Ухвала

від 20.02.2025 по справі 635/1317/25

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/1317/25

Провадження по справі 1-в/635/409/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Омельник М.М.,

за участі секретаря судового засідання Сліпченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Покотилівка Харківського району Харківської області подання першого заступника начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Арзуманова В. про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у зв`язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -

ВСТАНОВИВ:

перший заступник начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Арзуманов В. звернувся до суду із поданням про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у зв`язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17 лютого 2025 року вказана справа розподілена до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Омельник М.М.

Ухвало Харківського районного суду Харківської області від 17 лютого 2025 року подання призначено до судового розгляду.

Представник ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» в судове засідання не з`явився, подав до суду подання, в якому просив розглянути справу за його відсутності.

Засуджений ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд подання за його відсутності.

Відповідно до абз. 2 ч. 5ст. 539 КПК Українинеприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у Державній установі « Темнівська виправна колонія (№100)» за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2024 року.

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України і призначено покарання у виді двох років обмеження волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, із застосуванням п.п. б п. 1 ст. 72 КК України, тобто з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання у виді двох років обмеження волі та покарання призначеного вироком Лебединського районного суду Сумської області від 02 травня 2024 року у виді 1 року 1 місяці позбавлення волі, остаточно визначити покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року, з урахуванням ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 1 місяць.

За вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання, застосувавши ч.1 ст. 69 КК України, арешт на строк 6 місяців.

Згідно зазначеного вироку ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену в умовах воєнного стану на суму 433 грн.

На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_2 діяння, положення ч. 1ст. 51 КУпАПдіяли в редакціїЗакону України«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення таКримінального кодексуУкраїни щодопосилення відповідальностіза викраденнячужого майна»№1449-VIвід 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3ст. 51 КУпАПв редакціїЗакону України № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХПодаткового кодексу Україниякщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року.

Відповідно до підпункту169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIV Податкового кодексу Україниподаткова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленомузакономна 1 січня звітного податкового року.

Положеннямист. 185 КК Українивстановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У нормахКК Українине встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3ст. 51 КУпАПв редакціїЗакону України № 1449-VI від 04.06.2009 у 2023 році на час, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_2 діяння, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 268 грн. 40 коп. (у 2023 році), то наставала кримінальна відповідальність.

З 09.08.2024 набув чинностіЗакон України № 3886-IX від 18.07.2024, якимстаттю 51 КУпАПвикладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2ст. 51 КУпАПв редакціїЗакону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Враховуючи підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України яким передбачено, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку, а два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року (розмір податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року становив 1342,00 грн), то два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342 грн х2=2684 грн.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2ст. 4 КК України).

Згідно із ч. 6ст.3 КК Українизміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1статті 5 КК Українипередбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такимзакономчинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_2 був засуджений вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року, наразі не може вважатися кримінально караним, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2статті 74 КК Українипередбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_2 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч.2ст.74 КК Українизасудженого необхідно звільнити від призначеного покарання за ч.4 ст.185 КК України, що призначене за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року.

Водночас, за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 14 червня 2024 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 245 КК та за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 02 травня 2024 року засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, які є кримінально-караними діяннями.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

подання першого заступника начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Арзуманова В. про звільнення від покарання у зв`язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

На підставі ч. 2 ст.74КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя М.М.Омельник