Ухвала

від 20.02.2025 по справі 911/542/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"20" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/542/25

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (03117, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65, офіс 300, код 43552213) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танкойл» (08151, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Незалежності, будинок 63, код 44590019) 50144,73 грн за договором № 796 від 31.08.2022 р., з яких 49493,85 грн боргу, 61,02 грн 3 % річних та 589,86 грн пені

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» звернулось до господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танкойл» 50144,73 грн за договором № 796 від 31.08.2022 р., з яких 49493,85 грн боргу, 61,02 грн 3 % річних та 589,86 грн пені .

За змістом статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

В заяві про видачу судового наказу місцезнаходження заявника вказано як: 03062, місто Київ, просп. Берестейський, 65, офіс 300. Однак як вбачається з відомостей, що містяться у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» є 03117, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65, офіс 300.

Також, в заяві про видачу судового наказу місцезнаходження боржника вказано як: 08134, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 26, оф. 3/1. Однак як вбачається з відомостей, що містяться у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Танкойл» є 08151, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Незалежності, будинок 63.

Отже заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу зазначено неправильні адреси заявника та боржника.

Таким чином, заявником не дотримано вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

В прохальній частині заяви про видачу судового наказу заявник просить видати судовий наказ по стягненню з Товариство з обмеженою відповідальністю «Танкоїл» на користь ТОВ «ППЦ» коштів, при цьому боржником у даній заяві про видачу судового наказу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Танкойл».

Отже заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу не зазначено вимог до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Танкойл».

Також, обґрунтовуючи факт отримання боржником послуг та настання строку оплати отриманих послуг, заявник посилається на пункти 3.1.5, 3.1.8, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.6, 3.3.7 договору № 796 від 31.08.2022 р., проте у договорі № 796 від 31.08.2022 р. пункти 3.1.5, 3.1.8, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.6, 3.3.7 відсутні.

Отже заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу не зазначено всіх обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, дослідивши заяву в частині стягнення 589,86 грн пені, судом встановлено наступне.

Частина 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно зі статтею 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України).

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявлена до стягнення сума складається з заборгованості у сумі 49493,85 грн, 3 % річних у сумі 61,02 грн та пені у сумі 589,86 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимога про сплату пені за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, відтак, вимога про стягнення 589,86 грн пені не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Крім того, заявником в заяві про видачу судового наказу взагалі не зазначено обставин, на яких ґрунтується його вимога про стягнення 589,86 грн пені.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення 589,86 грн пені на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення 49493,85 грн боргу та 61,02 грн 3 % річних на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, та про відмову у видачі судового наказу про стягнення 589,86 грн пені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 148, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танкойл» 50144,73 грн за договором № 796 від 31.08.2022 р., з яких 49493,85 грн боргу, 61,02 грн 3 % річних та 589,86 грн пені.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева