Рішення

від 19.02.2025 по справі 908/3316/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/9/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 908/3316/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участю секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №908/3316/24

за позовом: Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, буд. 23, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03345018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКАНТРЕЙД» (69027, м.Запоріжжя, вул. Вузькоколійна, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45478142)

про стягнення 651168,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.12.2024, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 23.12.2024) Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - КП «ЕЛУАШ») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКАНТРЕЙД» (надалі - ТОВ «АНКАНТРЕЙД») 651168,00 грн штрафу за невиконання відповідачем умов договорів про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.20224 та № 103/ЕЗ від 07.11.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3316/24 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 27.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3316/24, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 21.01.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 21.01.2025, з урахуванням неявки представника відповідача, судове засідання відкладено до 05.02.2025 о 12год. 00хв.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 05.02.2025 оголошено перерву до 19.02.2025 о 14 год 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.

У судове засідання 19.02.2025 представники сторін не з`явилися.

Відповідач про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання 19.02.2025 суд не повідомив. Правової позиції щодо предмету спору не висловив.

Від позивача 19.02.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване перебуванням представника Колодія А.О. на лікарняному. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження обставин, якими позивач мотивував клопотання про відкладення судового засідання, до зазначеного клопотання не долучено.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті (щодо розгляду певних клопотань Антимонопольного комітету України).

З огляду на обмежений процесуальним законом строк розгляду справи, з метою реалізації завдань господарського судочинства та забезпечення права учасників справи на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась з огляду на положення ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 19.02.2025 справу розглянуто по суті.

Щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до низки статей ГПК України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому, оскільки станом на час відкриття провадження у справі № 908/3316/24 відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України ухвала господарського суду від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі № 908/3316/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копії ухвал суду від 27.12.2024 та від 21.01.2025, що були направлені судом на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача в паперовій формі засобами поштового зв`язку, повернуті поштовим відділення на адресу Господарського суду Запорізької області з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

У той же час судом на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань установлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (поштові адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ураховуючи наведене вище господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі № 908/3316/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім цього, суд ужив додаткових вичерпних заходів із метою повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Так, ухвала суду від 27.12.2024 про відкриття провадження у справі була також направлена на відому суду адресу електронної пошти ТОВ «Анкатрейд» - ankantrejd@gmail.com, документ доставлено до електронної скриньки, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.

Ухвали суду від 21.01.2025 та від 05.02.2025 направлялись на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, на відому суду адресу електронної пошти відповідача та були розміщені на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області вебпорталу «Судова влада України».

Отже, судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань. Однак, відповідач, у свою чергу, наданими йому процесуальним законом правами щодо активної участі в судовому розгляді, не скористався.

Відтак суд, із метою дотримання балансу інтересів сторін та забезпечення своєчасного вирішення справи, розглянув її за відсутності представника відповідача.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Позивач КП «ЕЛУАШ» звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з ТОВ «АНКАНТРЕЙД» 651168,00 грн штрафу за невиконання відповідачем умов договорів про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.20224 та № 103/ЕЗ від 07.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання за договорами про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.20224 та № 103/ЕЗ від 07.11.2024 в частині своєчасної поставки товару (талони за адресою постачальника - АЗС у м.Запоріжжя) в узгоджені сторонами строки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми штрафу, передбаченого п. 7. 2 договорів про закупівлю.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 548, 549, 610, 611, 612, 615, 623, 936, 949, 950, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 193, 218, 224, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі у судових засіданнях не брав.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

Між КП «ЕЛУАШ» (замовник, позивач) та ТОВ «АНКАНТРЕЙД» (відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та договір про закупівлю № 103/ЕЗ від 07.11.2024. Копії зазначених договорів із додатками долучені позивачем до позовної заяви.

Договір про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.2024 укладено за результатами проведення Запиту (ціни) пропозицій на закупівлю товару за предметом «Дизельне паливо (Євро 5), талон» в електронній системі закупівель «Прозорро» за номером оголошення UA-2024-10-31-008329-a.

Договір про закупівлю № 103/ЕЗ від 07.11.2024 також укладено за результатами проведення Запиту (ціни) пропозицій на закупівлю товару за предметом «Дизельне паливо (Євро 5), талон» в електронній системі закупівель «Прозорро» за номером оголошення UA-2024-10-30-011136-a.

Копії оголошень про проведення публічних закупівель та повідомлень про намір укласти договори про закупівлю долучені до матеріалів справи.

Редакція договорів про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та № 103/ЕЗ від 07.11.2024 є ідентичною, окрім строків поставки.

ТОВ «АНКАНТРЕЙД» прийняв участь у закупівлях позивача та подав до електронної системи закупівель пропозиції, а саме:

- до закупівлі за номером оголошення UA-2024-10-31-008329-a на суму 813 960,00 грн.;

- до закупівлі за номером оголошення UA-2024-10-30-011136-a на суму 813 960,00 грн.

Електронною системою закупівель в обох закупівлях пропозиція відповідача визнана найбільш економічно вигідною та сформовано повідомлення про намір укладення договору.

Відповідач погодився на укладання договорів із позивачем, між сторонами укладено договір про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та договір про закупівлю № 103/ЕЗ від 07.11.2024 (далі - договори).

Відповідно до умов зазначених договорів постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений в п.1.3. договорів та специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити товар (п.п. 1.2. - 1.4. договорів). Найменування товару: Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000- 9 - (Дизельне паливо (Євро 5) талони) ДК 021:2015: 09134200-9 - Дизельне паливо. Кількість Товару: 19000 літрів.

Відповідно до специфікації (додаток №1) до договору про закупівлю № 102/ЕЗ від 07.11.2024 предмет поставки: дизельне паливо (Євро5), талони у кількості 19000 літрів за ціною 42,84 грн за літр з ПДВ. Загальна вартість з ПДВ - 813960,00 грн.

Відповідно до специфікації (додаток №1) до договору про закупівлю № 103/ЕЗ від 07.11.2024 предмет поставки: дизельне паливо (Євро5), талони у кількості 19000 літрів за ціною 42,84 грн за літр з ПДВ. Загальна вартість з ПДВ - 813960,00 грн.

Постачальник здійснює поставку товару наступним чином: талони за адресою замовника:м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка 23 дизельне паливо - АЗС постачальника у м. Запоріжжя. Строк (термін) поставки (передачі) товару: з моменту укладення договору до 22.11.2024 за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та до 20.11.2024 за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024. Постачальник на підтвердження своїх зобов`язань за договором видає замовнику талони (картки) на всю кількість нафтопродуктів. Разом з товаром постачальник зобов`язаний надати замовнику такі документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; акт приймання-передавання; паспорт якості заводу-виробника; сертифікат відповідності. Моментом передачі товару замовнику вважається момент підписання відповідних документів: видаткової накладної та акту приймання-передавання (товарно-транспортної накладної) (п.п. 5.1. - 5.3. договорів).

Відповідно до пунктів 6.3., 6.3.1. - 6.3.3. договорів постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку товару у строк, встановлений цим договором;

- забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору;

- передати товар у власність замовника разом з паспортом якості заводу-виробника та сертифікатом відповідності.

Відповідно до п. 10.1 договорів вони набирають чинності з дня підписання та діють до 31.12.2024, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару (відмова у заправці пальним на АЗС, порушення строків поставки тощо), постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (пеню) у розмірі 40% від вартості договору (п. 7.2 договорів).

Зважаючи на невиконання умов договорів з боку постачальника, сторони дійшли згоди розірвати договори з вини постачальника, у зв`язку із односторонньою відмовою від виконання зобов`язань з поставки товару за договором з боку постачальника.

На підставі пунктів 12.10.- 12.12. договорів між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю товару від 07.11.2024 № 102/ЕЗ від 06.12.2024 та додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю товару від 07.11.2024 № 103/ЕЗ від 06.12.2024 про розірвання договору з вини постачальника у зв`язку із односторонньою відмовою від виконання зобов`язань з поставки товару за договором з боку постачальника. За змістом наведених додаткових угод договір розірвано з моменту підписання додаткової угоди. У додаткових угодах відповідач підтвердив, що попереджений про розірвання договору, в порядку п. 12.11 договору. Копії наведених додаткових угод містяться в матеріалах справи.

Відтак, відповідач обов`язок з поставки товару за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024 не виконав, додатковою угодою № 1 від 06.12.2024 до договору про закупівлю товару від 07.11.2024 № 102/ЕЗ та додатковою угодою № 1 від 06.12.2024 до договору про закупівлю товару від 07.11.2024 № 102/ЕЗ підтверджується факт відмови в поставці товару за договором, спір виник з вини відповідача.

Згідно з п. 12.12 договору у випадку розірвання договору з вини постачальника, останній зобов`язаний відшкодувати замовнику всі збитки в повному обсязі понад суми штрафних санкцій.

У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань за договорами позивачем пред`явлені до стягнення штрафні санкції, передбачені п. 7 2 договору, що складають:

- розмір штрафу за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 становить 325 584,00 грн.

813 960,00 (вартість договору) х 40% = 325 584,00 грн;

- розмір штрафу за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024 становить 325 584,00 грн.

813 960,00 (вартість договору) х 40% = 325 584,00 грн.

Разом із цим, станом на дату звернення позивача до суду договірні зобов`язання відповідачем не виконані, штрафні санкції не сплачені. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з виконання договору про закупівлю № 13/1830-МТР від 17.05.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Зазначені правові відносини врегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як установив суд, положеннями п.7.2 договору № 102/ЕЗ від 07.11.2024 та п.7.2 договору № 103/ЕЗ від 07.11.2024 у разі невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань при закупівлі товару (відмова у заправці пальним на АЗС, порушення строків поставки тощо), постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (пеню) у розмірі 40% від вартості договору (п. 7.2 договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товару за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 з моменту укладення договору до 22.11.2024 (п. 5.2 договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товару за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024 з моменту укладення договору до 20.11.2024 (п. 5.2 договору).

Установлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині поставки товару в обумовлений строк є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених договором.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 в сумі 325 584,00 грн та штрафу за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024 в сумі 325 584,00 грн, суд установив, що розрахунок виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7814,01 грн судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Із матеріалів справи встановлено, що КП «ЕЛУАШ» сплачено судовий збір у розмірі 9767,52 грн (платіжна інструкція № 1167 від 18.12.2024).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 7814,02 грн (651168,00грнх1,5%х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1953,50 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого КП «ЕЛУАШ» судового збору в розмірі 1953,50 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКАНТРЕЙД» (69027, м.Запоріжжя, вул. Вузькоколійна, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45478142) на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, буд. 23, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03345018) суму штрафу за договором № 102/ЕЗ від 07.11.2024 в розмірі 325 584 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, суму штрафу за договором № 103/ЕЗ від 07.11.2024 в розмірі 325 584 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, 7814 (сім тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 02 копійки судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 20.02.2025.

Суддя І.Є. Лєскіна