вважає помилковою позицію сторони відповідача щодо натуральності зобов`язання у спірних правовідносинах, адже рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/6723/14-ц від 04.12.2014 року стягнуто заборгованість з відповідача, тобто вимога позивача вже захищена у судовому (примусовому) порядку. Пропуск строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у наведеному контексті не мають правового значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

Судове рішення не породжує грошове зобов`язання і не змінює правовідносини сторін, тому виконання судового рішення (в примусовому порядку чи добровільно, сплив строку пред`явлення виконавчого листа до викоання, тощо) та викоання зобов`язання мають різну правову природу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17,від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до розрахунку, що здійснений позивачем за період з 12.03.2017 до 23.02.2022, розмір 3% річних становить 3510,63 дол.США, при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (в даному випадку заборгованість стягнуто в доларах США ). У такому випадку стягнення з відповідачів трьох процентів річних має відбуватися саме в іноземній валюті.

Суд погоджується з визначеним періодом з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (Набрав чинності з 02.04.2020) Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався і тривав станом на 23.02.2022

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, кредитор вправі стягувати платежі згідно ст. 625 ЦК України за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 (включно). В подальшому, Законом від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120) внесені зміни до Цивільного кодексу (далі ЦК) щодо строків давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19. Нова норма передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються строки, установлені ст. 257259 ЦК це загальний і спеціальні строки позовної давності. Оскільки з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан і до дати подачі позову його не скасовано, на сьогодні строки позовної давності, передбачені ЦК, продовжуються на період воєнного стану.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 23611,22 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення в період з 12.03.2017 до 23.02.2022, що становить 3510,63 доларів США.

За встановлених обставин, 3% річних підлягають стягненню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України сума сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА УСТАНОВА "ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА УСТАНОВА "ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ" (ЄДРПОУ 34615314) нараховані за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями підтвердженими рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2014 року по справі № 199/6723/14-ц, 3% річних у розмірі 3510,63 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА УСТАНОВА "ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ" (ЄДРПОУ 34615314) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20.02.2025 року.

Суддя А.О. Кошля

20.02.2025