Ухвала

від 11.10.2010 по справі 2-19/7192-2006а/5002

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯ ЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-19/7192-2006А/5002

11.10.10 м. Севастополь

Севастопольськ ий апеляційний адміністрати вний суд у складі колегії суд дів:

головуючого судді Єла нської О.Е.,

суддів Санакоєво ї М.А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засід ання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Т овариства з обмеженою відпов ідальністю "Центртехсервіс"у судове засідання не з' явив ся, про час та місце розгляду с прави повідомлений належним чином та своєчасно, про причи ну неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Державної податкової інс пекції у м. Ялта АР Крим - ОСО БА_2, довіреність № 7776/9/10-0 від 22.10. 08 року;

розглянувши апеляційну ск аргу Державної податково ї інспекції у м. Ялта АР Крим н а постанову Господарського с уду Автономної Республіки Кр им (суддя Мокрушин В.І.) від 08.12.09 р оку у справі № 2-19/7192-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртехсервіс" (АДРЕСА_1 Крим, 98600)

до Державної податково ї інспекції у м. Ялта АР Крим (в ул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автоно мна Республіка Крим, 98600)

про визнання частково прот иправним рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарс ького суду Автономної Респуб ліки Крим від 08.12.2009 року позовні вимоги Товариства з обмежен ою відповідальністю "Центрте хсервіс" - задоволені. Визнано протиправним та скасовано п одаткове повідомлення-рішен ня Державної податкової інсп екції у м. Ялта №0004722301/0 від 26.09.2005 рок у в частині нарахування пода ткового зобов'язання по ПДВ в сумі 17133,00 грн. та застосування ш трафних санкцій в сумі 8566,00 грн .

Не погодившись з постанов ою суду, Державна податкова і нспекція у м. Ялта надала на ад ресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати пос танову Господарського суду А втономної Республіки Крим ві д 08.12.2009 року та прийняти нову по станову, якою в задоволенні п озовних вимог Товариства з о бмеженою відповідальністю "Ц ентртехсервіс" - відмовити.

Апеляційна скарга мотиво вана тим, що постанова суду пе ршої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріаль ного права. На думку відповід ача, суд першої інстанції не в ірно встановив всі обставини справи, а оскаржуване податк ове повідомлення рішення при йняте на підставі закону та в межах повноважень відповіда ча, у зв'язку з чим є обгрунтов аним та скасуванню не підляг ає.

У судове засідання 11.10.2010 року представник позивача не з' явився, про час та місце розгл яду справи повідомлений нале жним чином та своєчасно, про п ричину неявки суд не повідом ив.

Відповідно до частини 4 стат ті 196 Кодексу адміністративно го судочинства України непри буття у судове засідання сто рін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чин ом повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгля ду, не перешкоджає судовому р озгляду справи.

Розглянувши справу в поря дку статей 195, 196 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни, заслухавши пояснення п редставника відповідача, пер евіривши правильність засто сування судом першої інстанц ії норм матеріального та про цесуального права та відпові дність висновків суду обстав инам справи, судова колегія в становила наступне.

Як вбачається з матеріалі в справи, 19 вересня 2005 року Держ авною податковою інспекцією у м. Ялті (далі - ДПІ у м. Ялті) про ведено планову комплексну до кументальну перевірку дотри мання вимог податкового та в алютного законодавства ТОВ Центртехсервіс (ЄДРПОУ 23433049) з а період з 01.01.2003 року по 31.03.2005 рік з а результатами якої складено акт № 185/23-1/23433049 (а.с.17-40).

Перевіркою встановлено по рушення п.1 ст.7 Декрету Кабіне ту міністрів України Про пр ибутковий податок з громадян (№ 13-92 від 26.12.1992 року із змінами та доповненнями), внаслідок чог о занижена сума податкового зобов' язання з податку з до ходів фізичних осіб за 1 кварт ал 2003 року 180,00 грн.; п.п.4.5 ст.4, п.п.7.2.3, п .п.7.2.4. п.7.2, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9 Закон у України Про податок на дод ану вартість (від 03.04.1997 року № 168/ 97 із змінами та доповненнями) в частині заниження податку на додану вартість на суму 22350 г рн., у тому числі у січні 2003 року на 8000,00 грн.; у лютому 2003 року на 9133 г рн., у грудні 2003 року на 50 грн.; у гр удні 2004 року на 3500 грн., у січня 2005 р оку на 1667 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Ялті прийнято податко ве повідомлення-рішення № 00047223 01/0 від 26.09.2005 року, яким визначено суму податкового зобов' яза ння з податку на додану варті сть у розмірі 22350,00 грн. та штрафн і санкції у розмірі 11175,00 грн.(а.с .12).

12.12.2002 року між позивачем та ТО В Дан був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ Дан - продавець прийняв на себе зобов' язан ня поставляти товар на корис ть позивача (а.с.33).

На підставі вказаного дого вору постачальник постачав т овар позивачу, що підтверджу є податкові накладні № 68 від 08.0 1.2003 року; № 83 від 31.01.2003 року; № 105 від 03. 02.2003 року (а.с.14-16).

Постановою Оболонського р айонного суду м. Києва від 27.02.2003 року по справі №2-1390/03 визнано не дійсними установчі документ и ТОВ Дан з моменту передач і прав власності на підприєм ство з 11.10.2002 року; визнано недій сним свідоцтво платника ПДВ видано ТОВ Дан з дати видач і 07.11.2002 року (а.с.45).

Відповідно до ст. 207 Господар ського кодексу України (від 16. 01.2003 року № 436-IV із змінами та допо вненнями) господарське зобов 'язання, що не відповідає вимо гам закону, або вчинено з мето ю, яка завідомо суперечить ін тересам держави і суспільств а, або укладено учасниками го сподарських відносин з поруш енням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціа льної правосуб'єктності), мож е бути на вимогу однієї із сто рін, або відповідного органу державної влади визнано суд ом недійсним повністю або в ч астині. Недійсною може бути в изнано також нікчемну умову господарського зобов'язання , яка самостійно або в поєднан ні з іншими умовами зобов'яза ння порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визн аються, зокрема, такі умови ти пових договорів і договорів приєднання, що: виключають аб о обмежують відповідальніст ь виробника продукції, викон авця робіт (послуг) або взагал і не покладають на зобов'язан у сторону певних обов'язків; д опускають односторонню відм ову від зобов'язання з боку ви конавця або односторонню змі ну виконавцем його умов; вима гають від одержувача товару (послуги) сплати непропорцій но великого розміру санкцій у разі відмови його від догов ору і не встановлюють аналог ічної санкції для виконавця.

Таким чином необхідною умо вою для визнання договору не дійсним відповідно до вказан ої статті є невідповідність господарського зобов'язання вимогам закону, вчинення уго ди з метою, яка завідомо супер ечить інтересам держави і су спільства, або укладена учас никами господарських віднос ин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенц ії (спеціальної правосуб'єкт ності) та наявність умислу хо ча б у однієї із сторін щодо на стання відповідних наслідкі в за даною угодою. При цьому пі д наявністю умислу щодо наст ання відповідних наслідків з а даною угодою слід розуміти , що сторони чи одна із сторін усвідомлювала чи повинна бул а усвідомлювати протиправні сть угоди, що укладається, суп еречність її інтересам держа ви і суспільства і прагнула а бо свідомо допускала настанн я протиправних наслідків.

На час здійснення оскаржув аної угоди ТОВ Дан було зар еєстроване в Єдиному державн ому реєстрі підприємств та о рганізацій України, мало сві доцтво платника податку на д одану вартість, а визнання у с удовому порядку недійсними з моменту реєстрації установч их документів підприємства, його свідоцтва платника пода тку на додану вартість не є пі дставою для визнання вчинени х ним з іншими суб' єктами го сподарювання юридично значи мих дій недійсними, оскільки його контрагент за договоро м може нести відповідальніст ь лише за наявності вини.

Положення статей 207 та 208 Госп одарського кодексу України ( від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями) слід застосову вати з урахуванням того, що пр авочин, який вчинено з метою з авідомо суперечною інтереса м держави і суспільства, водн очас суперечить моральним за садам суспільства, а тому згі дно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповнення ми) є нікчемним, і визнання так ого правочину недійсним судо м не вимагається.

Органи державної податков ої служби, вказані в абзаці пе ршому ст.10 Закону України Про державну податкову службу в Україні (від 04.12.1990 року № 509 із зм інами та доповненнями) можут ь на підставі п.11 цієї статті з вертатись до судів з позовам и про стягнення в доход держа ви коштів, одержаних за право чинами, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, пос илаючись на їхню нікчемність .

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, я ка завідомо суперечить інтер есам держави і суспільства. Р азом з тим, за змістом ч.1 ст.208 Го сподарського кодексу Україн и (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами т а доповненнями) застосування цих санкцій можливе лише в ра зі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу Укра їни (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінам и та доповненнями), не можуть з астосовуватися за сам факт н есплати податків (зборів, інш их обов' язкових платежів) о днією зі сторін договору. За т аких обставин правопорушенн ям є несплата податків, а не вч инення правочину. Для застос ування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодекс у України (від 16.01.2003 року № 436-IV із з мінами та доповненнями) необ хідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка з авідомо суперечить інтереса м держави і суспільства, напр иклад, вчинення удаваного пр авочину з метою приховання у хилення від сплати податків.

За наведених обставин, із зм істу спірного договору не вб ачається наявності у контраг ентів, або хоча б у одного з ни х, мети, завідомо суперечної і нтересам держави і суспільст ва, а саме - умов щодо порушенн я законодавчо встановленого порядку сплати податку на до дану вартість, в зв'язку з чим господарський суд дійшов вис новку про відсутність у стор ін спірних договорів умислу на укладення угод з метою зав ідомо суперечною інтересам д ержави та суспільства. Більш е того, наявні в матеріалах сп рави докази виконання спірни х договорів щодо поставки пр одукції та її оплати, спросто вують твердження позивача пр о наявність умислу у сторін н а приховування доходів від о податкування.

Відповідно до частини 3 ст.92 Ц ивільного кодексу України (в ід 16.01.2003 року № 435 із змінами та до повненнями) орган або особа, я ка відповідно до установчих документів юридичної особи ч и закону виступає від її імен і, зобов'язана діяти в інтерес ах юридичної особи, добросов існо і розумно та не перевищу вати своїх повноважень. У від носинах із третіми особами о бмеження повноважень щодо пр едставництва юридичної особ и не має юридичної сили, крім в ипадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала ч и за всіма обставинами не мог ла не знати про такі обмеженн я.

Це положення є гарантією ст абільності майнового оборот у і є також загальноприйняти м стандартом у світовій прак тиці, зокрема, відповідно до П ершої директиви Ради Європей ських Співтовариств від 9 бер езня 1968 року (68/151/ЄЕС).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 За кону України Про податок на додану вартість (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненням и) податковий кредит звітног о періоду складається із сум податків, нарахованих (сплач ених) платником податку за ст авкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього За кону, протягом такого звітно го періоду у зв'язку з: придбан ням або виготовленням товарі в (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшо го використання в оподаткову ваних операціях у межах госп одарської діяльності платни ка податку; придбанням (будів ництвом, спорудженням) основ них фондів (основних засобів , у тому числі інших необоротн их матеріальних активів та н езавершених капітальних інв естицій в необоротні капітал ьні активи), у тому числі при ї х імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (посл уг) для оподатковуваних опер ацій у межах господарської д іяльності платника податку. Право на нарахування податко вого кредиту виникає незалеж но від того, чи такі товари (по слуги) та основні фонди почал и використовуватися в оподат ковуваних операціях у межах господарської діяльності пл атника податку протягом звіт ного податкового періоду, а т акож від того, чи здійснював платник податку оподатковув ані операції протягом такого звітного податкового період у. Якщо у подальшому такі това ри (послуги) починають викори стовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування з гідно зі статтею 3 цього Закон у або звільняються від опода ткування згідно зі статтею 5 ц ього Закону, чи основні фонди переводяться до складу неви робничих фондів, то з метою оп одаткування такі товари (пос луги), основні фонди вважають ся проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді , на який припадає початок так ого використання або перевед ення, але не нижче ціни їх прид бання (виготовлення, будівни цтва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 За кону України Про податок на додану вартість (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненням и) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованог о) податку у зв'язку з придбанн ям товарів (послуг), не підтвер джені податковими накладним и чи митними деклараціями (ін шими подібними документами з гідно з підпунктом 7.2.6 цього пу нкту). У разі коли на момент пе ревірки платника податку орг аном державної податкової сл ужби суми податку, попереднь о включені до складу податко вого кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відпов ідальність у вигляді фінансо вих санкцій, установлених за конодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними ци м підпунктом документами.

Відповідно до акту № 1 Держа вної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва від 20.03.2003 року було анульовано р еєстрацію ВАТ Дан платника податку на додану вартість н а підставі рішення Оболонськ ого районного суду м. Києва по справі №2-1390/03.

Таким чином, анулювання сві доцтва про реєстрацію ВАТ Д ан як платника податку на до дану вартість фактично відбу лося 20.03.2003 року. З цього моменту інформація була оприлюднена на відповідному сайті ДПІ в І нтернеті.

Тобто починаючи з 20.03.2003 року п озивач повинен був дізнатися про зміни в оподаткуванні св оїх операцій у відносинах з В АТ Дан . Угода була виконана та кошти перераховані до 20.03.2003 року.

Відповідно до частини 1 ст атті 200 Кодексу адміністратив ного судочинства України, су д апеляційної інстанції зали шає апеляційну скаргу без за доволення, а постанову або ух валу суду - без змін, якщо визн ає, що суд першої інстанції пр авильно встановив обставини справи та ухвалив судове ріш ення з додержанням норм мате ріального і процесуального п рава.

Судова колегія дійшла до в исновку, що судом першої інст анції правильно встановлені обставини справи, рішення су ду ухвалене з додержанням но рм матеріального та процесуа льного права, тому підстав дл я задоволення апеляційної ск арги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адмін істративного судочинства Ук раїни, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Господарського суду Автоном ної Республіки Крим (суддя Мо крушин В.І.) від 08.12.09 року у справ і № 2-19/7192-2006А, залишити без задово лення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.09 у справі № 2-19/7192-2006А, за лишити без змін

Ухвала набирає законної с или з моменту проголошення з гідно з частиною п' ятою ста тті 254 Кодексу адміністративн ого судочинства України.

Ухвалу може бути оскарже но в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинс тва України, згідно з якою кас аційна скарга на судові ріше ння подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадц яти днів після набрання зако нної сили судовим рішенням с уду апеляційної інстанції, к рім випадків, передбачених ц им Кодексом, а в разі складенн я ухвали в повному обсязі від повідно до статті 160 цього Код ексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судовог о рішення виготовлений 18 жов тня 2010 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т .В. Дадінська

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська