Ухвала

від 20.02.2025 по справі 909/160/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/160/25

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20.02.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" (вх. № 1464/25 від 19.02.2025) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ"

(вул. Військових Ветеранів, буд. 12, м. Івано-Франківськ,

Івано-Фанківська область, 76018)

до відповідачів: Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області

(вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,

Івано-Фанківський район, Івано-Фанківська область,76608)

Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

(вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ,

Івано-Фанківський район, Івано-Фанківська область, 76014)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок, визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 1304/25 від 17.02.2025) до відповідачів: Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок, визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Підставами позовних вимог позивач зазначає те, що 22.02.2024 позивачем було придбано виробничі будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, буд. 6Б, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2024 № 376310950, за якою складовими частинами придбаного об`єкта нерухомого майна є: конюшня, А (загальною площею 476, 9 м. кв.), заклад громадського харчування, Б (загальною площею 350, 1 м. кв.), сіносклад, В (загальною площею 260, 5 м. кв.), свинарник, Г (загальною площею 176, 7 м. кв.), огорожа, 1 (загальною площею 207, 3 м. кв.). Відповідні будівлі були розміщені у конфігурації земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010, площею 1, 7393 га.

При цьому, позивач зазначає, що під час поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна (виробничих будівель) встановлено, що виробничі приміщення позивача розташовані на новоутворених земельних ділянках з кадастровими номерами 2610197401:18:001:0067 та 2610197401:18:001:0063, що підтверджується Технічним паспортом з реєстраційним № ТІ01:2392-8080-1408-8141, виданим 09.04.2024 ТОВ "Є.КОНСТРАКШИН".

Позивач стверджує, що внаслідок протиправних рішень відповідачів земельну ділянку з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 перенесено в архівний шар, в конфігурації останньої утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2610197401:18:001:0067, 2610197401:18:001:0063, на яких розміщені складові виробничих приміщень, які були придбані позивачем 22.02.2024, а земельна ділянка з кадастровим № 2610197401:18:001:0063 за результатами земельних торгів передана в оренду третій особі Лукановській Мар`яні Петрівні.

Заявник вказує, що у нього були справедливі очікування щодо отримання земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010, загальною площею 1, 7393 га, у користування (оренду). Мова йде про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Відтак, на переконання позивача, в даному випадку має місце порушення права власності останнього на виробничі будівлі та майнового інтересу на отримання в користування земельних ділянок, на яких розміщене означене нерухоме майно.

19.02.2025 за вх. № 1464/25 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" надійшла заява про забезпечення позову.

Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що суттєва частина об`єкта нерухомого майна, а саме частина огорожі, загальною площею 207, 3 м. кв., що перебуває у власності позивача, знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, яка незаконно була передана в оренду третій особі, та на момент подання даної заяви позивачу вже завдано майнової шкоди шляхом пошкодження третьою особою огорожі, яка входить до складу виробничих будівель позивача.

Так, за твердженням позивача, 05.08.2024 невідомі особи проникли на територію земельної ділянки, на якій розміщено майно позивача, зламали частину огорожі, вирубали дерева та зняли верхній шар ґрунту площею 500 м. кв. У зв`язку із чим, 16.08.2024 керівником позивача - Хвальботою М. П. подано заяву на ім`я начальника Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, а також надані пояснення з приводу фактичних обставин справи.

При цьому, заявник вказує, що з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за критерієм ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (орендаря земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063) виявлено, що останній видано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 21.08.2024 № ІФ051240724741, Містобудівні умови та обмеження від 18.04.2024 № 32-31.2.1-01, Проектну документацію від 23.05.2024 № 348-24, Експертизу проекту від 22.07.2024 № 7-031-24-КЧ/ІФ. Відповідно на даний момент ОСОБА_1 починає підготовчі/будівельні роботи на орендованій земельній ділянці, завдаючи матеріальної шкоди майну позивача, яке розміщене на останній. Подальше здійснення третьою особою підготовчих та/або будівельних робіт на вказаній земельній ділянці та/або безпосередній демонтаж огорожі ставить під загрозу існування майна позивача загалом та можливості відновлення порушеного права останнього на отримання у користування земельної ділянки, на якій розміщені складові елементи виробничих будівель, у межах площі необхідної для їх обслуговування.

Відтак, заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, яка перебуває у власності заявника, та проведення підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим № 2610197401:18:001:0063;

- заборони Івано-Франківській міській раді приймати рішення та/або вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, зокрема, але не виключно, приймати рішення щодо викупу останньої третьою особою, відчужувати земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу, здавати в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

20.02.2025 за вх. № 2843/25 через підсистему "Електронний суд" від Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

У поданих Івано-Франківською міською радою Івано-Франківської області запереченнях на заяву про забезпечення позову, відповідач вказуючи на необґрунтованість та недоведеність належними доказами тверджень заявника про те, що належне йому на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:186001:0063, а також на відсутність ознак, які б свідчили про очевидність протиправності оскаржуваних рішень Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 № 428-18, доручення Держгеокадастру від 25.10.2016 № 539/3-16-0.21 та договору оренди земельної ділянки від 01.01.2024, просив суд відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" про забезпечення позову.

За правилами частин 1, 3, 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" є немайнові вимоги про:

- визнання протиправними дій державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та анулювання рішення останнього у частині перенесення до архівного шару земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010;

- зобов`язання державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області вчинити дії щодо відновлення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010 у Державному земельному кадастрі як об`єкта цивільних прав, шляхом поновлення у Поземельній книзі запису щодо земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010 внесенням до Державного земельного кадастру відомостей про його поновлення, та вилучення з архівного шару даних Державного земельного кадастру відомостей (запису) про земельну ділянку з кадастровим № 2610197401:18:001:0010 з одночасним поновленням в Державному земельному кадастрі відомостей (запису) про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010 та оприлюдненням відомостей про останню на Публічній кадастровій карті України;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063 площею 0, 8734 га;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0067 площею 0, 9305 га;

- визнання протиправним та скасування Рішення Івано-Франківської міської ради (18 сесія) восьмого демократичного скликання від 26.11.2021 № 428-18 "Про проведення земельних торгів" в частині затвердження умов проведення земельних торгів, документації із землеустрою по земельній ділянці з кадастровим № 2610197401:18:001:0063;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2024, укладеного між Івано-Франківською міською радою та Лукановською Мар`яною Петрівною.

Судове рішення у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/10504/18, від 05.11.2020 у справі № 910/7181/20.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із долученими до матеріалів справи доказами, за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, буд. 6Б, знаходяться виробничі будівлі, які належать на праві власності позивачу, а саме: конюшня, А (загальною площею 476, 9 м. кв.), заклад громадського харчування, Б (загальною площею 350, 1 м. кв.), сіносклад, В (загальною площею 260, 5 м. кв.), свинарник, Г (загальною площею 176, 7 м. кв.), огорожа, 1 (загальною площею 207, 3 м. кв.). Відповідні будівлі були розміщені у конфігурації земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0010, площею 1, 7393 га.

Згідно з Технічним паспортом з реєстраційним № ТІ01:2392-8080-1408-8141, виданим 09.04.2024 ТОВ "Є.КОНСТРАКШИН", під час поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна (виробничих будівель) встановлено, що виробничі приміщення позивача розташовані на новоутворених земельних ділянках з кадастровими номерами 2610197401:18:001:0067 та 2610197401:18:001:0063.

Заявник стверджує, що станом на даний час, йому вже завдано майнової шкоди шляхом пошкодження третьою особою огорожі, яка входить до складу виробничих будівель останнього, а подальше здійснення третьою особою підготовчих та/або будівельних робіт на вказаній земельній ділянці та/або безпосередній демонтаж огорожі ставить під загрозу існування майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" загалом та можливості відновлення порушеного права останнього на отримання у користування земельної ділянки, на якій розміщені складові елементи виробничих будівель, у межах площі необхідної для їх обслуговування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту та встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, 1 (загальною площею 207, 3 м. кв.), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у власності заявника є адекватним і пов`язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, який дозволить уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна.

Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, означений захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог, не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить положенням статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, 1 (загальною площею 207, 3 м.кв.), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ".

Також суд наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України).

Водночас, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона ОСОБА_1 вчиняти дії щодо проведення підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, може мати наслідком втручання у господарську діяльність третьої особи, що є недопустимим з огляду на приписи статті 6 Господарського кодексу України і, за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Враховуючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо проведення підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим № 2610197401:18:001:0063.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

В той же час, заявником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували припущення, що Івано-Франківською міською радою Івано-Франківської області вчиняються, або можуть бути вчинені дії, щодо земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, зокрема, щодо викупу останньої третьою особою, відчуження земельної ділянки шляхом укладення договору купівлі-продажу, здавання в оренду (суборенду), вчинення будь-яких інших договорів, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки

Заявником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем можуть бути вчинені дії/прийняті рішення, пов`язані з відчуженням/надання в оренду/поділом земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим № 2610197401:18:001:0063 передана в оренду третій особі ОСОБА_1 04.01.2024. Договір оренди означеної земельної ділянки укладено строком на 5 років та діє до 04.01.2029.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення вже реалізованих дій, не відповідає вимогам розумності, адекватності та співмірності забезпечення позову, а також не може запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту прав заявника (постанова КГС ВС від 10.04.2024 у справі № 910/12333/23).

Відтак, аргументи позивача про доцільність вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківській міській раді приймати рішення та/або вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим № 2610197401:18:001:0063, зокрема, але не виключно, приймати рішення щодо викупу останньої третьою особою, відчужувати земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу, здавати в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" (вх. № 1464/25 від 19.02.2025) про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, 1 (загальною площею 207, 3 м. кв.), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ"

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення, виходячи із наведених заявником обставин у даній справі, станом на даний час не є доцільним.

За правилами частин 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" (вх. № 1464/25 від 19.02.2025) про забезпечення позову у справі № 909/160/25 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 909/160/25, а саме:

- заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, 1 (загальною площею 207,3 м.кв.), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ".

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" (вх. № 1464/25 від 19.02.2025) про забезпечення позову у справі № 909/160/25 - відмовити.

4. Відповідно до частини 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Інтернаціональ" (вул. Військових Ветеранів, буд. 12, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 44284188).

Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 (с. Хом`яківка, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77408; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

6. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після її прийняття.

7. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому статтею 145 Господарського процесуального кодексу України.

8. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

9. Ухвалу складено та підписано 20.02.2025.

Суддя В. В. Михайлишин