Ухвала

від 17.02.2025 по справі 915/1619/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

17 лютого 2025 року Справа № 915/1619/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Максимця О.Б.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи б/н від 12.02.2025 (вх.№2173/25 від 12.02.2025) про забезпечення позову у справі №915/1619/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП,

про: стягнення заборгованості у розмірі 8142336,01 грн, -

в с т а н о в и в:

26.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 25.12.2024 (вх.№16348/24 від 26.12.2024) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП в межах позовних вимог, що будуть заявлені, у сумі 6368703,58 грн.

Ухвалою суду 30.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи б/н від 25.12.2024 (вх.№16348/24 від 26.12.2024) про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП (код ЄДРПОУ 40445002) в межах позовних вимог, що будуть заявлені, у сумі 6368703,58 грн.

07.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 06.01.2025 (вх.№153/25) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП заборгованість за Договором купівлі-продажу №01/06-2022 від 01.06.2022, Договором надання послуг №01-06/2022 від 01.06.2022, Договором на переробку давальницької сировини від 01.07.2022, Договором надання послуг №31/07-2022 від 31.07.2022, Договором надання послуг №30/09-2022 від 30.09.2022, Договором на надання послуг вимірювальної лабораторії №01/11-2022 від 01.11.2022, Договором надання послуг №01/11-2022 від 01.11.2022, Договором надання послуг №09/12-2022 від 09.12.2022, Договором надання послуг №21/02-2023 від 21.02.2023, Договором надання послуг №03/05-2023 від 03.05.2023, Договором надання послуг №02-10/2023 від 02.10.2023, Договором надання послуг №20/02-/2024 від 20.02.2024 та Договором купівлі-продажу №15/08-2024 від 15.08.2024 у загальному розмірі 8142336,01 грн, з якої: 6368703,58 грн основний борг, 1328027,13 грн збитки від інфляції та 445605,30 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2025.

12.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 12.02.2025 (вх.№2173/25) про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, в якій просить суд:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, в межах суми 8142336,01 грн;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, в межах суми 8142336,01 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає наступне.

Звертаючись до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), позивачем зазначено за текстом заяви, що ціна позову в розмірі 6368703,58 грн є сумою заборгованості ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП перед ТОВ Новоград-Волинські Шляхи за укладеними договорами без врахування розміру штрафних санкцій. Детальний розрахунок ціни позовної заяви із зазначенням розміру штрафних санкцій та порядку їх нарахування буде додано ТОВ Новоград-Волинські Шляхи до позовної заяви. Позивач додатково зауважує, що визнання існуючої суми заборгованості було визначено сторонами шляхом укладення/підписання Договору №28/10-2024 від 28.10.2024 реструктуризації заборгованості, який наявний в матеріалах справи. Втім, і після укладення зазначеного Договору реструктуризації, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП не виконує взяті на себе зобов`язання зі своєчасної виплати заборгованості позивачу. В подальшому, за текстом позовної заяви та заяви про усунення недоліків позову у справі №915/1619/24 ТОВ Новоград-Волинські Шляхи акцентує увагу суду на тому, що заборгованість відповідача з урахуванням нарахованих позивачем індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми складає 8142336,01 грн, з яких: основна сума боргу - 6368703,58 грн, 3% річних - 445605,30 грн та збитки від інфляції - 1328027,13 грн. На підтвердження вищезазначених сум позивачем до позовної заяви додано обґрунтований розрахунок ціни позовної заяви, а також документи, що підтверджують заборгованість відповідача. Враховуючи збільшення розміру суми заборгованості за рахунок нарахованих індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП перед ТОВ Новоград-Волинські Шляхи, беручи до уваги витрати позивача на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 600000,0 грн (про які позивачем зазначено в заяві про усунення недоліків позову), а також умисне ухилення відповідача протягом тривалого часу від виконання прийнятих на себе зобов`язань, є всі підстави вважати, що ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП вживатиме заходи, спрямовані на невиконання рішення суду, в тому числі шляхом реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави тощо, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення у господарському спорі. При цьому, процесуальною гарантією захисту прав та інтересів позивача у справі та засобом запобігання можливим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів є забезпечення позову.

На переконання ТОВ Новоград-Волинські Шляхи, заява про забезпечення позову, подання якої спрямоване на уникнення у подальшому перешкод у виконанні рішення суду, розумно й адекватно співвідноситься з предметом позову, відповідає його мотивам та має своїм спрямуванням породження певних заходів захисту для позивача з огляду на фактичні обставини спірних правовідносин та не спричинятиме збитків учасникам провадження, не обмежуватиме права та/або інтереси відповідача, а становитиме додатковий захід, спрямований на дотримання законності для всіх учасників провадження. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позивач зазначає, що саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Позивач вважає, що наявні підстави для винесення законного рішення у справі заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та рухоме майно, яке належить ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП (місцезнаходження: 54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Слобідська сьома, буд.70/8, код ЄДРПОУ 40445002), в межах суми 8142336,01 грн.

Позивач звертає увагу суду, що в даній заяві він просить про встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та рухоме, яке належить ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, а не про накладення арешту на майно з забороною використання, що належить відповідачу. Запропонований вид додаткового забезпечення у виді заборони проведення реєстраційних дій вважає менш суворим засобом забезпечення позову ніж арешт із забороною користування та таким, що, виходячи з предмету спору, вважає належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.

Крім того, позивач у заяві посилаючись на п.6) ч.1 ст.139 ГПК України зазначає, що з метою дотримання вимог щодо змісту заяви про забезпечення позову в частині зазначення пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, доводить до відома суд, що такою пропозицією з боку ТОВ Новоград-Волинські Шляхи є внесення останнім на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі 50000,0 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2025 розгляд вказаної заяви призначено у судовому засіданні 17.02.2025.

У судовому засіданні 17.02.2025 представник позивача підтримав вказану заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 17.02.2025 не забезпечив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, вимоги та доводи позивача не спростував.

У судовому засіданні 17.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до п.4) ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від наявності у відповідача матеріальних активів, у т.ч. нерухомого та рухомого майна, в межах суми 8142336,01 грн, тому застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову пов`язане із предметом позову та сприятиме реальному виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 по справі №753/22860/17, що невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходів забезпечення позову.

За такого вбачається, що заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на нерухоме та рухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим та рухомим майном.

При цьому, у пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Окрім того, суд вказує, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача без порушення, або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Заборона субєктам державної реєстрації та державним реєстратом вчиняти будь-які дії, повязані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та рухоме, яке належить ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, як додатковий вид забезпечення позову є належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.

Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява позивача - ТОВ Новоград-Волинські Шляхи підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Водночас, положення ч.ч. 1-7 ст. 141 ГПК України визначають, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Так як відносини у даній справі не є врегульованими та залишаються спірними, з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у даній справі, господарський суд з точки зору збалансованості інтересів сторін у справі вбачає наявними підстави для внесення позивачем зустрічного забезпечення на депозитний рахунок суду, розмір якого визначає в сумі 50000,0 грн, при цьому різниця між сумою накладеного арешту та сумою зустрічного забезпечення пояснюється змістом спірних правовідносин сторін у справі, відсутності виходячи з наявних матеріалів справи у відповідача зустрічних грошових вимог до позивача у справі, ненаданням відповідачем доказів на обґрунтування припущення можливого завдання йому збитків на більшу суму, ніж визначається судом.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 141, 144, 233, 234, 235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи б/н від 12.02.2025 (вх.№2173/25 від 12.02.2025) про забезпечення позову у справі №915/1619/24, - задовольнити.

2. Заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, в межах суми 8142336,01 грн;

3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП, в межах суми 8142336,01 грн.

4. Визначити розмір зустрічного забезпечення в сумі 50000,0 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи у строк до 28.02.2025 внести грошові кошти в сумі 50000,0 грн на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області (р/р UA088201720355229002000016210 у Державній казначейській службі (ДКСУ), м.Київ, Код 03499980). Відповідні докази надати суду.

Попередити позивача про те, що згідно з ч.8 ст.141 ГПК України, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

5. Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили з 17.02.2025 року.

6. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох років.

За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Новоград-Волинські Шляхи (11740, Житомирська обл., Звягельський р-н, с.Майстрів, вул.Рівненська, буд.29, код ЄДРПОУ 03580179).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БУДАЛЬЯНС ГРУП (54055, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Слобідська Сьома, буд.70/8, код ЄДРПОУ 40445002).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 20.02.2025.

Суддя М.В.Мавродієва