Рішення

від 19.02.2025 по справі 761/42585/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42585/24

Провадження № 2/761/3708/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі. Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024р. позивач Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період часу з 01 січня 2020р. по 01 січня 2023р. у розмірі 15844,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , обслуговує його та надає відповідні комунальні послуги. Відповідач є користувачем квартири АДРЕСА_2 цього будинку та відповідно отримувачем комунальних послуг за даною адресою. Таким чином, у відповідача виникло та діє зобов`язання щодо сплати відповідних комунальних платежів. Зі свого боку позивач виконав свої обов`язки в повному обсязі, надавши відповідні комунальні послуги. Однак, відповідач своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг не виконує, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за період часу з 01 січня 2020р. по 01 січня 2023р. у загальному розмірі 15844,88 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В прохальній частині позову, сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.

Відповідач, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем не подавався.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордеру № 53 на житлову площу в гуртожитку від 18 листопада 2015р. відповідачу було надано в користування квартиру АДРЕСА_3 , зі строком проживання з 18 листопада 2015р. на термін роботи в установі Національної академії наук України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 20 від 28 лютого 2020р. Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, відповідача ОСОБА_1 , кандидата юридичних наук, молодшого наукового співробітника відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту, було звільнено з займаної посади за власним бажанням 28 лютого 2020р.

Згідно з Додатком 1 до розпорядження Президії Національної академії наук України від 02 березня 2000р. № 291, житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_1 було передано на баланс позивача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що ним, як балансоутримувачем зазначеного будинку № 9 здійснюється обслуговування та надаються комунальні послуги по цьому будинку, при цьому відповідачем не здійснюється оплата відповідних послуг, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість за період часу з 01 січня 2020р. по 01 січня 2023р. у розмірі 15844,88 грн.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підставі ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діє з 09 червня 2018р., врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Так, Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018р. у справі № 750/12850/16, від 07 липня 2020р. у справі № 712/8916/17, дійшов висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмету доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження №61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Так, протягом всього часу розгляд управи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного доказу на підтвердження надання послуг по будинку АДРЕСА_1 за період часу з 01 січня 2020р. по 01 січня 2023р., проживання відповідача в цьому будинку в квартирі АДРЕСА_2 , після звільнення з роботи, у зазначений вище період часу, враховуючи те, що відповідач втратив право проживання в гуртожитку, у зв`язку з припиненням трудових відносин.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як визначено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 30573192, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 124/128) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання, вказане у позові: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 лютого 2025р.

Суддя: