Ухвала

від 20.02.2025 по справі 911/632/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/632/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали спільної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову (вх.№4875 від 18.02.2025), що подана до подання позовної заяви

особа до якої заявлено вжиття заходів забезпечення позову

Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, буд. 14, кв. 8, ЄРДПОУ 36291688)

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№4875 від 18.02.2025), яка обґрунтована тим, що невжиття зазначених заходів, безпосередньо на час звернення до суду з даною заявою, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів.

Заявниками заявляється про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони:

- президії та президенту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, буд. 14, кв. 8, ідентифікаційний код 36291688) скликати та проводити конференцію федерації;

- Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, буд. 14, кв. 8, ідентифікаційний код 36291688) приймати на конференції рішення щодо обрання керівного складу федерації та внесення змін, прийняття і затвердження статуту федерації в новій редакції;

- державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, проводити реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, буд. 14, кв. 8; ідентифікаційний код 36291688) щодо відомостей про органи управління та керівні органи юридичної особи, керівника юридичної особи, особи, уповноваженої представляти Федерацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені Федерації без додаткового уповноваження, а також реєстрації Статуту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту».

Заява про забезпечення позову обґрунтована таким:

- заявники не зможуть взяти участь у конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», у зв`язку з їх виключенням за рішенням президії, що буде оскаржуватись у майбутньому позові, зі складу членів організації, позивачі не зможуть бути обраними делегатами для участі в конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», вносити пропозиції до нового проєкту статуту, який пропонується прийняти на конференції 02.03.2025, не можуть взяти участь у конференції, пропонувати питання порядку денного, висувати кандидатури чи самостійно бути обраними до керівних органів та органів управління федерації, та особою, уповноваженою представляти федерацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені федерації без додаткового уповноваження, як і не зможуть скористатись правом голосу на цій конференції при обговоренні та прийнятті відповідних рішень та реалізувати інші їх права як членів федерації;

- конференція призведе до прийняття рішень з порушенням як кворуму для голосування, так і результатів голосування загалом, оскільки кардинально змінені як більшість, так і інші необхідні для прийняття рішень пропорції голосів, зокрема, спірними за майбутнім позовом рішеннями про виключення заявників;

- на думку заявників, у разі невжиття заходів забезпечення позову, права заявників та третіх осіб очевидно будуть порушені тими рішеннями, які будуть прийматись на конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», що призведе до незаконності рішень цієї конференції, що може призвести до подання нових позовів.

За результатом розгляду заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду у справі, в якій вживаються заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 за №4-рп/2011).

Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 за №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Крім того, слід встановити, чим саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну правову позицію також наведено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 17.10.2018 у справі №904/2351/18, від 25.02.2019 у справі №924/789/18.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Самі по собі посилання заявника на відповідні обставини, не можуть бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Подана заявниками заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться до того, що права заявників та третіх осіб будуть порушені тими рішеннями, які будуть прийматись на конференціях Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», що будуть скликані та проведені президією та президентом федерації.

Тобто, заява містить припущення щодо можливого змісту майбутніх рішень, що будуть прийняті на конференції федерації, що не відповідатимуть волі заявників, чим будуть порушені їх права, у зв`язку з чим, заявлено про заборону президії та президенту федерації скликати та проводити конференцію федерації, заборони приймати на конференції федерації рішення щодо обрання керівного складу федерації та внесення змін, прийняття і затвердження статуту федерації в новій редакції, із забороною проведення відповідних реєстраційних дій.

Вказане, по суті, нівелює такі повноваження керівництва Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», яка, за твердженнями самих заявників, включає більше тисячі членів, має виключне право представляти танцювальний спорт у відповідних міжнародних організаціях та на міжнародних спортивних змаганнях, має виключне право на організацію та проведення офіційних міжнародних змагань на території України та всеукраїнських спортивних заходів з танцювального спорту, визнана суб`єктом олімпійського руху в Україні.

Суд зауважує, що у рішенні № 5-рп/2011 від 16.06.2011 Конституційного Суду України (справа № 1-6/2011) наведено правовий висновок про те, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому, з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Оскільки спір за майбутнім позовом стосуватиметься прав та інтересів позивачів на членство у федерації та участі в її діяльності, тобто стосується загалом належних усім членам федерації правомочностей, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони керівництву здійснювати свої повноваження щодо скликання конференції не буде співмірним заходом стосовно прав позивачів та інших членів федерації, з огляду також на виборність посад керівництва федерації.

У такому випадку, права та інтереси заявників, які не погоджуються з обставинами скликання, проведення майбутньої конференції та прийняття на ній відповідних рішень, зіставляються з правами та інтересами інших членів федерації через призму легітимних очікувань на управління товариством, що свідчить про відсутність співмірності між обраним заходом забезпечення позову та майбутніми позовними вимогами, позаяк наслідки вжиття відповідного заходу не виключають порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших осіб, які є членами федерації, що охоплює також винесення на розгляд конференції питань обрання керівництва федерації та змін до її статуту.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що доводи заявників про утруднення відновлення і захисту їх порушених прав, у контексті зазначених вище обставин, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, що не спростовується доводами заяви про забезпечення позову про те, що заборона скликати та проводити конференції федерації стосується лише керівництва федерації, зважаючи на те, що прийняття рішень на конференціях федерації відбувається колегіально, голосуванням її членів та є реалізацією, у тому числі, їх корпоративних прав на управління громадською організацією, якою є федерація.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Тобто, вжиття запропонованих заявниками заходів забезпечення позову шляхом встановлення: 1) заборони президії та президенту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, будинок 14, квартира 8, ідентифікаційний код 36291688) скликати та проводити конференцію федерації - не допускається відповідно до пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, що не спростовується тим, що заявниками заявлено лише про заборону скликати та проводити конференцію президії та президенту федерації, оскільки суб`єктний склад уповноважених на такі дії осіб не змінює вищевказаної заборони відповідно до пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України на вжиття такого заходу забезпечення.

Доводи заявників про те, що положення пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані до федерації, оскільки вона не являється господарським товариством спростовуються усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №904/4887/18, постанова Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23, в основу якої покладено не аналогію процесуальних норм, які відповідно до зазначеної позиції не аналізуються, а зміст спірних правовідносин сторін та прав, за захистом яких позивач звертається до господарського суду, які, як і у цій справі, є корпоративними правами, що характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами, відповідно, члени федерації також є носіями корпоративних прав, а відносини між її членами та федерацією, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

З огляду на таку правову позицію, спори між учасниками юридичної особи та юридичною особою є корпоративними та відносяться до господарської юрисдикції, що також відносить такі юридичні особи до суб`єктів заборон відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даною частиною встановлені випадки не допущення забезпечення позову у спорах саме з корпоративних правовідносин.

При цьому, вжиття запропонованих заявниками заходів забезпечення позову шляхом встановлення: 2) заборони Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, будинок 14, квартира 8, ідентифікаційний код 36291688) приймати на конференції рішення щодо обрання керівного складу федерації та внесення змін, прийняття і затвердження статуту федерації в новій редакції - також не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, що дозволяє вживати заборони на прийняття конкретних рішень, які прямо стосуються предмету спору, натомість, за відомостями, що надані заявниками у заяві про забезпечення позову, майбутня позовна заява буде стосуватись поновлення членства позивачів у Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», відтак, фактично заборона вчиняти дії зі скликання конференції та прийняття на ній рішень, що також обумовлюється діями інших осіб - президента та/чи президії федерації, не стосується предмету спору за майбутнім позовом.

Судом також враховано, з огляду на доводи заяви про забезпечення позову, позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах (постанова від 13.01.2023 у справі № 918/531/22):

"32. Оскарження учасником товариства конкретного рішення загальних зборів, яким змінено керівника, не означає, що загальні збори товариства не можуть ухвалювати інших рішень протягом всього періоду розгляду судом такого спору. Якщо ухвалені загальними зборами рішення потребують реєстрації у ЄДР змін відомостей про юридичну особу, то суд не може забороняти вчиняти відповідні реєстраційні дії. Протилежний підхід означатиме блокування господарської діяльності товариства та надмірне втручання в його справи.

33. Крім того, зі змісту ч.3 ст.99 ЦК випливає, що учасники мають право переобрати виконавчий орган у будь-який момент. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

34. Тобто, навіть якщо припустити, що 19.07.2022 при скликанні та проведенні загальних зборів були допущені порушення, про які стверджує скаржник, то це не означає, що загальні збори товариства позбавлені права скликати та провести ще одні збори для переобрання керівника (чи підтвердження його повноважень).

35. Крім того, навіть якщо скаржник вважає, що директора було обрано з порушеннями закону, то ті реєстраційні дії, заборони вчинення яких вимагає скаржник, вчиняються не на підставі рішень директора (якого скаржник вважає незаконно обраним), а на підставі рішень загальних зборів учасників, обмежувати які в ухваленні рішень у суду немає підстав.

36. Отже, заборона проведення реєстраційних дій щодо ТОВ ... порушує права учасників товариства брати участь в управлінні товариством...".

Зважаючи на вказане, невжиття заявлених заходів забезпечення позову не перешкоджатиме виконанню рішення суду у цій справі, в разі задоволення позову, а також невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони мають намір звернутися до суду, натомість, вжиття таких заходів не є співмірними з предметом майбутнього позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, інших членів федерації, суспільства та держави.

Заявниками не доведено належними засобами доказування, що невжиття запропонованих ними заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду стосовно позову, які вони мають намір подати, який, за змістом їх заяви про забезпечення позову, стосуватиметься виключно питань поновлення членства двох позивачів у федерації.

Щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, проводити реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, будинок 14, квартира 8; ідентифікаційний код 36291688) щодо відомостей про органи управління та керівні органи юридичної особи, керівника юридичної особи, особи, уповноваженої представляти Федерацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені Федерації без додаткового уповноваження, а також реєстрації Статуту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» суд зазначає, що заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії виходить за межі предмета спору, не відповідає вимогам співмірності, адекватності, розумності, збалансованості інтересів сторін.

Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення у справі, враховуючи те, що дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття таких заходів також не наведені заявниками і таких обставин не встановлено судом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення спільної заяви заявників про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви, за наведених у ній доводів та обґрунтувань.

Керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх.№4875 від 18.02.2025) про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 20.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук