Рішення

від 20.02.2025 по справі 910/14732/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/14732/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кетбент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Кон"

про стягнення 298 041,88 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Кетбент" (далі - ТОВ "Кетбент") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Кон" (далі - ТОВ "Сол Кон") 275 000 грн безпідставно набутих коштів, посилаючись на помилкове перерахування відповідачу вказаної суми коштів, а також у зв`язку з неправомірним використанням останнім вказаних коштів просило стягнути 16 595,16 грн інфляційних втрат та 6 446,72 грн 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14732/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/14732/24 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що ТОВ "Сол Кон" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Кетбент" обґрунтованими.

25.01.2024 ТОВ "Кетбент" було перераховано на користь ТОВ "Сол Кон" 275000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №632 від 25.01.2024.

У призначенні платежу зазначено: "Сплата згідно акту надання послуг 25 від 30.12.2023 у сумі 229 166,67 грн., ПДВ - 20% 45 833,33 грн".

Однак за твердженнями позивача жодних нормативних підстав для здійснення цього платежу не існувало і не існує, а цільове призначення платежу, вказане в платіжній інструкції, є технічною помилкою і не відповідає дійсності, оскільки між ТОВ "Кетбент" та ТОВ "Сол Кон" не існувало та не існує жодних договірних відносин щодо надання послуг. Жодних актів позивач не підписував. Будь-які документи, свідчення чи інші юридично значущі докази щодо наявності таких відносин, які би могли підтвердити наявність зобов`язань ТОВ "Кетбент" щодо сплати ТОВ "Сол Кон" вищевказаних коштів, відсутні.

08.10.2024 ТОВ "Кетбент" звернулося до ТОВ "Сол Кон" з вимогою №04/10/2024 від 04.10.2024, в якій просило повернути помилково перераховані коштів у сумі 275 000,00 грн.

Однак вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неповерненням ТОВ "Сол Кон" у добровільному порядку помилково сплачених коштів ТОВ "Кетбент" звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У той же час, згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Судом встановлено, що в матеріалах справи №910/14732/24 відсутні будь-які правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 275 000,00 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що 275 000,00 грн є безпідставно набутими коштами, а тому підлягають поверненню ТОВ "Кетбент".

Також у зв`язку із неповерненням надмірно сплаченої суми коштів, позивачем нараховано до стягнення 16 595,16 грн інфляційних втрат та 6 446,72 грн 3% річних, нарахованих за період з 25.01.2024 по 05.11.2024 на вказану суму коштів.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Щодо правильного визначення початку періоду прострочення суд відзначає, що у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на правові висновки Великої палати Верховного Суду та приписи чинного законодавства, оскільки кошти у розмірі 275 000,00 грн були перераховані відповідачу 25.01.2024, тому ТОВ "Сол Кон" зобов`язане було повернути такі кошти ТОВ "Кетбент" 26.01.2024, відтак першим днем прострочення вважається 27.01.2024.

Перевіривши надані позивачем розрахунки компенсаційних виплат за відповідні періоди, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки до розрахункових періодів позивачем неправомірно включено два дні, що зумовило збільшення періодів нарахування.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір 3% річних становить 6 401,64 грн, нарахованих за період з 27.01.2024 по 05.11.2024 на суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 275 000,00 грн. Таким чином, позов в частині стягнення 45,08 грн 3% річних не підлягає задоволенню.

Оскільки заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує обґрунтовану суму, розраховану судом, тому, виходячи з положень частини 2 статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, позов в частині стягнення 16 595,16 грн вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Кетбент" підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційною розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол Кон" (03131, місто Київ, Столичне шосе, 6 км; ідентифікаційний код 43443778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кетбент" (19330, Черкаська область, Звенигородський район, село Дашуківка, вулиця Залізнична, будинок 6; ідентифікаційний код 44698690) 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 16 595 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 16 коп. інфляційних втрат, 6 401 (шість тисяч чотириста одну) грн 64 коп. 3% річних та 4 469 (чотири тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ