ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/13026/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПП "Ліфт Кран Сервіс"
про стягнення 83 329,42 грн
Представники сторін: не викликалися.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Зернопродукт МХП" (далі - ПрАТ "МХП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПП "Ліфт Кран Сервіс" (далі - Товариство) 59056,00 грн, посилаючись на помилкове перерахування відповідачу вказаної суми коштів, а також у зв`язку з неправомірним використанням останнім суми надмірно сплачених коштів просило стягнути 21 011,59 грн інфляційних втрат та 3 261,83 грн 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду 15.11.2024 через систему "Електронний суд" ПрАТ "МХП" подало заяву про усунення недоліків його позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13026/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/13026/24 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "МХП" обґрунтованими.
21.07.2021 між філією "Рідний край" в особі ПрАТ "МХП" (далі - МХП) та Товариством (далі за текстом договору - Контрагент) було укладено договір підряду №2106241 від 24.06.2021, відповідно до пункту 1.1. якого Контрагент зобов`язується у встановлені строки за завданням МХП виконати роботи, зазначені в додатках до договору, а МХП - прийняти та оплатити зазначені роботи.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору загальна вартість робіт, що є предметом цього договору вказується у Додатку №2 до цього договору. Вартість окремих видів та/або етапів робіт, що є предметом цього договору, визначається Сторонами згідно Додатку №3 до цього правочину.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що фактична загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати загальну вартість робіт визначену у Додатку №2 до цього договору.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються згідно умов Додатку №2 до договору на підставі акту (-ів) передачі-приймання виконаних робіт з додатком підсумкової відомості ресурсів (по формі згідно додатків до договору або у разі використання ПО "АВК" по формі №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт , в т.ч. по формі №КБ-3, по кожному етапу робіт (надалі все разом по тексту - Акти передачі-приймання виконаних робіт) (пункт 2.9. договору).
Згідно з пунктом 5.3. договору передача виконаного обсягу робіт (їх частини) здійснюється з супровідними документами Контрагента. За результатами виконання робіт Контрагент протягом строку передбаченого Додатком №1 до цього договору, подає МХП Акт приймання-передачі виконаних робіт та виконавчу документацію (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту (у разі виконання земляних робіт), протоколи якості з`єднувальних конструкцій та ін.), затверджену уповноваженим представником Контрагента. Акти, у разі приймання виконаних робіт МХП, повинні бути підписані останнім протягом строку передбаченого Додатком №2 до цього договору.
Згідно з пунктом 4 Додатку №2 до договору МХП здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Контрагента у наступному порядку:
авансовий платіж в розмірі 30% від вартості замовлених робіт протягом 7 банківських днів з дати підписання Договору (в т.ч. додатків до нього) на підставі отриманого від Контрагента рахунку-фактури (пункт 4.1.);
остаточний платіж в розмірі 70 % від вартості виконаних робіт, вказаної у відповідному Акті приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 22 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту (пункт 4.2.).
Зі змісту Додатку №4 до договору підряду вбачається, що строк виконання робіт липень-серпень 2021 року.
За умовами Додатку №6 до договору (Технічне завдання) та Додатку №1 (Дефектний акт) до Додатку №6 до договору сторонами визначено роботи по ремонту семи мостових однобалкових кранів:
1) зав. №009 у с. Соснівка, Білогірський р-н, Хмельницька обл.;
2) в/п 2,0 т, зав. №б/н, обліковий №01 у с. Білогородка, Ізяславський р-н, Хмельницька обл.;
3) в/п 3,2 т, обліковий №РК-0001619 у с. Білогородка, Ізяславський р-н, Хмельницька обл.;
4) 2 т, у с. Новостасівці, Теофіпольський р-н, Хмельницька обл. (ремонтний цех);
5) 3,2 т, у с. Новостасівці, Теофіпольський р-н, Хмельницька обл. (ремонтний цех);
6) 3,2 т, у с. Новостасівці, Теофіпольський р-н, Хмельницька обл. (тракторна бригада);
7) 3,2 т, у с. Ільківці, Теофіпольський р-н, Хмельницька обл.
На виконання умов договору, МХП було перераховано на користь Товариства 354016,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№265214004 від 03.08.2021 на суму 108 216,00 грн;
№3145690003 від 04.02.2022 на суму 44 836,00 грн;
№3145690004 від 04.02.2022 на суму 81 984,00 грн;
№3145690005 від 04.02.2022 на суму 30 492,00 грн;
№3145690007 від 04.02.2022 на суму 13 068,00 грн;
№3145690008 від 04.02.2022 на суму 40 284,00 грн;
№3145690009 від 04.02.2022 на суму 35 136,00 грн.
У той же час Товариством було виконано роботи у розмірі 294 960,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 04.01.2022 (за січень 2022 року), підсумковими відомостями ресурсів за січень 2022 року, а також довідками про вартість виконаних робіт та витрати від 04.01.2022 (за січень 2022 року).
Доказів виконання інших робіт матеріали справи не містять та не були надані сторонами.
За твердженнями позивача роботи у с. Соснівка, Білогірський р-н, Хмельницька обл. не проводилися за взаємною згодою сторін.
МХП зверталося до Товариства з листами №252 від 17.03.2022 та №2304/1 від 23.04.2024, в яких просило повернути 59 056,00 грн помилково сплачених коштів.
Однак вказані вимоги МХП були залишені без відповіді та задоволення.
У зв`язку з неповерненням у добровільному порядку помилково сплачених коштів ПрАТ "МХМ" звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №2106241 від 24.06.2021, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким відповідно до частин 1, 2 статті 835 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, укладення сторонами договору підряду №2106241 від 24.06.2021 було спрямоване на виконання робіт відповідачем та одночасного обов`язку позивача по здійсненню їх оплати.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (стаття 854 ЦК України).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що фактична загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати загальну вартість робіт визначену у Додатку №2 до цього договору.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються згідно умов Додатку №2 до договору на підставі акту (-ів) передачі-приймання виконаних робіт з додатком підсумкової відомості ресурсів (по формі згідно додатків до договору або у разі використання ПО "АВК" по формі №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт , в т.ч. по формі №КБ-3, по кожному етапу робіт (Акти передачі-приймання виконаних робіт) (пункт 2.9. договору).
Згідно з пунктом 4 Додатку №2 до договору МХП здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Контрагента у наступному порядку:
авансовий платіж в розмірі 30% від вартості замовлених робіт протягом 7 банківських днів з дати підписання Договору (в т.ч. додатків до нього) на підставі отриманого від Контрагента рахунку-фактури (пункт 4.1.);
остаточний платіж в розмірі 70 % від вартості виконаних робіт, вказаної у відповідному Акті приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 22 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту (пункт 4.2.).
Як було раніше встановлено судом, МХП було перераховано на користь Товариства 354016,00 грн, однак роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт було виконано лише на суму 294 960,00 грн.
У той же час, згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Разом із цим, системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14 та підтримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.08.2021 у справі №913/371/20.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.08.2021 у справі №913/371/20.
Інших доказів виконання підрядних робіт за договором та/або рахунків для здійснення попередньої оплати за договором чи інших доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів у сумі 59 056,00 грн до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що 59 056,00 грн (354 016,00 грн - 294 960,00 грн) є безпідставно набутими коштами, а тому підлягають поверненню ПрАТ "МХП".
Також у зв`язку із неповерненням надмірно сплаченої суми коштів, позивачем нараховано до стягнення 21 011,59 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.02.2022 по 16.09.2024 на кошти у розмірі 59 056,00 грн, та 3 261,83 грн 3% річних, нарахованих за період з 28.02.2022 по 31.12.2023 на вказану суму коштів.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).
Щодо правильного визначення початку періоду прострочення суд відзначає, що у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за відповідні періоди, який також не заперечувався відповідачем та не перевищує розраховані судом суми, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 21 011,59 грн інфляційних втрат та 3 261,83 грн 3% річних, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов ПрАТ "МХП" підлягає задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено коефіцієнт 0,8 для пониження ставки судового збору, покладається на відповідача.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПП "Ліфт Кран Сервіс" (03041, місто Київ, вулиця Горіхуватський шлях (Генерала Родімцева), будинок 15-А, квартира 4; ідентифікаційний код 37413117) на користь Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (01609, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1; ідентифікаційний код 32547211) 59 056 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп., 21 011 (двадцять одну тисячу одинадцять) грн 59 коп. інфляційних втрат, 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одну) грн 83 коп. 3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2025 |
Оприлюднено | 21.02.2025 |
Номер документу | 125290261 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі підряду, з них |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мудрий С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні