Ухвала

від 23.01.2025 по справі 755/22008/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/22008/24

Провадження №: 4-с/755/6/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Держаний виконавець Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на неправомірні дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Держаний виконавець Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на неправомірні дії державного виконавця.

Відповідно до заявлених вимог, заявник просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) в частині визначення розміру заборгованості по аліментах станом на 22.10.2024 року, в частині винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 16.09.2024 р., постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 16.09.2024 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 16.09.2024 р., постанови про встановлення обмеження у праві полювання від 16.09.2024 р., постанови про арешт майна від 16.09.2024 р., постанови про арешт коштів від 16.09.2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.; Зобов`язати державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) усунути допущені порушення та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах, складений державним виконавцем станом на 22.10.2024 року та скасувати винесені ним вищезазначені постанови від 16.09.2024 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанову про встановлення обмеження у праві полювання, постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника.

Заявлені вимоги скаржника обгрунтовані тим, що на виконанні в Чорнобаївському відділі державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі заяви стягувачки ОСОБА_2 за виконавчим листом № 755/9456/13-ц, виданим 26.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 31 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі. Відповідно до рішення суду та виданого виконавчого листа стягнення аліментів на утримання двох дітей проводиться у твердій грошовій сумі по 800 грн, щомісячно, починаючи з 24 квітня 2013 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, потім по 400 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

23 жовтня 2024 року начальником Чорнобаївського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Волошином Б.Д. винесена постанова про перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_1, де в ході перевірки розрахунку по аліментах - розрахунок заборгованості зроблений державним виконавцем Пасічною Аліною Анатоліївною станом на 01.09.2024 року скасований,

В зв`язку з чим, державним виконавцем Чорнобаївського відділу ДВС Пасічною Аліною Анатоліївною зроблений новий розрахунок заборгованості по аліментах відповідно до ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» станом на 22.10.2024 року, згідно якого заборгованість по сплаті аліментів становить 123346,34 грн.

Дії державного виконавця в частині складання розрахунку заборгованості вважаю неправомірними, так як при обрахунку заборгованості державний виконавець застосував норму закону щодо мінімального розміру аліментів, а саме: до липня 2018 року нарахував розмір аліментів «800 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму», а з серпня 2018 року- нарахував розмір аліментів «800 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму», що суперечить рішенню суду та виконавчому листу № 755/9456/13-ц виданому 26.12.2014 року Дніпровським районним судом м.Києва.

Тобто, всупереч рішенню суду, державний виконавець провів нарахування з застосуванням норми закону про мінімальний розмір аліментів, натомість аліменти на дітей сплачуються в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісячно, без застосування мінімального розміру аліментів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.12.2024 скаргу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просить задовольнити скаргу в повному обсязі.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, подали до суду клопотання про розгляд справи у відсутність їх представників.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності державного виконавця та заінтересованої особи.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що 31.05.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі №755/9456/13-ц прийнято рішення, згідно з яким 26.12.2014 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Сміла Черкаської області, не працюючого, аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 800 (вісімсот) грн. щомісячно, починаючи з 24 квітня 2013 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, потім по 400 (чотириста) грн. щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

26.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду 31.05.2013 року у справі №755/9456/13-ц.

На виконанні в Чорнобаївському відділі державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі заяви стягувачки ОСОБА_2 за виконавчим листом № 755/9456/13-ц, виданим 26.12.2014 року Дніпровським районним судом м .Києва.

Державним виконавцем Чорнобаївського відділу ДВС Пасічною Аліною Анатоліївною зроблений розрахунок заборгованості по аліментах, що боржника ОСОБА_1 , відповідно до ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» станом на 22.10.2024 року, згідно якого заборгованість по сплаті аліментів становить 123 346,34 грн.

Крім того, державним виконавцем Чорнобаївського відділу ДВС Пасічною Аліною Анатоліївною було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 16.09.2024 р.; про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 16.09.2024 року,; про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 16.09.2024 р.,; про встановлення обмеження у праві полювання від 16.09.2024 р.,; про арешт майна від 16.09.2024 р.,; про арешт коштів від 16.09.2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що єдиним обґрунтованим доказом погашення заборгованості є квитанції про перерахування коштів, або власноручно написана заява стягувача про отримання аліментів у повному обсязі.

Як встановлено в ході судового розгляду, стороною заявника або державним виконавцем не надано доказів того, що на рахунок стягувача були перераховані кошти за виконавчим листом № 755/9456/13-ц від 31.05.2013 року та заборгованість по аліментам відсутня.

Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Саме на боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 554/1119/21, від 29 січня 2024 року у справі № 645/2710/17.

За загальним принципом спочатку оплата зараховується в погашення наявної заборгованості, не дивлячись на призначення платежу (якщо воно є), а вже після погашення боргу здійснюється оплата поточних платежів.

Зазначений підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2022 у справі № 711/679/21, згідно якого якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена.

Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на те, що скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій державного виконавця щодо оскаржуваного розрахунку, державний виконавець діяв в межах і на підставі законодавства України.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Держаний виконавець Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на неправомірні дії державного виконавця не підлягають задоволенню.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Держаний виконавець Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на неправомірні дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2025 року.

Суддя: