Рішення

від 13.02.2025 по справі 910/9949/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/9949/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Іванов А.О.;

від відповідача Акуленко А.В.

В судовому засіданні 13.02.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 20.02.2025 року.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 02.08.2024 року до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 912 098,44 грн., з них: основного боргу - 882 504,15 грн. (вісімсот вісімдесят дві гривні п`ятсот чотири гривні 15 копійок), інфляційних втрат - 23 803,77 грн. (двадцять три тисячі вісімсот три гривні 77 копійок) та 3% річних - 5790,52 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто гривень 52 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманої на підставі договору № 2160/01/20 від 14.12.2020 року електричної енергії, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 882 504,15 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 23 803,77 грн. та 3% річних у розмірі 5790,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9949/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

16.09.2024 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшов відзив на позовну заяву № 15/5035 від 11.09.2024 року (направлений засобами поштового зв`язку 11.09.2024 року, що підтверджується датою оформлення на конверті), в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) позивачем невірно визначено момент виникнення зобов`язання щодо здійснення розрахунку за договором, чим збільшено період прострочення спірних платежів; (2) обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії не настав; (3) наявність у позивача заборгованості перед позивачем за договором від 25.01.2024 року № 593/07/24 виключає можливість стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 257,77 грн.; (4) позивачем при здійсненні розрахунків не враховано дати прийняття НКРЕКП постанов від 30.04.2024 року № 858, від 08.05.2024 року № 896 та від 15.05.2024 року № 946; (5) позивачем не враховано здійсненні 11.07.2024 року оплати електричної енергії, що впливає на базу та період здійснених нарахувань; (6) наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним, розрахований методологічно невірно; (7) настання обставин непереборної сили унеможливлює стягнення з відповідача заявлених до стягнення до сум. Крім того, у пункті 3 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір 3% річних до 1 грн. (в разі якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог). Відповідач також просить розглядати справу з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року ухвалено перейти до розгляду справи № 910/9949/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2024 року.

24.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що відсутність у відповідача коштів не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати заборгованість за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року. Крім того, позивач зазначив, що заборгованість у розмірі 98 362,57 грн. сплачена 11.07.2024 року. За вказаних обставин, позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 884 742,85 грн., з них: основного боргу - 856 008,28 грн., інфляційних втрат - 23 101,50 грн. та 3% річних - 5633,07 грн.

25.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти доводів позивача заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач просив зменшити розмір 3% річних до 1 грн. в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

15.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 173 627,82 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. До поданого клопотання відповідачем долучено платіжні інструкції: № 402 787 від 27.09.2024 року на суму 1706,75 грн., № 401 917 від 27.09.2024 року на суму 35 832,25 грн., № 404 450 від 30.09.2024 року на суму 47 737,36 грн., № 407 006 від 07.10.2024 року на суму 88 351,46 грн.

В підготовчому засіданні 15.10.2024 року судом оголошувалася перерва.

13.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшло клопотання про застосування судом положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та зазначення у резолютивній частині рішення (в разі задоволення позовних вимог) про нарахування 3% річних на суму боргу 856 008,28 грн., починаючи з 02.08.2024 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.

18.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 70 255,77 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. До поданого клопотання відповідачем долучено платіжні інструкції: № 409 818 від 23.10.2024 року на суму 63 138,08 грн., № 411 455 від 25.10.2024 року на суму 7117,69 грн.

19.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшла заява б/н від 19.11.2024 року «Про зменшення розміру позовних вимог», якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 599 869,17 грн., з них: основного боргу - 571 134,60 грн., інфляційних втрат - 23 101,50 грн. та 3% річних - 5633,07 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Судом встановлено, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана без дотримання вимог ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, тому не прийнята судом до розгляду.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 19.11.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9949/24 до судового розгляду по суті на 16.01.2025 року.

15.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 392 772,28 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. До поданого клопотання відповідачем долучено платіжні інструкції: № 402 787 від 27.09.2024 року на суму 1706,75 грн., № 404 450 від 30.09.2024 року на суму 47 737,36 грн., № 407 006 від 07.10.2024 року на суму 88 351,46 грн., № 401 917 від 27.09.2024 року на суму 35 832,25 грн., № 409 818 від 23.10.2024 року на суму 63 138,08 грн., № 438 316 від 31.12.2024 року на суму 2359,84 грн., № 435 654 від 26.12.2024 року на суму 3061,84 грн., № 420 130 від 14.11.2024 року на суму 21 359,02 грн., № 415 786 від 30.10.2024 року на суму 19 631,07 грн., № 411 455 від 25.10.2024 року на суму 7117,69 грн., № 440 859 від 31.12.2024 року на суму 63 902,24 грн., № 436 497 від 26.12.2024 року на суму 38 574,68 грн.

В судовому засіданні 16.01.2025 року судом оголошувалася перерва.

24.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшли пояснення щодо оплат за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року.

28.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшли додаткові пояснення.

30.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшли пояснення щодо оплат за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року.

В судовому засіданні 28.01.2025 року судом оголошувалася перерва.

05.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшли додаткові пояснення.

06.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 587 672,43 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. До поданого клопотання відповідачем долучено платіжні інструкції: № 446 098 від 31.01.2025 року на суму 86 112,41 грн., № 446 910 від 31.10.2025 року на суму 923 482,44 грн., № 449 429 від 31.01.2025 року на суму 381 277,40 грн., № 448 602 від 31.01.2025 року на суму 196 682,14 грн.

Судом встановлено, що подані відповідачем до цього клопотання платіжні інструкції не стосуються даної справи, оскільки кошти за цими платіжними дорученнями сплачені не на рахунок позивача у справі та не за договором за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року.

В судовому засіданні 06.02.2025 року судом оголошувалася перерва.

13.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" надійшло клопотання про долучення доказів. До поданого клопотання позивачем долучено платіжні інструкції: № 448 982 від 31.01.2025 року на суму 16 470,68 грн., № 449 807 від 31.01.2025 року на суму 41 543,33 грн., № 446 403 від 31.01.2025 року на суму 16 762,37 грн., № 447 273 від 31.01.2025 року на суму 120 123,77 грн.

В судовому засіданні 13.02.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мелтон» (надалі - позивач, продавець за "зеленим" тарифом) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (надалі - відповідач, гарантований покупець) укладено договір № 2160/01/20 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженою постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.3. - 2.5. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку або Глави б Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п. 3.1., 3.3. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави б Порядку продажу електричної енергії споживачами.

В п. 4.5. договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

На виконання умов договору № 2160/01/20 від 14.12.2020 року у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року, та протягом 2023 року позивач продав, а гарантований покупець купив електричну енергію на загальну суму 5 977 071,97 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії: від 30.09.2022 року на суму 277 228,84 грн., від 31.10.2022 року на суму 361 526,63 грн., від 30.11.2022 року на суму 147 402,78 грн., від 31.12.2022 року на суму 79 729,31 грн., від 31.01.2023 року на суму 77 009,42 грн., від 28.02.2023 року на суму 192 660,92 грн., від 31.03.2023 року на суму 455 097,34 грн., від 30.04.2023 року на суму 480 660,60 грн., від 31.05.2023 року на суму 723 955,40 грн., від 30.06.2023 року на суму 668 624,90 грн., від 31.07.2023 року на суму 729 317,03 грн., від 31.08.2023 року на суму 705 095,56 грн., від 30.09.2023 року на суму 618 947,654 грн., від 31.10.2023 року на суму 297 146,08 грн., від 30.11.2023 року на суму 114 280,00 грн., від 31.12.2023 року на суму 48 389,42 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Розмір вартості електричної енергії за спірний період затверджено постановами НКРЕКП: від 30.04.2024 року № 858 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 01.05.2024 року), від 08.05.2024 року № 896 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.05.2024 року), від 15.05.2024 року № 946 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 16.05.2024 року).

За отриману електричну енергію відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 5 094 567,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року становить 882 504,15 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 року № 641 (надалі - Порядок №641).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1, 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено Державне підприємство "Гарантований покупець" на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства "Енергоринок " шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року № 455 затверджено статут "Гарантований покупець", у відповідності до п. 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 року № 1217.

За змістом ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим тарифом" (п. 18).

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено зелений тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії зеленого тарифу.

Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1. гл. 2 Порядку № 641).

Як вже було встановлено судом вище, 14.12.2020 року між позивачем, як продавцем за "зеленим" тарифом, та відповідачем, як гарантованим покупцем, укладено договір № 2160/01/20, за умовами якого відповідачем були прийняті на себе зобов`язання із купівлі у позивача електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 2160/01/20 від 14.12.2020 року у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року, та протягом 2023 року позивач продав, а гарантований покупець купив електричну енергію на загальну суму 5 977 071,97 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії: від 30.09.2022 року на суму 277 228,84 грн., від 31.10.2022 року на суму 361 526,63 грн., від 30.11.2022 року на суму 147 402,78 грн., від 31.12.2022 року на суму 79 729,31 грн., від 31.01.2023 року на суму 77 009,42 грн., від 28.02.2023 року на суму 192 660,92 грн., від 31.03.2023 року на суму 455 097,34 грн., від 30.04.2023 року на суму 480 660,60 грн., від 31.05.2023 року на суму 723 955,40 грн., від 30.06.2023 року на суму 668 624,90 грн., від 31.07.2023 року на суму 729 317,03 грн., від 31.08.2023 року на суму 705 095,56 грн., від 30.09.2023 року на суму 618 947,654 грн., від 31.10.2023 року на суму 297 146,08 грн., від 30.11.2023 року на суму 114 280,00 грн., від 31.12.2023 року на суму 48 389,42 грн.

Акти купівлі-продажу електричної енергії підписані представниками сторін без зауважень.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В пункті 10.1. Порядку визначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4. Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4 Порядку № 641, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Як встановлено судом, за отриману електричну енергію відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 5 094 567,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 року становить 882 504,15 грн.

Судом встановлено, що 11.07.2024 року (до звернення позивача з позовом до суду) відповідач сплатив позивачу заборгованість за електричну енергію у розмірі 98 362,57 грн.

Факт сплати відповідачем коштів у розмірі 98 362,57 грн. позивачем не заперечується.

Таким чином, у спірних правовідносинах предмет спору в частині заборгованості за електричну енергію в розмірі 98 362,57 грн. станом на дату звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом, а саме 12.08.2024 року вже був відсутній.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після звернення позивача до суду з розглядуваним позовом відповідач сплатив частину заборгованості за електричну енергію, що підтверджується платіжними інструкціями: № 402 787 від 27.09.2024 року на суму 1706,75 грн., № 401 917 від 27.09.2024 року на суму 35 832,25 грн., № 404 450 від 30.09.2024 року на суму 47 737,36 грн., № 407 006 від 07.10.2024 року на суму 88 351,46 грн., № 409 818 від 23.10.2024 року на суму 63 138,08 грн., № 411 455 від 25.10.2024 року на суму 7117,69 грн., № 438 316 від 31.12.2024 року на суму 2359,84 грн., № 435 654 від 26.12.2024 року на суму 3061,84 грн., № 420 130 від 14.11.2024 року на суму 21 359,02 грн., № 415 786 від 30.10.2024 року на суму 19 631,07 грн., № 440 859 від 31.12.2024 року на суму 63 902,24 грн., № 436 497 від 26.12.2024 року на суму 38 574,68 грн., № 448 982 від 31.01.2025 року на суму 16 470,68 грн., № 449 807 від 31.01.2025 року на суму 41 543,33 грн., № 446 403 від 31.01.2025 року на суму 16 762,37 грн., № 447 273 від 31.01.2025 року на суму 120 123,77 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 587 672,43 грн. припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 587 672,43 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію підлягають частковому задоволенню в розмірі 196 469,15 грн. (882 504,15 грн. - 98 362,57 грн. - 587 672,43 грн.).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 23 101,50 грн. та 3% річних у розмірі 5633,07 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунками позивача, становлять: 23 101,50 грн. - інфляційних втрат та 5633,07 грн. - 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розмір 3% річних до 1 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19) та від 13.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 року у справі № 905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання зобов`язань, за наведених відповідачем обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Щодо клопотання про застосування судом положень ч. 10 ст. 238 ГПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте наведені норми закону наділяють суд правом, а не обов`язком, надавати на стадії ухвалення судового рішення будь-які вказівки органу (особі), що буде здійснювати примусове виконання цього рішення.

Також слід зазначити, що рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, і також не може бути умовним. Розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуюче порушення, суперечить вимогам чинного законодавства України, у той час, як в законодавстві України можливі подальші зміни, про які суду на теперішній час невідомо і не може бути відомо.

Отже, зазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи сплату основного боргу у розмірі 587 672,43 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, а також враховуючи сплату 98 362,57 грн. до звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 12 193,15 грн. покладається на відповідача з огляду те, що спір виник у зв`язку з неправильними діями Державного підприємства «Гарантований покупець».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" судового збору в сумі 410,33 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9949/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 587 672,43 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код 43068454, адреса: 01032, м. Київ, вул. симона Петлюри, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" (ідентифікаційний код 36356933, адреса: 03035, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, 63, оф. 1/7) грошові кошти: основного боргу - 196 469,15 грн. (сто дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень 15 копійок), інфляційних втрат - 23 101,50 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 50 копійок), 3% річних - 5633,07 грн. (п`ять тисяч шістсот тридцять три гривні 07 копійок) та судовий збір - 12 193,15 грн. (дванадцять тисяч сто дев`яносто три гривні 15 копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" (ідентифікаційний код 36356933, адреса: 03035, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, 63, оф. 1/7) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 410,33 грн. (чотириста десять гривень 33 копійки), сплачений на підставі квитанції про сплату № 867А-А76L-Y7SE від 21.082024 року, оригінал якої міститься у матеріалах справи № 910/9949/24.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.02.2025р.

Суддя О.В. Котков