Ухвала

від 20.02.2025 по справі 760/21110/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21110/24 4-с/760/6/25

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Лопатюк В.С.,

скаржника (стягувача) ОСОБА_1 ,

представника скаржника адвоката Сапонова О.В.,

представника ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова» (боржника) адвоката Веніамінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу стягувача ОСОБА_1 у порядку ст.447 ЦПК України на постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, боржник ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова»,-

ВСТАНОВИВ:

Стягувач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою у порядку ст.447 ЦПК України, в якій просив скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвої Л.Ю. від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що головним державним виконавцем 15 серпня 2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, однак стягувач вважає рішення суду невиконаним. Так, у відповіді боржника відсутня відповідь на прохання стягувача про направлення на стажування та атестацію, крім того приховуються важливі обставини, що стосуються конкретизації лікарської спеціальності для направлення на стажування та атестацію на присвоєння звання лікар-спеціаліст.

Так, на думку стягувача, державним виконавцем порушено базову засаду виконавчого провадження: справедливість, неупередженість та об`єктивність, оскільки останній не перевірив правову природу та суть виконання судового рішення, відповідь боржника на звернення стягувача виконавцем не аналізувалась. Державний виконавець не врахував, що судове рішення фактично не виконано, оскільки формальне надання відповіді на звернення не є одночасно відповіддю, яка є повною та такою, що стосується предмета звернення. Також стягувач зазначає, що невиконання рішення суду в частині ненадання відповіді на звернення порушує право стягувача на отримання інформації, а також створює перешкоди у реалізації права на працю.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року відкрито провадження за скаргою.

20.12.2024 до суду надійшли заперечення головного державного виконавця Солом`янського ВДВС Лебедєвої Л. на скаргу, у яких зазначає, що виконавчим документом зобов`язано надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 , а не аналізувати їх.

У судовому засіданні стягувач підтримав скаргу, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Представник стягувача також наполягав на задоволенні скарги з підстав, викладених в скарзі.

Представник боржника категорично заперечувала проти задоволення скарги, наголосила, що в її задоволенні слід відмовити. Продовжила, що окрім того, що першочергово вчасно не надали відповіді стягувачу через те, що самі запити були подані і отримані нами в період початку активної фази війни і коли все керівництво було зайнято евакуацією хворих, а не відповідями на запити. Але навіть незважаючи на таку ситуацію, в подальшому такі відповіді надавалися. Крім того, запитувані скаржником документи надавалися нами в інших судових процесах за участю тих самих учасників і сам ОСОБА_1 з такими документами безпосередньо ознайомлювався. Щодо доводів даної скарги, то повністю підтримуємо позицію державного виконавця, що виконавчим документом зобов`язано надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 , а не аналізувати їх, і боржник їх надав, тому і абсолютно правоімрно завершено виконавче провадження.

Сам державний виконавець або інша посадова особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в судове засіадння не прибули, що не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст.450 ЦПК України).

Вивчивши скаргу стягувача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвою Л.Ю. від 05 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №760/9365/22, виданого 09 липня 2024 року Солом`янським районним судом міста Києва про зобов`язання уповноважених осіб ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова» надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року директору Інституту Лазоришнцю В.В. та головному лікарю ОСОБА_2 щодо пропозиції Інституту пройти йому стажування та атестацію за лікарською спеціальністю імунолога та його відповіді на цю пропозицію у заявах від 24 лютого 2022 року тим самим адресатам (а.с.27-28).

Відповідно до копії листа заступника директора з клінічних та організаційних питань Сіромахи С. від 24 травня 2024 року №04-34/2139, ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/9365/22 від 28 березня 2024 року направляє «Відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 у формі заяв від 24 лютого 2022 року та від 14 квітня 2022 року», адресованих на ім`я директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» (а.с.33, 34-38).

Відповідно до копії листа медичного директора Уніцької О. від 24 травня 2024 року №04-34/2137, ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/9365/22 від 28 березня 2024 року направляє «Відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 у формі заяв від 24 лютого 2022 року та від 14 квітня 2022 року», адресованих на ім`я директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» (а.с.39, 40-44).

Заступник директора з клінічних та організаційних питань Сіромаха С. Листом від 09 серпня 2024 року №04-34/3107 повідомив головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєву Л.Ю. про виконання рішення суду у повному обсязі та просив закінчити виконавче провадження (а.с.46-52).

Постановою головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвою Л.Ю. від 15 серпня 2024 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Рішення виконано в добровільному порядку згідно з наданими боржником копій відповідей та трекінгів поштових відправлень (а.с.30).

Так, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися із скаргою на дії виконавця, якщо вважають, що порушено їхні права чи свободи.

Частинами 1-3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Інші учасники виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В обґрунтування скарги стягувач зазначає, що порушено його право на отримання інформації.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч.2 ст.34 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З наданих копій відповідей ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» вбачається, що боржник на виконання рішення суду надав відповіді на звернення стягувача ОСОБА_1 від 24 лютого 2022 року та від 14 квітня 2022 року (а.с.34-38, 40-44).

Таким чином, рішення суду щодо зобов`язання уповноважених осіб ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова» надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року директору Інституту Лазоришнцю В.В. та головному лікарю ОСОБА_2 щодо пропозиції Інституту пройти йому стажування та атестацію за лікарською спеціальністю імунолога та його відповіді на цю пропозицію у заявах від 24 лютого 2022 року тим самим адресатам - виконано боржником у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи, що стягувачем не доведено, яким чином вчиненими діями порушено його право під час здійснення виконавчого провадження, відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.447 - 453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 у порядку ст.447 ЦПК України на постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, боржник ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Вікторія КИЦЮК