Рішення

від 11.02.2025 по справі 759/7529/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7529/24

пр. № 2-о/759/19/25

11 лютого 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

присяжного Корольчук Н.І.,

присяжного Симоненка Л.О.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

представника особи, недієздатність якої встановлюється ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Берестейський, 97) про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 р. адвокат Сандугей І.В., який представляє інтереси заявника, засобами поштового зв`язку звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вказаною заявою у якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатною та встановити над нею опіку. В обґрунтування заяви посилається на наявність у ОСОБА_2 психічного захворювання внаслідок якого вона не розуміє значення своїх дій, не може ними керувати і потребує опіки та постійного догляду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року відкрито провадження у справі, витребувано медичні документи, призначено у справі судово-психіатричну експертизу.

08.11.2024 р. надійшов лист від Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» про повернення наданих судом матеріалів без виконання судово-психіатричної експертизи.

Заявник та/або його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник особи, недієздатність якої встановлюється заперечує проти задоволення заяви, вказує на відсутність експертного висновку про визнання особи недієздатною.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановленню судом факту відповідають цивільні правовідносини про визнання фізичної особи недієздатною, які регулюються нормами ЦК України та ЦПК України.

Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 6-384цс16 зроблено висновок, що "за положеннями частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 22.08.1969 р.

ОСОБА_2 проходила лікування та огляди психіатрів в медичних закладах ТОВ «Клініка Медокс», ТОВ «Клініка Денис». Від вказаних медичних закладів надійшли витребувані судом медичні документи ОСОБА_2 .

Судом призначено судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

08.11.2024 р. надійшов лист від Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» про повернення наданих судом матеріалів без виконання судово-психіатричної експертизи у зв`язку із неодноразовою неявкою ОСОБА_2 на виклики для проведення експертизи.

Дієздатність - це категорія цивільного та цивільно-процесуального права. Набуття дієздатності, обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною встановлюються зазначеними галузями права та відбувається за рішенням суду. Обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною обмежує здатність фізичної особи самостійно вступати в правовідносини, та після визнання такого факту особі призначається опікун чи піклувальник.

Таким чином, недієздатність - втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов`язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України. Стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов`язкового проведення судово-психіатричної експертизи.

Визнання особи недієздатною - це не тільки визначення стану здоров`я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний).

Під медичним критерієм слід розуміти "хронічний, стійкий психічний розлад". Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичного критеріїв існувати не може.

Вказані критерії одночасно несуть як медичний, так і юридичний характер. Юридичний критерій недієздатності має, перш за все, психологічну природу. Він свідчить про тяжкість психічного захворювання, ступінь розладів у інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сферах психічної діяльності. Не кожний психічний розлад призводить до нездатності особи приймати участь у цивільних відносинах, а тільки такий його ступінь (глибина), який суттєво впливає на волю, пам`ять та інтелект хворого, що позбавляє особу можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, для визнання особи недієздатною встановити, у передбаченому порядку, тільки наявність психічного захворювання недостатньо. Суттєве значення має встановлення наслідків, які настали в результаті захворювання у вигляді глибини ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери. Таким чином, межа між дієздатністю та недієздатністю психічно хворого встановлюється відповідно до юридичного (психологічного) критерію - здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, визначення якого віднесено до компетенції судово-психіатричних експертів.

Суттєве ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери психічної діяльності, яке проявляється у неможливості особи усвідомлювати значення своїх дії та (або) керувати ними, може потягнути за собою важливі наслідки правового характеру у вигляді визнання громадянина недієздатним.

Наявні у матеріалах справи медичні документи не свідчать, що у ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. На проведення судово-психіатричної експертизи не з`явилась, відповідно висновок судово-психіатричного експерта відсутній.

Виходячи з вищенаведеного, матеріали справи не дають підстав для достовірного встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього вона не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання її недієздатною.

За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заява про визнання особи недієздатною задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 58, 60, 62, 63 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 259, 293-300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, просп.Берестейський, 97) про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова

Присяжний Н.І. Корольчук

Присяжний Л.О. Симоненко