Рішення

від 06.02.2025 по справі 944/52/22

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/52/22

Провадження №2/944/135/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання - Романик Ю.В.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участі органу опіки і піклування Івано-Франківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

адвокат Тимощук О.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , із вказаним позовом, за участі органу опіки і піклування Івано-Франківської селищної ради, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно відносно доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 17.05.2013 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18.05.2020 було розірвано. За час спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також разом з позивачем проживає її донька від першого шлюбу ОСОБА_6 .

Фактично позивач самостійно матеріально забезпечує дітей, також відповідач міг не прибувати додому, що ставало підставою звернення правоохоронні органи.

ОСОБА_2 повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, байдужий до їх здоров`я, не бере участі у їх вихованні, навчанні, не цікавляться ними, не допомагає матеріально, що підтверджується його не сплатою аліментів.

На думку позивача, усі вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дітей.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 07.02.2022 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного.

Також 26.05.2022 проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Тимощук О.І. у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, та просив позов задовольнити. Вказав, що відповідач свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню свої доньок. Він не піклувався про їх розвиток, не цікавився їх навчанням, не забезпечував умов проживання, необхідного харчування. Навіть не дзвонив та не цікавився їх життям. Зазначив, що висновок органу опіки та піклування не відповідає якнайкращим інтересам дітей.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Вказав, що не міг приймати активну участь у вихованні дітей оскільки перебував на військовій службі та брав участь у бойових діях, проходив лікування, просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав. Зазначив, що позивач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочками, а на даний час виїхала із ними до Республіки Польща. Однак він намагався спілкуватися з дітьми в телефонному режимі або за посередництвом їх хрещеної. ОСОБА_2 ствердив, що бажає приймати участь у вихованні дочок. Щодо стягнення з нього аліментів на їх утримання не заперечує, а заборгованість щодо сплати аліментів самостійно погасив.

Представник органу опіки і піклування Івано-Франківської селищної ради В.Вільгуцька до суду не прибула, надала заяви у про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що висновок №04-07/1362 від 15.04.2022 підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області 22.08.2013, актовий запис №72; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 26.10.2016 виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, актовий запис 70. Батьком дітей значиться відповідач ОСОБА_2 .

Судом установлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області у справі №944/81/20 від 18.05.2020 розірвано.

Постановою державного виконавця Яворівського РВДВС ЗМУЮ МЮ (м.Львів) Вербенець Т.Р. від 10.08.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа №944/430/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4, заборгованість ОСОБА_2 за сплати аліментів станом на 01.12.2021 становить 159019,70 грн.

Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані разом з матір`ю ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , що стверджується копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 2915 від 29.12.2021.

Згідно з копією інформаційного листа ОСОБА_7 - класного керівника учениці 3 класі ОСОБА_4 , яка навчається в Івано-Франківській ЗЗСО І-ІІІ ст. ім.І.Франка, батько учениці контакту зі школою не підтримує, не цікавиться її навчанням.

Відповідно до повідомлення директора Івано-Франківського ЗДО №1 Рак М., за час перебування дитини ОСОБА_5 в закладі, батька жодного разу не бачила, привозить і забирає дитину мати.

Згідно копій письмових пояснень ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 20.12.2021, ОСОБА_11 у АДРЕСА_1 , не проживає, до своїх дітей не з`являється протягом даного часу.

Судом установлено, що позивач 02.06.2021 зверталась до Яворівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області з заявою відносно ОСОБА_2 щодо ухилення від сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей. Дані обставини підтверджені також повідомленням т.в.о. начальника Яворівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області Р.Луня по заяві ОСОБА_3 , за яким, у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, перевірку припинено.

Постановою слідчого Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Роса І.І. від 08.04.2019 кримінальне провадження внесене 06.04.2019 до ЄРДР №12019140350000330 за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, по факту безвісти зникнення ОСОБА_2 закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України. За змістом постанови місцезнаходження останнього встановлено, оскільки на даний час він знаходився на лікуванні в військовому госпіталі у м.Львові.

Як убачається з копії виписного епікризу стаціонарного хворого №8183/2022 та виписного епікризу№122270/346 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування з 03.10.2022 по 24.10.2022 в КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та з 13.07.2020 по 27.08.2020 в клініці психіатрії НВМКЦ

Згідно з копії посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (пункт третій частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2, 3, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з п. 18 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім`ї.

У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо та систематично продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Обставини спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду справи кореспондуються із змістом висновку комісії з питань захисту прав дитини про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради №86 від 11.04.2022, за змістом якого в телефонному режимі ОСОБА_2 заперечував щодо позбавлення його батьківських прав. А заборгованість по аліментах обіцяв сплатити. Враховуючи викладене вище, Івано-Франківська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей за даних обставин є недоцільним.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що фактичне спільне проживання, самостійне утримання та виховання позивачем ОСОБА_12 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є необхідними та достатніми підставами для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав батька не призведе до безумовного покращення життя дітей, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Івано-Франківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду виготовлене і підписане 17.02.2025.

Суддя Ю.М. Колтун