Рішення

від 10.02.2025 по справі 758/10518/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10518/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

представника КП «Київпастранс» - Розума О.В.,

представника Київської міської ради - Дудник Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом комунального підприємства «Київпастранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Авіра Груп», треті особи: Київська міська рада, Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Авіра Груп» (далі - ТОВ «Авіра Груп») про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно.

Зазначало, що на балансі філії КП «Київпастранс» автобусного парку № 5, згідно наказу Головного управління з питань майна КМДА від 10.04.2002 № 30, перебуває нежитлова будівля - диспетчерська станція, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене приміщення є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста Києва.

Дана будівля закріплена на праві повного господарського відання за філією КП «Київпастранс» Автобусним парком № 5.

З 09.10.2017 КП «Київпастранс» стало відомо про незаконне заволодіння групою осіб майном, що знаходиться у його господарському віданні, шляхом обману з використанням підроблених правовстановлюючих документів.

Київською місцевою прокуратурою № 10 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 16.06.2017 за № 12017100100007183, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , через посередника, підшукав мешканку міста Стаханов Луганської області - ОСОБА_2 , на ім`я якої за допомогою підроблених договору купівлі-продажу від 21.05.2001 № А2001/0319, зареєстрованого Товарною біржею «Народна», технічного паспорту на будівлю від 22.03.2016 та довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 22.03.2016 НЖ-2016 № 1225, зареєстрував право власності на нежитлову будівлю - диспетчерську станцію по АДРЕСА_1 на підставну особу.

У подальшому, 14.06.2016 ОСОБА_2 видала довіреність № 181 з правом передоручення ОСОБА_6, яку посвідчила приватний нотаріус КМНО Ситницька Т.О.

12.07.2016 ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2 передоручила право розпорядження усім нерухомим та рухомим майном останньої (довіреність № 226 посвідчена приватним нотаріусом КМНО Ситницькою Т.О.) Сергієнку Є.П., який у свою чергу 13.07.2016 уклав договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_1 з ТОВ «Авіра Груп».

Таким чином, 13.07.2016 у незаконний спосіб було відчужено об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на балансі філії КП «Київпастранс» автобусного парку № 5.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2020 1/2 частка нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ТОВ «Авіра Груп».

Дана незаконна реєстрація по теперішній час порушує право на розпорядження та користування вказаним нерухомим майном КП «Київпастранс» та територіальну громаду міста Києва.

У даному випадку, відновлення становища, яке існувало до незаконної державної реєстрації неіснуючого права на 1/2 частку нежитлового приміщення за ТОВ «Авіра Груп», має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, в тому числі, шляхом скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі під АДРЕСА_1 від 21.05.2001 № А2001/0319, зареєстрований Товарною біржою «Народна», укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі АДРЕСА_1 від 13.07.2016, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Авіра Груп».

- скасувати державну реєстрацію та запис державного реєстру права власності на -нерухоме майно (рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А.) щодо 1/2 частки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 971732580000, номер запису про право власності 15398615, рішення від 14.07.2016 індексний номер 30459393).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник Київської міської ради підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити.

Подільська районна в м. Києві державна адміністрація подала заяву про розгляд справи за відсутності представника адміністрації.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Авіра Груп» та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належим чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, відповідно до ст. 233 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 № 30 за КП «Київпастранс» на праві повного господарського відання закріплено, зокрема основний фонд комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.05.2001, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавець продав, покупець купив нежитлову будівлю під номером АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2016, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Авіра Груп» (покупець), продавець продав, а покупець купив 1/2 частку нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (а.с. 49-50).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Судом установлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.09.2020 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Авіра Груп» (а.с. 51-53).

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Отже, одночасно з набуттям особою у володіння нерухомого майна шляхом державної реєстрації за нею права власності така особа за наявності правових підстав набуває право власності на таке майно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Позов у цій справі поданий КП «Київпастранс» у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням нерухомим майном - приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, фізичними особами та юридичною особою - відповідачами у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанова від 23.11.2021 справа № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, вказала на те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Отже, за загальним правилом у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (зокрема, визнання недійсними договорів), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги КП «Київпастранс» про визнання оспорюваних договорів недійсними та скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно, не відповідають належному способу захисту.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

Отже, у даному спорі належним способом захисту порушених прав власника нерухомого за адресою: АДРЕСА_1 буде пред`явлення саме віндикаційного позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Оскільки позивачем обрано неналежний способу захисту своїх прав, правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК ЦПК України -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта невідомі), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Авіра Груп» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 21, оф. 201, код ЄДРПОУ 40412307), треті особи: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), Подільська районна в м. Києві державна адміністрація (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 37333608), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.02.2025.

Суддя С. С. Захарчук