Рішення

від 20.02.2025 по справі 904/5479/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5479/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Золотарьової Я.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., смт. Роздори

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУПА І К", Дніпропетрвоська обл., Дніпровський р-н., смт. Слобожанське

про визнання договору поставки недійсним

ПРОЦЕДУРА

16.12.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУПА І К" про визнання договору поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 року недійсним з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 06.01.2025 подав відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРУПА І К» було підписано Договір поставки № 10/02-1.

Предмет Договору у Договорі поставки зазначено не конкретно, а саме: не зазначено конкретну номенклатуру, кількість Товару, що постачається. Тобто, предмет Договору чітко не визначено в тексті Договору поставки. Тому предмет Договору підлягає визначенню та уточненню в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях. Додаткові угоди та/або специфікації до Договору поставки не складалися. Таким чином, предмет договору поставки чітко не визначений ані в Договорі поставки, ані в будь-яких інших документах.

В Розділі 2 «Порядок і термін поставки» зазначено, що Товар поставляється партіями. Складання додаткової угоди до договору поставки, або Специфікації на кожну окрему партію Товару не передбачено у Договорі поставки. Тобто, предмет Договору (найменування Товару, асортимент Товару тощо) не уточнюється та не узгоджується Сторонами по кожній партії Товару. Присутність же асортименту та номенклатури Товару, що постачається у кожній окремі партії, у первинних документах (рахунках та видаткових накладних) не є узгодженням між сторонами предмету договору по кожній окремій партії Товару, а є лише підтвердженням факту поставки Товару. У Розділі 2 «Порядок і терміни поставки Товару» відсутні терміни поставки Товару, як в цілому, так і окремо по кожній партії. Додаткові угоди та /або Специфікації до Договору поставки не складалися. Тобто, терміни поставки Товару не узгоджувалися між Сторонами взагалі. В Договорі поставки не зазначено також кількість і вимоги до якості конкретного Товару, що поставляється, як в цілому по Договору, так і окремо по кожній партії Товару.

В Договорі поставки не зазначено конкретну узгоджену ціну договору, а також ціни за одиницю конкретних видів Товарів. Щодо порядку розрахунків по Договору поставки в цілому, так і по кожній окремій партії Товару - він чітко і однозначно не визначений у Договорі поставки. Додаткові угоди та/або Специфікації до Договору поставки не складалися. Тобто, загальна ціна Товарів, що поставляються зо Договором, ціна за конкретну партію Товару, ціна за одиницю конкретних Товарів, що поставляються, а також конкретні умови проведення розрахунків за Товар сторонами не узгоджувалися.

Договір поставки укладений до 31 грудня 2022 року, з автоматичною пролонгацією на кожний наступний календарний рік, за умови відсутності за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмового повідомлення від сторін про намір припинити дію договору. Оскільки письмових повідомлень у зазначений час про намір розірвати, припинити чи змінити Договір від сторін не надходило, Договір поставки є чинним на дату подання позовної заяви. Також, як неодноразово зазначалося вище, додаткові угоди та/ або Специфікації до Договору поставки не складалися, тобто ніяких змін та доповнень до Договору поставки сторонами не вносилося.

Позивач зазначає, що договір є неукладеним, оскільки відсутні такі істотні умови Договору поставки, як:

- предмет договору (найменування, асортимент, кількість Товару, що поставляється, а також вимоги до якості Товару);

- строки поставки Товару;

- ціна товару у грошовій формі еквівалентом одиниці товару

Позивач, заперечує дійсність договору поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 року, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРУПА і К», на підставі того, що зазначений Договір поставки не містить істотних умов договору поставки, передбачених нормами чинного законодавства, що суперечить чинному законодавству України, а саме: нормам Цивільного кодексу України (ст. 638 ч. 1 ЦКУ, ст. 632 ч. 1 ЦКУ, ст. 712 ч. 1 ЦКУ) та Господарського кодексу України (ст. 180 ч. 1 - 4 ГКУ, ст. 189 ч. 1, ч. 2 ГКУ, ст. 265 ч. 1 ГКУ), що в свою чергу суперечить господарським інтересам позивача.

Враховуючи вищезазначене, Позивач просить суд визнати Договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРУПА і К» недійсним з дати його укладення - з 10.02.2022 року.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити.

Відповідач зазначає, що договір підписаний сторонами та скріплено їх печатками, тобто Позивач укладаючи договір поставки погодився з усіма його умовами, шляхом його добровільного підписання.

Також відповідач вказує, що Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року у справі №904/5192/24 було відкрито провадження за позовом ТОВ «КРУПА І К» до ТОВ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» про стягнення заборгованості за спірним Договором поставки №10/02-1 від 10 лютого 2022 року в розмірі 1 483 210,04 грн. (враховуючи штрафні санкції, річні та інфляційні витрати). Заборгованість за даним договором утворилась в період з 11.06.2024 року по 03.10.2024 року (включно).

До 11.06.2024 року ТОВ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» виконувало свої зобов`язання за спірним договором в частині сплати за Товар.

В подальшому Позивач перестав виконувати свої зобов`язання, а при зверненні ТОВ «КРУПА І К» до суду з позовом про стягнення заборгованості почав стверджувати про недійсність та неукладеність договору, що свідчить про суперечливу поведінку позивача.

Крім того, у рахунках на оплату та у видаткових накладних, які підписані з двох сторін, згідно яких утворилася заборгованість чітко визначено номенклатура, кількість та ціна поставленого Товару. Поряд з цим рахунки на оплату та видаткові накладні містять посилання на спірний Договір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа I К" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (покупець) було укладено договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 (арк.с.9).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору.

Право власності на товар, що постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця в момент передання товару, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної (п. 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору постачання товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, постачальник надає покупцеві рахунок і видаткову накладну, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару.

Постачання товару здійснюється на умовах ЕХW-склад постачальника, смт Слобожанське, вул. Кримська буд. 22 згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. В окремих випадках постачання товару може здійснюватися компаніями-автоперевізниками, про що сторони узгоджують в специфікації (п. 1.3 договору).

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 договору визначено, що загальна сума цього договору складається із сумарної вартості всіх постачань, вказаних у видаткових накладних, з урахуванням ПДВ.

Датою постачання товару є дата виписки постачальником видаткової накладної (п. 2.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на підставі рахунка постачальника протягом 3 банківських днів з моменту його виставлення на умовах 100% передоплати за замовлену партію товару. При проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають специфікацію до цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після його поставки в строк, зазначений у відповідній специфікації до цього договору.

Якщо товар поставлено без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній (п. 3.3 договору).

У випадку, якщо покупець порушує зобов`язання, встановлені цим договором, у тому числі пов`язані з оплатою товару, постачальник має право призупинити або припинити відвантаження товару до ліквідації порушень покупцем зобов`язань за цим договором і до повної оплати ним усього переданого товару (п. 3.9 договору).

У пункті 5.2 сторонами погоджено, що за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми, за кожен день затримання платежу. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період затримки оплати.

Якщо затримка платежу триває понад 14 календарних днів, крім пені покупець додатково зобов`язується також сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості не оплаченого товару. Пеня та штраф сплачується покупцем незалежно від заподіяних постачальнику збитків (штрафна неустойка) (п. 5.3 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У разі, якщо від жодної із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення дії договору не надійде письмове повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах (п. 8.2 договору).

Письмових повідомлень сторін про намір розірвати, припинити або змінити договір матеріали справи не містять.

На виконання умов договору у період з 11.06.2024 по 03.10.2024 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 126 509,65 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 526 від 11.06.2024 на суму 22 238,16 грн;

- № 570 від 14.06.2024 на суму 9 324,98 грн;

- № 583 від 17.06.2024 на суму 5 760,00 грн;

- № 597 від 18.06.2024 на суму 35 403,42 грн;

- № 620 від 19.06.2024 на суму 48 716,62 грн;

- № 621 від 19.06.2024 на суму 35 333,28 грн;

- № 630 від 20.06.2024 на суму 2 056,27 грн;

- № 631 від 20.06.2024 на суму 19 869,70 грн;

- № 639 від 21.06.2024 на суму 29 165,50 грн;

- № 647 від 21.06.2024 на суму 19 290,94 грн;

- № 662 від 25.06.2024 на суму 16 444,32 грн;

- № 697 від 27.06.2024 на суму 29 658,79 грн;

- № 703 від 28.06.2024 на суму 9 823,16 грн;

- № 705 від 28.06.2024 на суму 26 735,78 грн;

- № 708 від 28.06.2024 на суму 1 311,82 грн;

- № 741 від 01.07.2024 на суму 79 858,42 грн;

- № 773 від 03.07.2024 на суму 11539,90 грн;

- № 774 від 03.07.2024 на суму 38 051,77 грн;

- № 775 від 03.07.2024 на суму 57 850,58 грн;

- № 779 від 03.07.2024 на суму 4 555,97 грн;

- № 1034 від 23.08.2024 на суму 210 748,48 грн;

- № 1047 від 27.08.2024 на суму 5 914,94 грн;

- № 1048 від 27.08.2024 на суму 1 754,27 грн;

- № 1079 від 30.08.2024 на суму 170 161,51 грн;

- № 1136 від 06.09.2024 на суму 6 345,56 грн;

- № 1219 від 19.09.2024 на суму 119 015,99 грн;

- № 1231 від 20.09.2024 на суму 483,00 грн;

- № 1241 від 23.09.2024 на суму 14 926,46 грн;

- № 1291 від 27.09.2024 на суму 41 324,51 грн;

- № 1303 від 30.09.2024 на суму 20 175,84 грн;

- № 1338 від 03.10.2024 на суму 32 669,71 грн (арк.с.27-59).

Вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств. Видаткові накладні не містять зауважень або заперечень.

Позивач зазначає, що договір поставки не містить істотних умов договору поставки, передбачених нормами чинного законодавства, що суперечить чинному законодавству України, а саме: нормам Цивільного кодексу України (ст. 638 ч. 1 ЦКУ, ст. 632 ч. 1 ЦКУ, ст. 712 ч. 1 ЦКУ) та Господарського кодексу України (ст. 180 ч. 1 - 4 ГКУ, ст. 189 ч. 1, ч. 2 ГКУ, ст. 265 ч. 1 ГКУ), що в свою чергу суперечить господарським інтересам позивача, тому просить суд визнати Договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОАГРОАЛЬЯНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРУПА і К» недійсним, з дати його укладення - з 10.02.2022 року.

Вказане стало причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору (постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 24.11.2021 у справі №754/10279/18).

Суд зазначає, що необхідно розрізняти такі поняття, як недійсний та неукладений договір. Вказані поняття не є тотожними та мають різні правові наслідки для сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У той же час, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина друга, третя статті 180 ГК України).

Аналогічна норма закріплена у статті 638 ЦК України, за якою договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Фактичне виконання сторонами договору виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

Судом встановлено, що договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, тобто договір є укладеним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 виконувався, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, тобто відповідачем поставлено товар, а позивачем прийнято товар.

Узагальнюючи викладене, суд доходить висновку про те, що стверджуючи про не укладення договору між сторонами позивач вдається до суперечливої поведінки.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Тому поведінка позивача щодо заперечення існування правовідносин з відповідачем є суперечливою.

Доказів того, що зміст договору поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, а також порушує його права, позивачем не надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Близька за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстави для задоволення позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУПА І К" про визнання договору поставки № 10/02-1 від 10.02.2022 недійсним - залишити без задоволення.

Судовий збір у розмірі 2 422,40 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова