Рішення

від 20.02.2025 по справі 915/1512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Справа № 915/1512/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661

електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua

представник позивача, Тучкова Юлія Василівна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Комунального підприємства "ГРААЛЬ" Южноукраїнської міської ради, , пл. Соборна, 20, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, код ЄДРПОУ 41340464

про: стягнення 255 463, 22 грн.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 05.12.2024 (вх. № 15385/24 від 05.12.2024) до відповідача Комунального підприємства "ГРААЛЬ" Южноукраїнської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в 255 463, 22 грн., з якої:

- 119 632, 59 грн. - основна сума боргу;

- 32 764, 53 грн. - інфляційних втрат;

- 7 007, 42 грн. - 3% річних;

- 37 254, 37 грн. - 7% штрафу;

- 58 804, 41 грн. - пені.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3 831, 95 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги з постачання води.

Ухвалою суду від 10.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1512/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1512/24 поза межами встановленого ГПК України строк у розумний строк. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№16280/24 від 25.12.2024) в якому суму основної заборгованості у розмірі 119 632,59 грн. визнає у повному обсязі. Щодо стягнення штрафних санкцій, то просить суд зменшити їх на 90% з підстав викладених у відзиві.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.11.2017 між ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП ЮУ АЕС (постачальник) та КП "ГРААЛЬ" (абонент) було укладено Договір №06-05/ПУ-39985 на водопостачання (код ДКПП 36.00) (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські потреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною" (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов`язався оплачувати за використану питну воду в кількості та в розмірах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору, постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 235568,26 куб.м./рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявою (Додаток №2 до цього Договору); щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.

У відповідності до п.2.2 Договору, абонент зобов`язаний, зокрема, щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з постачальником складати акт про обсяг використаної питної води за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін; проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і в порядку, передбачені цим договором.

Об`єктом споживання води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) числа поточного місяця, визначається за показниками водолічильників, встановлених належним чином, а при їх відсутності чи при поривах, які виникли на мережах абонента до водолічильника - по повному перерізу труби ввода (п. 3.1 Договору).

Згідно п.3.2 Договору, розрахунки за водопостачання здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період дії договору. Тарифи на момент укладання договору, на послуги водопостачання складає 3,44 грн. за 1 куб.м. (без урахування ПДВ 20 %). Орієнтовано вартість послуг по договору складає 972425,36 грн., з урахуванням ПДВ 20 % - 162070,90 грн.

Оплату за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому постачальником до оплати. При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавалися послуги, постачальник має право попередити абонента, про припинення йому постачання води до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено за письмовою згодою сторін (п. 3.3 Договору).

Сторонами погоджено, що Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до 31.10.2018 включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 6.1-6.2 Договору).

01.11.2017 сторонами Договору складено акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №1 до Договору) та розрахунок-заявку на водопостачання (Додаток №2 до Договору).

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, договір діє і на даний час.

На виконання зобов`язань за Договором позивачем у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року надано відповідачу послуги на загальну суму 545 705,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи:

- актом витрат питної води за грудень 2023 року у відповідності до якого за грудень 2023 року витрачено 8 130 куб.м.;

- актом витрат питної води за січень 2024 року у відповідності до якого за січень 2024 року витрачено 10 860 куб.м.;

- актом витрат питної води за лютий 2024 року у відповідності до якого за лютий 2024 року витрачено 7 827 куб.м.;

Тарифи на водовідведення встановлені рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №398 від 03.12.2021.

На оплату вказаних актів витрат питної води позивачем виставлено та направленно на адресу відповідача рахунок №РС,23-2256 від 31.12.2023 на суму 141 169,32 грн. з ПДВ, рахунок №РС,24-24 від 31.01.2024 на суму 235 097,28 грн. з ПДВ, рахунок №РС,24-290 від 29.02.2024 на суму 169 438,90 грн. з ПДВ.

Рахунок №РС,23-2256 від 31.12.2023 на суму 141 169,32 грн. з ПДВ направлено на адресу відповідача листом №23-0042.07/310-вих від 05.01.2024 та отримано останнім 24.01.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Рахунок №РС,24-24 від 31.01.2024 на суму 235 097,28 грн. з ПДВ направлено на адресу відповідача листом №23-0042.07/2564-вих від 08.02.2024 та отримано останнім 13.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Рахунок №РС,24-290 від 29.02.2024 на суму 169 438,90 грн. з ПДВ направлено на адресу відповідача листом №23-0042.07/4997-вих від 06.03.2024 та отримано останнім 20.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання за Договором виконав частково, сплатив позивачу кошти у розмірі 426 072,91 грн.

Позивач вказує, що за відповідачем рахується заборгованість за надані позивачем послуги з водопостачання у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 119 632,59 грн. (545 705,50 грн. - 426 072,91 грн. )

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №23-0030.06/7167-вих від 04.04.2024 з вимогою про оплату заборгованості. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав грошові кошти не сплатив.

Відповідач у наданому до суду відзиві суму основної заборгованості у розмірі 119 632,59 грн. визнав у повному обсязі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення основного боргу в сумі 119 632,59 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 7 007,42 грн. нараховані за зобов`язаннями грудня 2023 року - лютого 2024 року, а саме:

- на суму заборгованості 141 169,32 грн. за період з 08.02.2024 по 24.09.2024 в розмірі 2 661,39 грн.;

- на суму заборгованості 107 448,73 грн. за період з 25.09.2024 по 05.11.2024 в розмірі 369,91 грн.;

- на суму заборгованості 221 597,20 грн. за період з 28.03.2024 по 29.07.2024 в розмірі 2 252,30 грн.;

- на суму заборгованості 169 438,90 грн. за період з 04.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 1 624,95 грн.;

- на суму заборгованості 12 183,86 грн. за період з 30.07.2024 по 05.11.2024 у розмірі 98,87 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 32 764,53 грн. нараховані за зобов`язаннями грудня 2023 року - лютого 2024 року, а саме:

- на суму заборгованості 141 169,32 грн. за період з 01.02.2024 по 24.09.2024 в розмірі 8 519,01 грн.;

- на суму заборгованості 221 597,20 грн. за період з 01.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 6 689,63 грн.;

- на суму заборгованості 169 438,90 грн. за період з 01.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 5 115,07 грн.;

- на суму заборгованості 12 183,86 грн. за період з 01.08.2024 по 05.11.2024 у розмірі 12 440,82 грн.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача становить 20 804,60 грн., нарахований за зобов`язаннями грудня 2023 року - лютого 2024 року, а саме:

- на суму заборгованості 141 169,32 грн. за період з 01.02.2024 по 24.09.2024 в розмірі 8 519,01 грн.;

- на суму заборгованості 221 597,20 грн. за період з 01.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 6 689,63 грн.;

- на суму заборгованості 169 438,90 грн. за період з 01.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 5 115,07 грн.;

- на суму заборгованості 12 183,86 грн. за період з 01.08.2024 по 05.11.2024 у розмірі 480,89 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 959,93 грн. (32 764,53 грн. - 20 804,60 грн.) задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.3.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але на більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 58 804, 41 грн. нараховану:

- за зобов`язаннями грудня 2023 року на суму заборгованості 141 169,32 грн. за період з 08.02.2024 по 10.08.2024 в розмірі 19 782,99 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня); - на суму заборгованості 107 448,73 грн. за період з 25.09.2024 по 05.11.2024 в розмірі 3 205,85 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);

- за зобов`язаннями січня 2024 року на суму заборгованості 221 597,20 грн. за період з 28.03.2024 по 29.07.2024 в розмірі 20 343,45 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);

- за зобов`язаннями лютого 2024 року на суму заборгованості 169 438,90 грн. за період з 04.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 14 615,26 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня); - на суму заборгованості 12 183,86 грн. за період з 30.07.2024 по 05.11.20224 в розмірі 856,86 грн.

Судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ЦК України, у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), вірного визначення періоду нарахування та встановлено, що розмір пені становить 55 120,92 грн., нарахована

- за зобов`язаннями грудня 2023 року на суму заборгованості 141 169,32 грн. за період з 08.02.2024 по 08.08.2024 в розмірі 19 582,42 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);

- за зобов`язаннями січня 2024 року на суму заборгованості 221 597,20 грн. за період з 28.03.2024 по 29.07.2024 в розмірі 20 343,34 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);

- за зобов`язаннями лютого 2024 року на суму заборгованості 169 438,90 грн. за період з 04.04.2024 по 29.07.2024 в розмірі 14 615,26 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня); - на суму заборгованості 12 183,86 грн. за період з 30.07.2024 по 04.10.2024 в розмірі 579,90 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 683,49 грн. (58 804,41 грн. - 55 120,92 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочку понад 30 календарних днів у загальному розмірі 37 254,37 грн.;

- за прострочення оплати за зобов`язаннями грудня 2023 року у розмірі 9 881,85 грн. (141 169,32 грн. х 7%);

- за прострочення оплати за зобов`язаннями січня 2024 року у розмірі 15 511,80 грн. (221 597,20 грн. х 7%);

- за прострочення оплати за зобов`язаннями лютого 2024 року у розмірі 11 860,72 грн. (169 438,90 грн. х 7%), розмір якого є обґрунтованим.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити штрафні санкції на 90%.

В обґрунтування зазначає, що відповідач є комунальним підприємством, а постачання води є його основним та фактично єдиним видом господарської діяльності. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017. Вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, можливою та достатньою мірою відповідальності відповідача є покладення на нього обов`язку сплатити штрафні санкції в розмірі 10% від заявлених позивачем сум.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки за приписами частини третя статті 551 ЦК України суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 60% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 20 848,37 грн. (52 120,92 грн. - 60%) та штраф у розмірі 14 901,75 грн. (37 254,37 грн. - 60%)

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.2, 11, 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Грааль" Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Костянтинівка, пл. Соборна, 20; код ЄДРПОУ 41340464) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546):

- 119 632, 59 грн. - основну суму боргу;

- 20 804,60 грн. - інфляційних втрат;

- 7 007, 42 грн. - 3% річних;

- 14 901,75 грн. - 7% штрафу;

- 20 848,37 грн. - пені.

- 3 597,43 грн. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук