Рішення

від 11.02.2025 по справі 917/1934/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 Справа № 917/1934/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А. В., за участю представника позивача Данілової Н. Н., представник відповідача Лобов М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008

до відповідача Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", вул. Лікаря Парнети, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39602

про стягнення 2 971 031,31 грн заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" про стягнення заборгованості за договором №7120 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 2 971 031,31 грн, з яких: 2 636 478,35 грн - основна заборгованість, 110 238,65 грн - 3% річних, 224 314,31 грн - інфляційні втрати (вх. № 2022/24).

Ухвалою від 12.11.2024 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2024 року на 10 год. 30 хв.

22.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" Лобова М. Л. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1934/24 (вх. №15814).

Ухвалою від 25.11.2024 року суд відмовив у задоволенні заяви представника Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" Лобова М. Л. про участь у судовому засіданні 03.12.2024 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1934/24.

26.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15979, а. с. 74 - 76), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі Закон № 2479-IX), який набрав чинності 19.08.2022 р., запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідач вважає, що постачання відповідачем теплової енергії в гарячій воді має здійснюватися за тарифами, які не повинні перевищувати тарифи, за якими позивач отримував теплову енергію станом на 24.02.2022 р., та які були встановлені для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". Також відповідач просить при прийнятті рішення в цій справі врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2024 у справі 917/730/23, за змістом яких зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022 року. Також відповідач зазначив, що накладення штрафних санкцій у сумі, що вказана позивачем є надмірним фінансовим тягарем для підприємства відповідача, адже витрати на сплату штрафних санкцій із бюджету фінансуватись не будуть.

02.12.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №16241, а. с. 101 - 104), в якій він підтримав позовні вимоги, просив стягнути штрафні санкції в повному обсязі, посилаючись на наступне:

- нарахування за відпущену відповідачем теплову енергію здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які введені в дію з 01.10.2022 р. рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 р. № 477 ;

- позивач не має правових підстав застосовувати інші тарифи (враховуючи тарифи що були встановлені для інших теплопостачальників, зокрема, ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ");

- позивач як постачальник теплової енергії не зобов`язаний здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" станом на 24.02.2022, як і здійснювати постачання за тарифами, які відрізняються від тих, які встановлені саме для відповідача. Тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради №477 залишилися на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286, що були введені в дію з 01.11.2021;

- ст. 1 ЗУ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів, та стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований (суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення). Відповідач до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022 (аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 22.10.2024 року у справі №917/1116/23, від 24.10.2024 року у справі № 917/1269/23, від 07.11.2024 року у справі №917/1224/23);

- правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 9171934/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/1934/24.

03.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. №№ 16323, 16324, а. с. 110, 116).

У зв`язку з ввімкненням 03.12.2024 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 03.12.2024 року суд продовжив строки проведення підготовчого провадження, відклав підготовче засідання у справі № 917/1934/24 на 16.01.2025 на 09:00 год. та забезпечив проведення підготовчого судового засідання 16.01.2025 року на 09:00 год у справі № 917/1934/24 для представника відповідача - Лобова М.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 16.01.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025 року на 09 год. 00 хв.

В судовому засіданні 11.02.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 7120 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7120, а. с. 8 - 11).

Відповідно до п. 1 договору № 7120 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою пр-т Лесі Українки, буд. 80, інфекційний корпус, поліклініка, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 16 договору № 7120 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 договору № 7120 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 договору № 7120 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 договору № 7120 проектне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,443451 Гкал/год, теплові витрати 0,001630 Гкал/год, опалювальна площа 8 690,50 кв.м.

Відповідно до п. 33 договору №7120 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно п. 34 договору № 7120 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).

Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 35 договору №7120 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.

У відповідності до п. 36 договору №7120 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 договору №7120 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 39 договору №7120 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Згідно п. 43 договору № 7120, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 44 договору №7120 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2023 року до договору №7120 (надалі - додаткова угода № 1, а. с. 11, зворот) сторони доповнили п. 1 розділу "Предмет договору" та п. 22.3 розділу "Облік Е/Е" договору в наступній редакції згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2023.

Пункт 1:

1. ТО бере на себе зобов`язання постачати Т/Е з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою пр-т Лесі Українки, буд. 80, інфекційний корпус, поліклініка, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Пункт 22.3:

22.3 При зриві або пошкодженні пломб - за проєктним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за звітний період. Проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,465947 Гкал/год, теплові витрати 0,001630 Гкал/год, опалювальна площа 8 993,90 кв.м.

Дана додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною договору №7120 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року.

З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та відповідачем договір №7120 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.

Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором № 7120 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданих вище приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 11.2023, 02.2024, 03.2024, 04.2024, 05.2024 підписані сторонами. Акт приймання-передачі за спірний період, зокрема за 12.2023 підписаний лише з боку позивача.

За період з 01.11.2022 по 31.08.2023 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 3 131 956,32 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 31.08.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів).

За даними позивача, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем сплачено 495 477,97 грн.

Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 12.2022 року по 08.2023 рік в розмірі 2 636 478,35 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами (копіями): договором №7120 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, додатковою угодою №1 від 01.03.2023 року, розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рішеннями Полтавської обласної ради №481 від 14.10.2022 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року, №1574 від 31.10.2022 року, №457 від 28.03.2023 року, №1799 від 31.08.2023 року, статутом позивача від 2024 року, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, витягом з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій, довідкою №394/28 від 26.10.2022 року Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії від 28.11.2022, 23.12.2022, 30.01.2023, 22.02.2023, 22.03.2023, 31.03.2023, 03.04.2023, рахунками на оплату від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, актами прийняття-передачі послуг від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, доказами вручення рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води (реєстри виданих на руки рахунків та актів), актом про відключення будівлі від 19.09.2023 року, довіреністю №29-14/84 від 03.07.2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог наступними доказами (копіями): постановою Верховного Суду від 04.04.2024 року по справі №917/730/23, витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій №38033від 20.09. 2024 року, витягом з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, статутом відповідача, ордером серія ВІ №1260176 від 22.11.2024 року, свідоцтвом серія ПТ №3420 від 20.05.2020 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м. Кременчука було укладено договір № 7131 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

На виконання умов договору №7120, зокрема, у період з 01.11.2022 по 31.08.2023, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 01.2023, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 11.2023, 02.2024, 03.2024, 04.2024, 05.2024 підписані сторонами. Акт приймання-передачі за спірний період, зокрема за 12.2023 підписаний лише з боку позивача. Разом з тим, пунктом 36 договору № 7120 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Комунальному некомерційному медичному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" м. Кременчука, що додані до матеріалів позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 3 131 956,32 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 31.08.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів.

Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.

Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.

В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п. 16 договору № 7120 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 договору № 7120 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 договору № 7120 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 договору № 7120 (з урахуванням додаткової угоди №1) проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,465947 Гкал/год, теплові витрати 0,001630 Гкал/год, опалювальна площа 8 993,90 кв.м.

Згідно п. 34 договору № 7120 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п. 33 договору № 7120 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 31.08.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів).

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869).

Порядок №869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється.

Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

Суд зазначає, що стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

- містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте позивач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 року по справі №917/1389/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, як було встановлено судом застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється відповідачу за укладеним між сторонами договором, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами вказаного договору не передбачено.

Також судом встановлено, що в п. 33 договору №7120 сторони погодили, що у разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, а відповідно до п. 46 договору №7120 у випадку зміни тарифу ТО повідомляє про це споживачу і розрахунок проводиться з моменту набуття чинності нових тарифів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору №7120 протягом опалювального періоду 2022-2023 років стосовно змін ціни.

Судом також встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права чи обов`язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Враховуючи викладене, визначення позивачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковими тарифами на теплову енергію, які були встановлені Рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 року для бюджетних установ, відповідало як умовам укладеного між сторонами по справі договору, так і вимогам чинного законодавства України.

Також, відповідач також прохає застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23.

В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 917/1287/22 вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 розглядав позовну заяву з вимогами про визнання укладеними пунктів договору та зробив висновки щодо правовідносин сторін, де договір не був укладений, ціну послуг теплопостачання та теплової енергії сторони не погодили.

Натомість у справі № 917/1934/24, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, предметом спору є стягнення боргу за поставлену теплову енергію. При цьому сторони узгодили вартість цієї теплової енергії у відповідному договорі, який не визнаний недійсним і зміни до якого у цій частині не внесені.

Отже, правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 9171934/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/1934/24.

З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року для бюджетних установ.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 37 договору №7120 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як зазначено судом вище, за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 3 131 956,32 грн. Проте, за вказаний період відповідачем станом на дату звернення з позовом сплачено 495 477,97 грн.

Таким чином, за відповідачем станом на дату звернення з позовом утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період за період з 12.2022 по 08.2023 в розмірі 2 636 478,35 грн.

Враховуючи наявність висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року для бюджетних установ, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 2 636 478,35 грн основної заборгованості.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 ЦК України та п. 39 договору №7120 позивачем нарахована у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію 3 % річних в розмірі 110 238,65 грн на грошові зобов`язання з листопада 2022 по серпень 2023 року (загальний період нарахування з 31.12.2022 по 14.10.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 224 314,31 грн на грошові зобов`язання з грудня 2022 року по серпень 2023 року (загальний період нарахування з березня 2023 по вересень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).

Відповідно до п. 39 договору №7120 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п. 37 договору №7120 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

А отже, зазначення у п. 37 договору "до 30 числа місяця" свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.04.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;

- за червень 2023 року - з 31.07.2023 року, однак оскільки 30.07.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.08.2023 року;

- за серпень 2023 року - з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року.

Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за березень 2023 року, червень 2023 року, серпень 2023 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 110 163,75 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (74,90 грн) суд відмовляє.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що їх розмір становить 252 764,94 грн, тоді як позивач просить стягнути - 224 314,31 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (224 314,31 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 636 478,35 грн основної заборгованості, 110 163,75 грн 3 % річних та 224 314,31 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 74,90 грн 3 % річних).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" (вул. Лікаря Парнети, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39602, код ЄДРПОУ 02013113) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 2 636 478,35 грн основного боргу, 110 163,75 грн 3% річних, 224 314,31 грн інфляційних втрат та 35 651,48 грн витрат на сплату судового збору.

Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текс рішення складено та підписано 20.02.2025 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко