Постанова

від 06.02.2025 по справі 910/13543/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа№ 910/13543/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.02.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024

у справі №910/13543/24 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

про стягнення 409 328,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/13543/24 позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 409 328,20 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області (36014, місто Полтава, вулиця Капітана Володимира Кісельова, будинок 1).

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, що укладений з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Миргородському районі Полтавської області, враховуючи норми процесуального закону та позицію Великої Палати Верховного Суду, за висновком суду першої інстанції, цей спір має розглядатися за місцезнаходженням зазначеного нерухомого майна за правилами виключної підсудності, зокрема, Господарським судом Полтавської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 року і направити справу №910/13543/24 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛІНДУСТРІЯ ЛТД" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що спір виник не з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Миргородському районі Полтавської області, як зазначив Господарський суд міста Києва, а з приводу невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає, що більш доцільно застосовувати норми ч. 5 ст. 29 ГПК України, яка визначає випадки підсудності справ за вибором позивача. Оскільки позов було подано за місцезнаходженням відповідача, відповідач вважає за доцільне, щоб розгляд справи здійснювався Господарським судом міста Києва

Також відповідач вважає, що вимоги позивача не стосуються нерухомого майна, відтак, вважає, що не має підстав для направлення даної справи за правилами виключної підсудності для розгляду Господарським судом Полтавської області.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 19.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13543/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи, які надійшли на адресу суду 05.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/13543/24. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/13543/24 на 06.02.2025.

17.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 21.01.2025 клопотання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представники учасників апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 06.02.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - Підприємство) про стягнення 409 328,20 грн неустойки за договором про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства від 13 червня 2023 року № УГВ359/13-23, а саме: 150 949,82 грн пені та 58 378,38 грн штрафу, нарахованих на підставі пункту 13.16. вищевказаного правочину у зв`язку з несвоєчасним наданням відповідачем обумовлених договором послуг на свердловині № 1/21 Комишнянського ГКР (далі - Родовище); 100 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 13.26. договору за ненадання/несвоєчасне надання плану робіт на Родовищі; 100 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 13.26. договору за несвоєчасне надання відповідачем детального плану мобілізації у передбачений вказаним правочином строк.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства від 13 червня 2023 року № УГВ359/13-23.

Відповідно до пункту 1.3. додатку № 1 до вказаного правочину "Технічне завдання на надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства" місце надання обумовлених договором послуг - родовища Товариства, розташовані в східній частині України, Полтавській і Харківській областях. Детальне місце надання послуг вказується замовником у плані-замовленні та/або шляхом направлення листа на електронну пошту виконавця.

Зі змісту наявного в матеріалах позовної заяви листа Товариства від 19 червня 2023 року № 13.1-031-2929 з доданим до нього планом-замовленням вбачається, що позивач визначив наступне місце виконання послуг відповідача: свердловина № 1/21 Родовища (Полтавська область, Миргородський район).

Передаючи позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 409 328,20 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області, суд першої інстанції вказав, що, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, що укладений з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Миргородському районі Полтавської області, враховуючи норми процесуального закону та позицію Великої Палати Верховного Суду, за висновком суду першої інстанції, цей спір має розглядатися за місцезнаходженням зазначеного нерухомого майна за правилами виключної підсудності, зокрема, Господарським судом Полтавської області.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами першою і другою статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч.5 ст.29 ГПК України).

Правило територіальної підсудності, закріплене у частині п`ятій статті 29 ГПК України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем проживання/місцезнаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена частиною п`ятою статті 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання/місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, виконання зобов`язання повинне оцінюватися у комплексі прав та обов`язків обох сторін, а сам предмет спору повинен бути пов`язаним із відповідним виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Предметом спору у справі №910/13543/24 є стягнення неустойки, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором від 13 червня 2023 року №УГВ359/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» (далі Договір).

Договір від 13 червня 2023 року №УГВ359/13-23 за своєю суттю є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 409 328,20 грн. неустойки за договором про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства від 13 червня 2023 року № УГВ359/13-23, а саме: 150 949,82 грн. пені та 58 378,38 грн. штрафу, нарахованих на підставі пункту 13.16. за порушення Виконавцем строків будь-якої мобілізації обладнання та персоналу; 100 000,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 13.26. договору за ненадання/несвоєчасне надання плану робіт; 100 000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 13.26. договору за несвоєчасне надання відповідачем детального плану мобілізації у передбачений вказаним правочином строк.

У п. 2.1 договору визначено, що відповідно до цього договору, планів-замовлень та узгодженого замовником плану робіт та технічного завдання (додаток 1 до договору) виконавець зобов`язується на свій ризик надати послуги з капітального ремонту та освоєнню нафтових та газових свердловин на родовищах замовника (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 2.2. договору загальний обсяг надання послуг по договору та кількість годин роботи верстату визначається відповідно до технічного завдання, що є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.3. додатку № 1 до вказаного правочину "Технічне завдання на надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства" місце надання обумовлених договором послуг - родовища Товариства, розташовані в східній частині України, Полтавській і Харківській областях. Детальне місце надання послуг вказується замовником у плані-замовленні та/або шляхом направлення листа на електронну пошту виконавця.

Відповідно до пункту 2. додатку № 1 до вказаного правочину "Технічне завдання на надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах Товариства" обсяг робіт при наданні Послуг одним верстатом - 6850 годин. Послуги проводяться спочатку на одній свердловині та за умови успішного надання Послуг з капітального ремонту першої свердловини Виконавцю надається наступна свердловина. Аналогічно надаються і наступні свердловини із групи.

Отже, місцем виконання договору є родовища Товариства, розташовані в східній частині України, Полтавській і Харківській областях, а свердловина № 1/21 Комишнянського ГКР є об`єктом первинної мобілізація підйомного верстату, обладнання та персоналу виконавця до місця надання послуг та є першою свердловиною із групи, на якій відповідачем повинні були надані послуги з капітального ремонту.

Таким чином, колегія суддів констатує, що спір виник не з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Миргородському районі Полтавської області, як зазначив Господарський суд міста Києва, а з приводу невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг.

Позивач, керуючись нормами ст. 27 та ст. 29 ГПК України, пред`явив позов до господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Права та обов`язки власників нерухомості в Україні регулюються низкою законодавчих актів, що забезпечують належне управління, використання та захист майна. Власники мають широкі права на володіння, користування та розпорядження своїм майном, але також несуть відповідальність за його збереження, дотримання законодавства та прав інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Колегія суддів зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 спорами, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, є спори щодо прав та обов`язків пов`язаних з правом власності на нерухоме майно або з речовими правами на чуже нерухоме майно, а не спір щодо неналежного надання послуг з ремонту свердловин.

Посилання Господарського суду міста Києва на відповідну правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 є безпідставним, адже у зазначених справах правовідносини не є подібними до правовідносин у даній справі. Так, предметом позову у справі № 910/6644/18 є визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок від 27.07.2016. Предметом позову у справі № 910/10647/18 є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно - картоплесховища, які були збудовані товариством, учасником якого є позивач, та в подальшому зареєстровані на праві власності за третьою особою на підставі спірного договору купівлі-продажу майнових прав. Тоді, як предметом позову у справі № 910/13543/24 є стягнення неустойки, нарахованої за неналежне надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин.

Отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 ухвалена з порушенням норм процесуального права: ст.ст. 27, 29, 30 ГПК України, що відповідно до ст. 280 ГПК України є підставою для її скасування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 3 статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі статті 280 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду.

Розподіл судових витрат

Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/13543/24 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/13543/24 - скасувати.

3. Матеріали справи №910/13543/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 20.02.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк