Постанова

від 19.02.2025 по справі 916/5669/23

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5669/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" участі не брали,

від Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 01.10.2024,

у справі №916/5669/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", оформлене протоколом №16 від 25.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права ОСОБА_1 на участь в управлінні товариством відповідача у зв`язку з неповідомленням позивача про проведення 25.05.2017 загальних зборів, а також тим, що рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", яке оформлене протоколом №16 від 25.05.2017, прийняте зборами відповідача за відсутності кворуму з недотриманням процедури скликання загальних зборів та порядку голосування на них.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.01.2024 відкрито провадження у справі №916/5669/23 та в подальшому ухвалою суду від 07.02.2024 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Високопільську районну державну адміністрацію Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 у справі №916/5669/23 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що належним способом захисту прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав (зокрема, відновити розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, а не вимога про визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 у справі №916/5669/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на помилковості висновку місцевого господарського суду щодо неналежності обраного позивачем способу захисту, оскільки прийняття загальними зборами оскаржуваного рішення за відсутності кворуму є безумовною підставою для визнання цього рішення недійсним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 09.12.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.12.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 у справі №916/5669/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 19.02.2025 о 10:00.

У судовому засіданні 19.02.2025 представники учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.103-105).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" та Високопільська районна державна адміністрація Херсонської області своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

03.11.1998 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.01.2008 внесено запис №14861200000000230.

Згідно з пунктом 14 нової редакції установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" б/н від 14.09.2002 для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків його учасників створений статутний фонд у розмірі 1136590,41 грн (100%), а саме: ОСОБА_2 7331,01 грн (0,645%); ОСОБА_3 4421,34 грн (0,389%); ОСОБА_4 5876,17 грн (0,517%); ОСОБА_1 840269,92 грн (73,929%); ОСОБА_5 6046,66 грн (0,532%); ОСОБА_6 3080,16 грн (0,271%); ОСОБА_7 920,64 грн (0,081%); ОСОБА_8 2807,37 грн (0,247%); ОСОБА_9 3818,94 грн (0,336%); ОСОБА_10 5285,14 грн. (0,465%); ОСОБА_11 44054,24 грн (3,876%); ОСОБА_12 9854,24 грн (0,867%); ОСОБА_13 3443,87 грн. (0,303%); ОСОБА_14 8638,08 грн (0,76%); ОСОБА_15 6023,93 грн (0,53%); ОСОБА_16 5080,56 грн. (0,47%); ОСОБА_17 3455,23 грн (0,304%); ОСОБА_18 8478,96 грн (0,746%); ОСОБА_19 6978,66 грн (0,614%); ОСОБА_20 4546,36 грн (0,4%); ОСОБА_21 12388,84 грн (1,09%); ОСОБА_22 6887,74 грн (0,606%); ОСОБА_23 3830,30 грн (0,377%); ОСОБА_24 5364,71 грн (0,472%); ОСОБА_25 5455,63 грн (0,48%); ОСОБА_26 4330,41 грн (0,381%); ОСОБА_27 4944,16 грн (0,435%); ОСОБА_28 17492,12 грн (1,539%); ОСОБА_29 10172,48 грн (0,895%); ОСОБА_30 6592,22 грн (0,58%); ОСОБА_31 2236,79 грн (0,188%); ОСОБА_32 2818,74 грн (0,248%).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", оформленим протоколом №16 від 25.05.2017, одноголосно вирішено:

-обрати головою зборів ОСОБА_24 , секретарем зборів ОСОБА_33 та затвердити запропонований порядок денний загальних зборів;

-виключити зі складу учасників товариства наступних осіб: ОСОБА_2 1756,37 грн (0,645%), ОСОБА_4 1407,82 грн (0,517%); ОСОБА_6 737,95 грн (0,271%); ОСОБА_8 672,59 грн (0,247%); ОСОБА_13 825,08 грн (0,303%); ОСОБА_14 2069,52 грн (0,76%); ОСОБА_15 1443,22 грн (0,53%); ОСОБА_17 827,81 грн (0,304%); ОСОБА_18 2031,40 грн (0,746%); ОСОБА_23 1026,59 грн (0,377%); ОСОБА_27 1184,53 грн (0,435%) та ОСОБА_28 4190,77 грн (1,539%), у зв`язку з чим частка у статутному капіталі 6,674% переходить до товариства, та сплатити частки вартості у статутному капіталі виключеним учасникам у розмірі 18173,65 грн після затвердження звіту за 2017 рік у строк до 12 місяців з дня виключення учасника;

-прийняти до складу учасника товариства ОСОБА_34 ;

-прийняти додаткові внески до статутного капіталу товариства від ОСОБА_34 грошовими коштами у розмірі 200000 грн, від ОСОБА_11 майном у розмірі 750000 грн;

-збільшити статутний капітал товариства на суму 950000 грн та встановити розмір статутного капіталу товариства 1204803,95 грн;

-визначити розмір часток в статутному капіталі учасників (засновників) товариства та розподілити статутний капітал між учасниками товариства пропорційно їх часткам: ОСОБА_3 1059,27 грн (0,088%); ОСОБА_34 200000 грн (16,60%); ОСОБА_1 201312,35 грн (16,70%); ОСОБА_5 1448,66 грн (0,12%); ОСОБА_7 220,57 грн (0,02%); ОСОБА_9 914,94 грн (0,08%); ОСОБА_10 1266,22 грн (0,105%); ОСОБА_11 760554,54 грн (63,12%); ОСОБА_35 2360,88 грн (0,196%); ОСОБА_16 1279,83 грн (0,106%); ОСОБА_19 1671,95 грн (0,138%); ОСОБА_20 1089,22 грн (0,09%); ОСОБА_21 2968,12 грн (0,246%); ОСОБА_22 1650,17 грн (0,136%); ОСОБА_24 1285,29 грн (0,107%); ОСОБА_25 1307,06 грн (0,108%); ОСОБА_26 1037,48 грн (0,088%); ОСОБА_29 2437,13 грн (0,20%); ОСОБА_30 1579,37 грн (0,13%); ОСОБА_31 511,93 грн (0,042%); ОСОБА_32 675,32 грн (0,08%); Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" 18173,65 грн (1,50%);

-затвердити статут товариства у новій редакції;

-підписання статуту товариства та проведення його державної реєстрації у відповідному органі державної реєстрації Високопільського району Херсонської області доручити директору товариства ОСОБА_11 .

Згідно з вищенаведеним протоколом №16 від 25.05.2017 у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" брали участь учасники, які у своїй сукупності володіють 80,587% голосів, а саме: ОСОБА_19 0,614%, ОСОБА_24 0,472%, ОСОБА_11 3,876%, ОСОБА_1 73,929%, ОСОБА_29 0,895%, ОСОБА_33 0,081%, ОСОБА_5 0,532%, ОСОБА_31 0,188%.

На підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", оформленого протоколом №16 від 25.05.2017, було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У матеріалах справи також міститься лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91/Г-2044-3101 від 14.03.2022, який наданий у відповідь на запит позивача та в якому зазначено про перетинання ОСОБА_1 державного кордону України, а саме: виїзд (02.03.2017) та в`їзд (27.08.2017).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", оформленого протоколом №16 від 25.05.2017.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на неправильність та неефективність обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на відновлення становища, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав, а саме: він прагне відновлення складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" та розміру їх часток у статутному капіталі, які існували до 25.05.2017, тобто до прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів відповідача.

Отже, апеляційний господарський суд вбачає, що у даній справі фактично існує спір щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" та розміру часток учасників вказаного товариства, що безпосередньо підтверджується змістом позову та самого оскаржуваного рішення загальних зборів.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених, за твердженням позивача, корпоративних прав останнього у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства відповідача.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.08.2021 у справі №909/722/16 та від 25.04.2024 у справі №920/207/23.

Тривалий час обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним рішення загальних зборів вважався ефективним, між тим 22.10.2019, тобто набагато раніше за звернення ОСОБА_1 з позовом у даній справі, Велика Палата Верховного Суду внаслідок змін, що відбулися у чинному законодавстві, своєю постановою у справі №923/876/16 змінила цей підхід та визначила, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів з метою поновлення становища у товаристві, яке призводить до зміни складу учасників, розміру статутного капіталу або часток учасників у статутному капіталі, не є ефективним способом захисту.

Зміна правової позиції щодо вищенаведених способів захисту відбулася у жовтні місяці 2019 року та була обумовлена змінами, що відбулися у чинному законодавстві, зокрема, у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; з того часу судова практика з цього питання є усталеною, відтак, звертаючись у грудні місяці 2023 року з позовом у даній справі, позивач мав би врахувати відповідну правову позицію.

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VIII від 06.02.2018, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина перша статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Цим Законом були внесені зміни до законів України, у тому числі до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018). Зокрема, стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" була доповнена частиною п`ятою, яка визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Відповідно до підпунктів "д" та "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

У розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та від 18.12.2019 у справі №840/3447/18).

Отже, належним способом захисту прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до стверджуваного ним порушення його прав (зокрема, відновити розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/11768/19(910/6116/20).

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема, у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 Цивільного кодексу України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників тощо (постанова Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №911/2446/21).

Визнання недійсним рішення загальних зборів поновило би права позивача лише у разі, якщо розмір статутного капіталу товариства, склад учасників не змінювалися. У такому випадку відповідне судове рішення підлягало б виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №912/2620/21).

Між тим, як зазначалося вище, оскаржуване позивачем рішення загальних зборів було виконане (реалізоване) шляхом проведення на його підставі реєстраційних дій, які зумовили зміну розміру статутного капіталу, часток та складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги спірність правовідносин щодо розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" та розміру часток учасників вказаного товариства, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів у даній справі не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги не є підставою для внесення відповідних змін щодо розміру статутного капіталу та/або розміру часток у статутному капіталі та/або складу учасників товариства відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 , які він вважає порушеними. Натомість належним способом захисту у такому спорі з урахуванням підпункту "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" виступає вимога про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ" та розмірів часток учасників цього товариства.

Аналогічний висновок Верховного Суду щодо неналежності способу захисту у вигляді вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів при вирішенні спору, який виник внаслідок зміни розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, викладений в постанові від 25.04.2024 у справі №920/207/23.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправильність та неефективність обраного позивачем способу захисту.

При цьому, беручи до уваги те, що заявлена позивачем у даній справі позовна вимога не відповідає належним та ефективним способам захисту, остання, відповідно, не підлягає і розгляду по суті, адже обрання позивачем неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20.

За таких обставин, беручи до уваги неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, оцінка доводам ОСОБА_1 , які стосуються суті позовних вимог (зокрема, щодо відсутності кворуму), апеляційним господарським судом не надається.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив наявні у матеріалах справи докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 13.09.2024 у справі №916/5669/23 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 у справі №916/5669/23 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук