Рішення

від 20.02.2025 по справі 911/2120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2120/24

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г.,розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38/3, код ЄДРПОУ 45006835)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гончарна, буд. 75, код ЄДРПОУ 40173610)

про стягнення 443072, 16 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 09.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 443072,16 грн., з яких: 427020,00 грн. основного боргу, 3984,72 грн. трьох процентів річних та 12067,44 грн інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).

20.09.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію скрутним фінансовим становищем з посиланням на форс-мажорні обставини, зазначаючи, що частково сплатив борг на суму 45000,00 грн, що підтверджується доданою до відзиву копією платіжної інструкції №384 від 16.08.2024 та просить припинити провадження по справі в цій частині, також зазначає про необґрунтованість заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, вказує на необхідність повернення позивачу частини судового збору з Державного бюджету, просить зменшити розмір відшкодування витрат позивача на професійну допомогу до їх розумного, реального та обґрунтованого розміру, а також надати відповідачу відстрочення виконання тривалістю шість календарних місяців з дати його ухвалення.

26.09.2024 адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заперечує проти доводів відповідача зазначених в частині неможливості сплати основного боргу в повному обсязі та нарахованих штрафних санкцій, а тому просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач також просить суд зазначити в рішенні суду про нарахування тьох процентів річних на суму основного боргу до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування трьох процентів річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості (залишок основного боргу).

У відповідності до ч. ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.02.2025.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" (далі - відповідач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" (далі - позивач), що утворилась внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 12.03.202024 №12/03/2424-01 (далі договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки на умовах, визначених в договорі (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим договором (пункт 1.1.);

- датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної;, або іншого документу, що може підтвердити факт поставки товару за цим Договором (пункт 2.4.);

- документи на товар, які постачальник зобов`язаний передати покупцеві:видаткова накладна на товар; товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура;податкова накладна, складена в електронній формі з дотриманням умови щодо вчасної реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних, що виписується в момент виникнення податкових зобов`язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України та порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 №569.

Факт передачі підтверджується підписом іншої сторони на первинному документі (пункт 2.6.)

- ціна за тону товару вказується у рахунках на оплату. Остаточна ціна Договору зазначається у видаткових накладних згідно залікової ваги товару (пункт 3.1).

- розрахунок за товар здійснюється протягом 21 календарного дня після поставки товару (пункт 3.2.).

- моментом оплати товару є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.3.)

- сплата неустойки (пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов`язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє таку сторону від виконання своїх обов`язків за даним Договором ( пункт 4.2.)

На виконання умов пунктів 1.1 Договору поставки та Специфікації №1, постачальником поставлено покупцеві сільськогосподарську продукцію та продукції її переробки (ячмінь) на загальну суму 669020,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними від 22.03.2024 №36 на суму 260975,00 грн., від 26.03.2024 №37 на суму 260975,00 грн, від 27.03.2024 №39 на суму 139535,00 грн. та товаро-транспортними накладними, які скріплені підписами та печатками сторін.

Жодних претензій щодо якості поставленого товару та оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних матеріали справи не містять.

На виконання вимог п. 3.2 Договору, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товари на суму 242000,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи кредитовими повідомленнями АТ «КредіАгриколь Банк» про зарахування коштів, від 28.05.2024 на суму 45000,00 грн.,від 06.06.2024 на суму 40000,00 грн., від 10.06.2024 на суму 42000,00 грн., від 18.06.2024 на суму 35000,00 грн. та від 002.07.2027 на суму 80000,00 грн.Таким чином, на сьогоднішній день, враховуючи сплачені суми коштів та часткової виплати боргу, борг Відповідача перед Позивачем за поставлений товар згідно накладних складає: 427020, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 10.06.2024 вих.№10/06-24 із вимогою погасити наявну заборгованість за поставлений товар. Однак, станом на дату подання позову відповідач не сплатив заборгованість у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами судом враховано таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ста. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є договір.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару на користь відповідача на загальну суму 427020,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу Українизакріплено, щоякщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) йоговиконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом пунктом 3.2. Договору, що розрахунок за товар здійснюється протягом 21 календарного дня після поставки товару, пунктом 2.4. строни передбачили, що датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної або іншого документу, що може підтвердити факт поставки товару за цим Договором.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем товару, за наведеними вище видатковими накладними, є таким що настав та, відповідно, і обов`язок покупця оплатити отриманий товар.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, матеріали справи не містять доказів належного виконання покупцем свогозобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 427020,00 грн.

Відповідач доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також матеріалис прави не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, після відкриття провадження у справі, здійснено оплату боргу на суму 45000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцєю №384 від 16.08.2024 АТ «Перший український міжнародний банк».

Оскільки відповідачем погашено заборгованість на суму 45000, 00 грн., провадження у справі в цій частині слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Втім, докази оплати заборгованості в сумі 382020, 00 грн. відповідач суду не надав, у відзиві на позовну заяву борг у вказаній сумі визнав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 382020, 00 грн. а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з

У зв`язку з простроченням оплати за поставлену сільськогосподарську продукцію позивачем нараховано три проценти річних у сумі 3984,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 12067,44 грн., розрахованих позивачем за загальний період здійснених поставок, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 12067,44 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши надані позивачем розрахунок трьох процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, суд дійшов висновку про їх перерахунок, тому, за розрахунком суду три проценти річних становлять 3849, 00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не доведено поважність причин прострочення виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного фінансового становища, відтак суд відмовляє у зменшенні розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за поставлений товар.

Отже, для зміни судом розміру санкцій, визначених умовами договору, укладеного сторонами добровільно і за взаємною згодою, повинні бути наявні виняткові обставини, наявності яких суду не доведено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого ячменю.

Відповідач, скориставшись своїм правом подання відзиву на позовну заяву, зазначив про скрутне фінансове становище з посиланням на форс-мажорні обставини (які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)), однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного відповідачем не надано, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення штрафних санкцій на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.

Щодо заяви позивача, поданої в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, у якій він просить суд зазначити в рішенні суду про нарахування тьох процентів річних на суму основного боргу до моменту виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Однак, враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві строни пропорційно розміру задоволених позовнох вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючисьст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/2120/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 45000, 00 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК "Олімп" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гончарна, буд. 75, код ЄДРПОУ 40173610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГрейнхевенГрупп" (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38/3, код ЄДРПОУ 45006835) заборгованість у розмірі 382020 (триста вісімдесят дві тисячі двадцять) грн. 00 коп., три проценти річних у розмірі 3849 (три тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 12067 (дванадцять тисяч шістдесят сім) грн. 44 коп., та судовий збір у розмірі 5969 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 05 коп., видавши наказ.

4. Судовий збір в сумі 675, 00 грн., у зв`язку із закриттям провадження у справі №911/2120/24 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45000, 00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Повний текст рішення складено 20.02.2025.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.